АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді : Сіротюка В.Г.
Суддів : Луніна С.В.,
Куриленка О.С.,
з участю секретаря : Антипова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди в сумі 1 700 грн., посилаючись на те, що 29 серпня 2009 року ОСОБА_6 звернувся з заявою на ім’я головного лікаря Ялтинської міської поліклініки про перевірку обґрунтованості видачі позивачці, як співробітнику цієї медичної установи лікарняних листів та зазначив, що внаслідок проживання у самовільно збудованій будівлі позивачка захворіла на начальну стадію туберкульозу.
Вказана інформація не відповідає дійсності, принижує її честь, гідність, ділову репутацію та завдала моральної шкоди.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволений.
Визнано інформацію, яка була поширена ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 захворіла на начальну стадію туберкульозу, про те, що вона маніпулює з лікарняними листами недостовірною.
Зобов’язано ОСОБА_6 спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена ним про те, що ОСОБА_5 захворіла на начальну стадію туберкульозу, про те, що вона маніпулює з лікарняними листами, шляхом звернення до Ялтинської міської поліклініки з відповідним листом про те, що він виклав недостовірну інформацію.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 1 700 грн. та судові витрати в сумі 98 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.
Суд першої інстанції визнав встановленим факт порушення відповідачем прав позивачки зверненням з заявою на адресу головного лікаря Ялтинської міської поліклініки.
З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист свого порушеного особистого немайнового права, а саме, честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, внаслідок звернення 29 серпня 2009 року відповідача до Ялтинської міської поліклініки на ім’я головного лікаря з заявою про перевірку обґрунтованості видачі позивачці, як співробітнику цієї медичної установи лікарняних листів та з зазначенням також того, що внаслідок проживання у самовільно збудованій будівлі позивачка захворіла на начальну стадію туберкульозу (арк. справи 6-8, 9-10).
Приписи статті 40 Конституції України та положення роз’яснень пункту 16 постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлюють, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Зі змісту названої заяви відповідача, зокрема, в частині щодо перевірки обґрунтованості видачі ОСОБА_5 лікарняних листів вбачається, що мотивами такої дії відповідача є його підозри в недобросовісній процесуальній поведінці позивачки, з якою вони є сторонами по цивільній справі, що тривалий час не вирішувалась у відповідному місцевому суді (арк. справи 24).
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що звернення ОСОБА_6 до головного лікаря Ялтинської міської поліклініки в частині щодо перевірки обґрунтованості видачі позивачці лікарняних листів, без наявності, в тому числі, ознак в зверненні завідомо неправдивих відомостей, не може бути визнано поширенням недостовірної інформації, оскільки є зверненням щодо реалізації відповідачем свого права, передбаченого статтею 40 Конституції України.
Колегія суддів також вважає за необхідне вказати і на таке.
За правилами частини першої статті 275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Зміст та направленість названих вимог закону вказує на те, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Абзацами 5, 6 пункту 15 роз’яснень постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені); згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Колегія суддів не може не враховувати, що повідомлення відповідача в заяві на ім’я головного лікаря Ялтинської міської поліклініки про захворювання позивачки обґрунтовувалося на довідках № 803 від 30 листопада 2006 року та № 808 від 04 грудня 2006 року, які були надані ОСОБА_5 по іншій цивільній справі по спору між цими ж сторонами про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди (арк. справи 74, 75).
З огляду на викладені мотиви, норми Цивільного кодексу України та роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України відсутні підстави вважати, що повідомлення ОСОБА_6 на ім’я головного лікаря Ялтинської міської поліклініки про захворювання позивачки є негативною інформацією в розумінні статті 277 Цивільного кодексу України, а відтак не може бути визнана такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_5, її честь, гідність та ділову репутацію.
Згідно пунктів 2, 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права.
За таких обставин колегія судів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 2 частини першої статті 307, пунктами 2, 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
О. Куриленко С. Лунін В. Сіротюк