КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-10040/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"16" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П.,
Бараненка І.І.
при секретарі Черняк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд зобов’язати відповідача, відповідно до рішення №175 від 10.03.2009 року відобразити в звіті про нараховані страхові внески перерахування та витрати пов’язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (форма Ф4-ФСС з ТВП) суму неприйнятих до заліку витрат - 34457,22 грн., суму штрафної санкції - 17228,61 грн. та стягнути з відповідача штраф у розмірі 17228,61 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 п.1 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Колегією суддів встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована як страхувальник у Чернігівській міській виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
20.02.2009 року Чернігівською міською виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –Фонд) була проведена позапланова ревізія правильності нарахування, обліку та витрачання коштів Фонду відповідачем за період з 28.11.2008 року по 01.02.2009 року, про що було складено акт.
Під час проведення ревізії було виявлено порушення п.7,14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266, що призвело до невірного визначення розміру допомоги по вагітності та пологах та переплати за рахунок коштів Фонду у розмірі 34457,22 грн. Порушення полягало в тому, що до розрахунку допомоги по вагітності та пологах згідно листка непрацездатності № 510508 від 03.12.2008 року, виданого найманому працівнику ОСОБА_5, включено доплату, не передбачену трудовим договором. Також відсутні документи, які підтверджують внесення письмових змін до трудового договору щодо встановлення розміру надбавки.
На підставі акту ревізії, 10.03.2009 року виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду було прийнято рішення № 175 про застосування та зарахування до бюджету Фонду відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яким на відповідача накладено суми платежів за неприйняті до заліку витрати у розмірі 34457,22 грн. та штрафні санкції за порушення порядку витрачання коштів у розмірі 17228,61 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 2 від 26.11.2008 року ФОП ОСОБА_3 була прийнята на роботу продавцем непродовольчих товарів ОСОБА_5 з посадовим окладом 545,00 грн. та 30% від суми виручки від продажу товарів (а.с.33).
Трудовим договором від 26.11.2008 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.24-25) оплата праці визначена як «мінімальна заробітна плата плюс процент від виторга», при цьому без зазначення цифрового відображення процентів виторгу.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.
Регулювання оплати праці шляхом видання роботодавцем наказів, трудовим законодавством не передбачено.
Відповідно до п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266, середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці»та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п.8.7 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду від 26.06.2001року № 16, витрати коштів Фонду, які були проведені з порушенням законодавства і заподіяли йому збитки, не приймаються до заліку в рахунок страхових внесків і відшкодовуються за рахунок страхувальника.
Таким чином, витрати на суму 34457,22 грн., віднесені відповідачем на рахунок коштів Фонду і відображені у звіті форми Ф4-ФСС з ТВП не можуть бути прийняті до заліку в рахунок страхових внесків
Згідно з п.п.3,6 ч.1 ст.28 Закону України від 18.01.2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»N 2240-III страховик має право здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.
В силу ч.1 ст.30 Закону № 2240-III страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків.
За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно було винесене рішення про зобов’язання відповідача відобразити в звіті про нараховані страхові внески перерахування та витрати пов’язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності суму неприйнятих до заліку витрат - 34457,22 грн., та суму штрафної санкції у розмірі 17228,61 грн. та стягнуто штраф в сумі 17228,61 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності прийнятого позивачем рішення.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції позивачем не було надано жодних доказів того, що результат розгляду справи в якій відповідач оскаржує рішення виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду № 175 від 10.03.2009 року може суттєво вплинути на прийняте рішення по даній справі.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, та приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2009 року – без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Бараненко І.І.