КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-215/07                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Євпак В.В.

Суддя-доповідач:  Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2010 р.                                                                                 м. Київ

                   Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                   Головуючого-судді:                                      Кучми А.Ю.

                                         суддів:                                        Бистрик Г.М., Данилової М.В.,   

                             при секретарі:          Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2007 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                   В С Т А Н О В И Л А:

26.06.2007 ПП ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що не погоджується з рішеннями податкового органу, вважає їх такими, що прийняті незаконно і підлягають скасуванню, оскільки всі підприємства, з якими він знаходився в договірних відносинах, були платниками податку, так як в момент укладення договорів купівлі-продажу входили в Єдиний реєстр підприємств, мали всі реквізити юридичної особи.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2007 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ПП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду –скасуванню з наступних підстав.  

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

З 03.05.2007 по 17.05.2007 відповідачем на підставі скарги позивача на акт планової комплексної документальної перевірки, проведена позапланова документальна перевірки з питань дотримання суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2006 .

За наслідками перевірки був складений акт перевірки № 2985/17-1 від 24.05.2007 року, за змістом якого були встановлені порушення ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п. «а»п. 19 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок чого ОСОБА_2 занижено оподатковуваний дохід за період з 01.10.2004 по 30.09.2006 на суму 213955, 30 грн. та не сплачено податку з доходів фізичних осіб на суму 24060,53 грн., п.п. «а»п. 19 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: встановлено неналежне ведення обліку доходів витрат (за період з 01.01.2006 по 30.09.2007 при здійсненні підприємницької діяльності здійснювався облік доходів та витрат у книзі обліку доходів та витрат (ф-10), яка не зареєстрована в ДПІ у м. Житомирі), п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п 7.3.1 п. 7.3, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що виявилось у завищенні від’ємного значення чистої суми ПДВ на суму 35180 грн., заниженні податку на додану вартість на суму 383572 грн., ст. 3 ЗУ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»- встановлено факт здійснення підприємницької діяльності без придбання торгового патенту.  

На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення -рішення № 0001471702/1 про зобов’язання сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 24060, 53 грн., № 0001471702/1 про зобов’язання сплатити податок на додану вартість в сумі 383572 грн. та 191786 грн. штрафних санкцій, № 0001481702/1 про зобов’язання сплатити податок на додану вартість в сумі 35180 грн. та 17590 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції застосовані відповідачем в межах повноважень передбачених ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»та у відповідності до вимог, передбачених ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»передбачає порядок обчислення і сплати податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість", зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Так само колегія суддів не погоджується із твердженням податкового органу щодо не підтвердження витрат ПП ОСОБА_2 на маркетингові дослідження ринку в сумі 350934,00 грн., надані ПП «Альтаір», м. Київ, оскільки до перевірки надано податкову накладну встановленого зразка.

Колегією суддів встановлено, що позивачем на протязі перевіряємого періоду здійснювалась оплата за отримані маркетингові послуги відповідно до вимог чинного законодавства.

Ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки були надані акти прийому-передачі виконаних робіт, які складалися відповідно до умов передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів доходить висновку про те, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не тягне за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Отже, колегія суддів доходить висновку про відповідність зазначених податкових накладних нормам чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про непідтвердження позивачем свого права на податковий кредит та безпідставного включення до складу валових витрат оплати за надані ПП «Альтаір»маркетингові дослідження.

Отже, з аналізу матеріалів справи та чинного законодавства випливає те, що відповідачем зроблено помилковий висновок про порушення позивачем податкового законодавства.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим..

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 –задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2007 –скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Житомирі –неправомірними.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001461702/1 про зобов’язання сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 24060, 53 грн., № 0001471702/1 про зобов’язання сплати податку на додану вартість в сумі 383572 грн. та 191786 штрафних санкцій , № 0001481702/1 про зобов’язання сплати відшкодованого податку на додану вартість в сумі 35180 грн. та 17590 грн. штрафних санкцій від 08.06.2007.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

 Головуючий-суддя:                                                                                    А.Ю. Кучма

                      Судді:                                                                                   Г.М. Бистрик

                                                                                                                    М.В. Данилова

Повний текст виготовлено 22 листопада 2010 року.