КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3486/100270 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бабенка К.А.,
суддів: Попович О.В.,
Шведа Е.Ю.,
при секретарі: Сабадін О.М.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»Вінницький агрегатний завод»на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»Вінницький агрегатний завод» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким його адміністративний позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся в судове засідання представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Постанову суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника за період з 01.12.2009 року по 01.01.2010 року, та прийнято Акт №109/0701/35370339 від 30.03.2010 року.
В ході перевірки встановлено порушення Позивачем вимог п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п.п. 7.7.1, 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), виявлено розбіжність між зазначеними Позивачем в декларації з ПДВ витратами і фактичними даними у сумі 146185,00 грн., яка складається з 140302,00 грн. –ПДВ, що не увійшов до декларації, 188,31 грн. –ПДВ який сплачено при купівлі товарів, які не призначено для використання в господарській діяльності Позивача, 5 694,78 грн. –ПДВ, який сплачено відповідно до вантажно-митної декларації (далі –ВМД)№ 401000004/2009/014165.
На підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000162330/0 від 06.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 59472,00 грн. та №0000142330/0 від 06.04.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 121398,00 грн., в тому числі за основним платежем –86713,00 грн., 34685,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем самостійно виявлено факт заниження податку у сумі 140 302,00 грн., в зв’язку з чим направлено Відповідачу декларацію з ПДВ за січень 2010 року, в яку включено суму недоплати збільшену на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 % від недоплаченої суми (а.с. 60-61).
Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі –Закон № 2181-ІІІ), платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються
Тобто, дії Відповідача з нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40 % від господарської операції Позивача є неправомірні.
Що стосується включення Позивачем до податкового кредиту з ПДВ та заявлення до бюджетного відшкодування суми 5 694,78 грн. –ПДВ, який сплачено відповідно до ВМД № 401000004/2009/014165, колегія суддів встановила.
Відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
А відповідно до п.п. 7.2.7 ст. 7 вищезазначеного Закону, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
З аналізу наведених положень вбачається, що митний режим реімпорту прирівнюється до митного режиму імпорту, тобто Позивачем правомірно віднесено суму ПДВ сплаченого при ввезені ним в режимі реімпорту до податкового кредиту.
В зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про необґрунтованість позовних вимог, порушено норми матеріального права.
Щодо ПДВ сплаченого при купівлі товарів у сумі 188,31 грн., колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення Позивачем цієї суми до податкового кредиту, тому як Позивач є торгівельним підприємством і ці витрати здійснені для купівлі ялинкових прикрас і не використовувались у будь –яких власних цілях, а –для господарської його діяльності –приваблення клієнтів (покупців).
Згідно із п. 4 частини першої ст. 198 та ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року підлягає скасуванню з ухваленням нової Постанови, якою адміністративний позов задовольняється повністю.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»Вінницький агрегатний завод»задовольнити, Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення від 06.04.2010 року № 0000162330/0, № 0000142330/0.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Попович О.В.
Швед Е.Ю.