КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-121/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Григорєв Р.Г.  

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" листопада 2010 р.                                                                                                        м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Парінова А.Б., Петрика І.Й.

      розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до інспектора Ніжинського дорожньо патрульної служби Відділу Державної автомобільної інспекції Петренка Сергія Володимировича, третя особа: Прилуцькій Відділу Державної автомобільної інспекції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А :

         Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії СВ № 074022 від 06 серпня 2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 520 гривень.

        Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

        Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.

 Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, передбаченому ст. 197 КАС України.

       Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

      Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

        Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 лютого 2010 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «sovab», державний номер НОМЕР_1 по в м. Ніжині, здійснив рух  в зоні дії дорожнього знаку «Рух заборонено».

       В наслідок чого була складена постанова про адміністративне порушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накледно на позивача штраф в сумі 520 гривень.

       Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та на підставі закону, через що постанова не підлягає скасуванню.

      Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

     Як передбачено ч.1 ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 122 цього Кодексу, належать до компетенції органів внутрішніх справ.

      Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

      До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

     Відповідно до підпункту б) пункту 2.3 Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

      Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

       Пунктом 8.1. ПДР України передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється в тому числі допомогою дорожніх знаків.   

      Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

      Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

Позивачем не було надано суду доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

Посилання позивача на те, що він розвернувся не доїхавши до знаку, розцінюється судом, як засіб захисту та спростовується протоколом про адміністративне правопорушення від 06 лютого 2010 року в якому факт порушення Правил дорожнього руху України позивачем не заперечувався і він зазначив, що не помітив знак.

Зазначені протокол складено і постанову прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у  процесі  прийняття  рішення;  своєчасно,  тобто  протягом  розумного  строку.

Таким чином вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, розмір штрафу відповідає санкції вказаної статті.

Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно не дотримався вимог Правил дорожнього руху України, а тому дії відповідача носили правомірний характер, оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства і підстав для її скасування та визнання неправомірною не вбачається.  

      Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

      При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

    Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

   Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

     Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

           Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2010 року - залишити без змін.                                        

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                А.Б.Паринов   

                                                                                           І.Й.Петрик