У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Сінані О.М.,

суддів                       - Даніла Н.М.,

- М'ясоєдової Т.М.,

при секретарі          - Комаренко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу департаменту громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Відділу департаменту громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Алупкінського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом скасування реєстрації, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 06.09.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу департаменту громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Відділу департаменту громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Алупкінського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про усунення перешкод в користуванні квартирою, відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_2 – ОСОБА_7,  посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що внаслідок реєстрації в квартирі позивача колишнього власника, він вимушений більше сплачувати за надання комунальних послуг, у разі необхідності отримання субсидій, доходи відповідачки будуть враховані у сукупний дохід сім'ї позивача. Вважає, що суд повинен був ухвалити рішення на підставі ст. 386 ч. 2 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором від 28.01.2003 року міни квартири, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 У зазначеній квартирі зареєстрована ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що реєстрація відповідачки в квартирі позивача перешкоджає останньому користуватись квартирою.

З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на вимоги ЦК України щодо обсягу права власності та ст. 169 ЖК України, ст. 7 ч. 1 ЗУ „Про свободу пресування та вільний вибір місця проживання в Україні” відповідно до яких: у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення; зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть..

 Проте зазначені норми не є підставою для задоволення позову ОСОБА_2, оскільки відповідачка не є наймачем, а рішення суду про позбавлення її права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, не ухвалювалось.

Стаття 386 ч. 2 ЦК України, на яку представник позивача посилається в апеляційній скарзі, також не розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами, оскільки стосується вимог власника про заборону вчинення дій особою, яка може порушити його право власності або вимог про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Проте з вимоги ОСОБА_2 вбачається ніби наявність з боку відповідачки перешкод в реалізації його права власності на квартиру.

Окрім того, судом не встановлено, що позивач, як власник квартири, звертався до Відділу департаменту громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ялтинського МУ ГУ МВС України в АР Крим, Відділу департаменту громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Алупкінського МУ ГУ МВС України в АР Крим з вимогою про скасування реєстрації ОСОБА_3 та йому відмовлено зазначеними органами у скасуванні її реєстрації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: