КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1943/09 Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" листопада 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Чернігівській області, інспектора Дорожньо патрульної служби Відділу Державної автомобільної інспекції м. Чернігова Духнова Дмитра Григоровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 остаточнов вточнивши та доповнивши позовні вимоги звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії СВ № 043239 про накладення адміністративного стягнення.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 03 березня 2009 року, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21074 рухався зі швидкістю 67 км/ч в зоні дії знаку, яким обмежена швидкість до 40 км/ч, факт правопорушення зафіксований приладом «Визир»№ 0711167, метрологічна повірка якого дійсна до 30 грудня 2009 року.
В наслідок чого була складена постанова про адміністративне порушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накледно на позивача штраф в сумі 300 гривень.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 прийшов до висновку, що факт порушення позивачем вимог ч.1 ст.122 КУпАП підтверджений належними доказами і не спростований позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Як передбачено ч.1 ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 122 цього Кодексу, належать до компетенції органів внутрішніх справ.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п.1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п. 2, п. 4).
Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України №1111 від 13 листопада 2006 року, діяльність підрозділів ДАІ здійснюється відповідно до принципів дотримання законності, забезпечення прав особи та верховенства права, забезпечення безпеки усіх учасників дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 258 КУпАП - посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати без протокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до статті 14-1 КУпАП - у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Відповідно до вимог ч.1.ст.122 КУпАП за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу від 255 грн. до 340 грн.
Факт порушення позивачем ПДР України зафіксований спеціальним технічним засобом «Візир».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не було надано суду доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення від 03 березня 2009 року факт порушення правил обгону позивачем будь-яким чином не оспорювався.
Таким чином факт порушення позивачем ПДР України зафіксований компетентною особою, відповідно до вимог чинного законодавства. Вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, розмір штрафу відповідає санкції вказаної статті.
Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно не дотримався вимог Правил дорожнього руху України, а тому оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства і підстав для її скасування та визнання неправомірною не вбачається.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
І.Й.Петрик