Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                                                                                                            Справа № 2-1985/10

24 листопада 2010 року.                                                                         м. Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі    

головуючої: судді  Янжули С.А.

при секретарі: Лиман Н.П.

адвоката: ОСОБА_1

з участю представника відповідача: Залогіної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенськ про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

11.10.2010року ОСОБА_3 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенськ про відшкодування моральної шкоди.  

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він працював в тяжких та шкідливих підземних умовах  на шахті «Степова »  ВАТ «Павлоградвугілля», у якості гірничого майстра. При виконанні трудових обов’язків на шахті він захворів професійним захворюванням. Згідно акту про розслідування професійного захворювання у нього було виявлено професійне захворювання у вигляді пилового бронхіту 1-2 стадії, емфіземи легень 1-2 ЛН 1-2, плечелопаткового періатрозу ліктьових та колінних суглобів. В зв’язку з чим він довгий час лікувався у лікарні.

23.09.2004 року був направлений до МСЄК, висновком якої йому було встановлено 50% втрати профпрацездатності та 3 група інвалідності. У зв’язку з цим, його вивели з шахти і він залишився без роботи.

08.11.2004 року він знову був направлений до МСЄК, висновком якої йому було встановлено 65% втрати профпрацездатності, із них 15% трудове каліцтво, згідно акту про нещасний випадок №36 від 23.06.2004 року; 30% дефартрози – повторно, 20% пиловий бронхіт.  

04.02.2007 року  він знову був направлений до МСЄК, висновком якої йому було встановлено сукупно 85% втраченої профпрацездатності із них: 30% - дефортрози, 20% - пиловий бронхіт, 35% - трудове каліцтво, згідно акту №36 від 23.06.2004 року.

Наслідками захворювання стало те, що він постійно відчуває біль у кінцівках ніг, підвищився артеріальний тиск, становище безпорадності. Він не може будь куди вирушати без стороннього нагляду, йому важко пересуватися, переслідує страх втратити свідомість у будь-якому місті.

Він позбавлений можливості займатися будь яким фізичним навантаженням так як захворювання, яке він отримав на виробництві, спричиняє крім фізичних страждань, моральні.

Просить суд винести рішення, яким стягнути з ВВД ФССНВУ в м.Першотравенську в рахунок відшкодування моральної шкоди за 65 % втраченої профпрацездатності 50 000 грн.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення  з ВАТ «Павлоградвугілля» відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн залишено без розгляду.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності з участю його адвоката.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала суду заперечення проти позову, в яких зазначила, що 20.03. 2007 року набрав чинності Закон України №717-V від 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», яким були виключені статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди, зокрема виключені частина третя ст.28 вказаного Закону та частина третя ст.34 вказаного Закону, які безпосередньо передбачали обов’язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, на які посилається позивач як на підставу задоволення його позовних вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20-pn/2008 вказані зміни визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не відшкодовує шкоду, завдану каліцтвом, а здійснює страхування від нещасного випадку, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності, чинне законодавство не передбачає обов’язку  виплати моральної шкоди Фондом, моральна шкода повинна відшкодовуватися відповідно до ст.1167 ЦК України.

Крім того, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, тобто позивач пропустив строк, у межах якого він мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, з заявою про поновлення строку позовної давності до суду не звертався.

Потерпілим не надано жодних доказів про стрес, якого він зазнав в результаті трудового каліцтва чи його наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року зі змінами та доповненнями «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Оскільки для вирішення питання щодо наявності факту спричинення моральної шкоди ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків, необхідні спеціальні медичні знання, якими суд не володіє, для об’єктивного вирішення справи по суті одним із основних доказів являється медичний висновок про встановлення факту наявності моральної шкоди, який, на їхню думку, і являється єдиним документом, який може підтвердити факт спричинення потерпілому моральної шкоди.

Згідно Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.11.1995 року №212, саме на органи МСЕК покладений обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві.

Документи, на які посилається позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, а саме: довідка МСЕК і акт розслідування хронічного професійного захворювання, акт розслідування нещасного випадку на виробництві є документами, що підтверджують виявлене професійне захворювання, факт отриманого трудового каліцтва і встановлення зв’язку з цим стійкої втрати працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку, і ніяким чином не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди.

Посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди вважає безпідставними.

Позивач не вказав у чому саме полягає вина відділення ВД ФССНВУ в м.Першотравенську у заподіянні йому моральної шкоди, а також немає причинного зв’язку  між шкодою (втратою працездатності) та неправомірними діями відділення, не зазначено за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) ця шкода заподіяна.

Просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.    

Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому  задоволенню.

Дійсно, судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах з шахтою «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля». Під час виконання своїх трудових обов’язків захворів на професійні захворювання.

23.09.2004 року був направлений до МСЄК, висновком якої йому було встановлено 50% втрати профпрацездатності та 3 група інвалідності. У зв’язку з цим, його вивели з шахти і він залишився без роботи.

08.11.2004 року він знову був направлений до МСЄК, висновком якої йому було встановлено 65% втрати профпрацездатності, із них 15% трудове каліцтво, згідно акту про нещасний випадок №36 від 23.06.2004 року; 30% дефартрози – повторно, 20% пиловий бронхіт.  

04.02.2007 року  він знову був направлений до МСЄК, висновком якої йому було встановлено сукупно 85% втраченої профпрацездатності із них: 30% - дефортрози, 20% - пиловий бронхіт, 35% - трудове каліцтво, згідно акту №36 від 23.06.2004 року.

Оскільки позивач є застрахованою особою, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», йому призначені  ВВД ФССНВУ у місті Першотравенську передбачені вказаним Законом страхові виплати, але  не відшкодовано  спричинену йому моральну шкоду.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Обговорюючи розмір відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує, характер та об’єм його фізичних, душевних, психічних страждань від отриманого профзахворювання, тривалості лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв’язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, що в відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 потрібно стягнути з відповідача в межах заявлених ним позовних вимог в розмірі 6 500 грн. за встановлені 65% втрати професійної працездатності від отриманої травми. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

Поскільки ОСОБА_3 втрачено 65% профпрацездатності, згідно висновку МСЕК від 08.11.2004 року про стійку втрату профпрацездатності 65%, тобто висновок МСЕК, дата якого є датою страхового випадку, настав уже після 01 квітня 2001 року, уже після введення в дію Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 6 500  грн.

Крім того, згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч.3 ст.22 Конституції України – при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу  висновку МСЕК, яку  повинен відшкодувати позивачу  відповідач як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,  ст.8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6, 13, 21, ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»,- суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенськ на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 500 (шість тисяч п’ятсот) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенськ витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи у розмірі 15 (п'ятнадцять ) грн.00 коп.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                   Суддя                                                                                    С.А.Янжула