КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4322/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді –Бараненка І.І.,
суддів: Борисюк Л.П.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання –Григоренко Т.І.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в адміністративній справі №2а-4322/10/2570 за адміністративним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (надалі –Позивач) до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (надалі –Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
У серпні 2010 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на порушення Державною податковою інспекцією у місті Чернігові норм Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002811720/1 від 06.07.2010р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 79245,00 грн., в тому числі: 52830,00 грн. за основним платежем та 26415,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення суд застосував до спірних правовідносин положенняст.ст.4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.4, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
В апеляційній скарзі Позивач, вказуючи на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
Апелянт вважає, що факт безоплатної передачі автомобіля Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 громадянину ОСОБА_3 відсутній, а тому вВдповідачем неправомірно донараховано суму податку на додану вартість.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Позивача складений акт від 21.04.2010р. №560/17-219/НОМЕР_1, у якому відображено порушення позивачем п.4.9 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 60300 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 850,22 грн.
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001881720/0 від 28.04.2010р., яким визначено суму податку на додану вартість в розмірі 91725,00 грн., в тому числі 30575 грн. –штрафних санкцій.
За результатом апеляційного оскарження Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002811720/1 від 06.07.2010р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 79245,00 грн., в тому числі: 52830,00 грн. за основним платежем та 26415,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення податковим органом зазначеного повідомлення-рішення, з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, у грудні 2007 року Позивачем, згідно податкових накладних №3911/1 від 27.12.2007р., №3785/10 від 18.12.2007р. та договору купівлі-продажу №9072 від 14.12.2007р., у Закритого акціонерного товариства «Запорізький автомобільний завод»було придбано 2 напівпричіпи марки ЗАЗ НХ 2210 вартістю 145000 грн. кожен.
Згідно свідоцтва про реєстрацію напівпричіпу від 25.12.2007р. НОМЕР_2 та від 25.12.2007р. НОМЕР_3, реєстрацію транспортних засобів здійснено на громадянина ОСОБА_3
У вересні 2008 року Позивачем, згідно податкової накладної №4621 від 22.09.2008р. та договору купівлі-продажу №667 від 22.09.2008р., у ДП TOB «Девелопмент Макс ЛЛС»«Автоінвестстрой-Чернігів»було придбано автомобіль марки ГАЗ вартістю 71800,00 грн.
Згідно свідоцтва про реєстрацію від 26.09.2008 року НОМЕР_4, реєстрацію транспортних засобів здійснено на громадянина ОСОБА_3
Судова колегія вважає хибним висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 було безоплатно передано громадянину ОСОБА_3. вищезазначені транспорті засоби, внаслідок чого Позивачем не включено до обсягів оподаткованих операцій за ставкою 20% вартість транспортних засобів.
Відповідно до п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам –підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
В Листі Міністерства юстиції України від 04.08.2008 р. №7885-0-33-08 Щодо реєстрації транспортних засобів за фізичними особами –підприємцями зазначено, що оскільки за нормами ЦК України відсутній такий суб’єкт права власності, як фізична особа –підприємець, а право займатися підприємницькою діяльністю є майновим правом фізичної особи, реєстрація транспортних засобів має здійснюватись за фізичною особою, а не за фізичною особою - підприємцем, оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками транспортних засобів.
Отже, судова колегія дійшла висновку про те, що, реєструючи транспорті засоби за фізичною особою ОСОБА_3, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не здійснював безоплатну передачу транспортних засобів будь-якій фізичній особі.
Також судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції і в частині про відмову у задоволенні позовних вимог на суму 850,00 грн., тобто позовних вимог, які, на думку Відповідача, є завищенням Позивачем податкового кредиту на цю суму, а саме: за вересень 2007 року –24,00 грн.; лютий 2008 року –22,00 грн.; квітень 2009 року –484 грн.; червень 2009 року –320,00 грн., виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
По справі встановлено, що суб’єкт владних повноважень (Відповідач) заперечував проти адміністративного позову в частині щодо зарахування до податкового кредиту Позивача 850,00 грн. (за вересень 2007 року –24,00 грн.; лютий 2008 року –22 грн.; квітень 2009 року –484 грн.; червень 2009 року – 320,00 грн.), що підтверджується письмовими запереченнями на позовну заяву (а.с.44 зв.).
Однак, не дивлячись на заперечення проти цих позовних вимог, Відповідач, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не виконав свого обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення (податкового повідомлення-рішення №0002811720/1 від 06.07.2010р. в частині правомірності не зарахування до податкового кредиту 850,00 грн.), а саме, не надав суду належних письмових доказів, якими є наявні у Відповідача податкові декларації та інші документи, на підставі дослідження яких, суд мав би можливість по-суті вирішити питання щодо правомірності віднесення Позивачем до податкового кредиту 850,00 грн. (за вересень 2007 року –24,00 грн.; лютий 2008 року –22,00 грн.; квітень 2009 року –484 грн.; червень 2009 року –320,00 грн.).
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи обґрунтованими і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що Чернігівський окружний адміністративний суд порушив зазначені вище норми матеріального права і процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду першої інстанції –скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в адміністративній справі №2а-4322/10/2570 –скасувати.
Прийняти в даній адміністративній справі нову постанову, якою:
- Позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у місті Чернігові задовольнити;
- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові №0002811720/1 від 06.07.2010р.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі.
Повний текст даного судового рішення складений 23 листопада 2010 року.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Борисюк
__________________ В.Ключкович
ДАНЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ СКЛАДЕНЕ У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 23 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ