ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 листопада 2010 року 16:22 № 2а-15174/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., при секретарі судового засідання Островській О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"
(далі - позивач)
до відповідачаКонтрольно-ревізійного управління в місті Києві (далі - відповідач,
КРУ в місті Києві)
про скасування акту ревізії фінансово-господарської діяльності
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить скасувати абзаци 13, 14 та 15 розділу 9 Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року від 02 серпня 2010 року № 08-30/1080.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в оскаржуваній частині Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року від 02 серпня 2010 року № 08-30/1080 є необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Представник відповідача в письмовому запереченні та в судовому засіданні вказав на необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
З 11 травня по 30 липня 2010 року КРУ в місті Києві проведено ревізію фінансового-господарської діяльності Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року.
Під час проведення ревізії проведено вибіркову інвентаризацію основних засобів підприємства, за результатами якої встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 21 980,43 грн.
За результатами проведення ревізії відповідачем складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року №08-30/1080 від 02 серпня 2010 року (далі –Акт ревізії). В абзацах 13, 14 та 15 розділу 9 вказаного Акта зазначено:
"Відповідно до п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Mіністрів України від 22 січня 1996 року №116, розмір завданих КП СПБ "Арсенал" збитків від нестачі основних засобів становить 52 753,03 грн. (в двократному розмірі та з урахуванням ПДВ), з яких відповідно до пункту 10 вказаного Порядку №116, кошти в сумі 21 980,43 грн. підлягають перерахуванню до державного бюджету. Слід зазначити, що згідно з чинним законодавством України та пунктом 1 Контракту від 05 березня 2007 року №1-2007, укладеним між Національним космічним агентством України та ОСОБА_1, відповідальність за збереження державного майна несе керівник підприємства.
Таким чином, загальна сума недостачі становить 52 753,03 грн.
Внаслідок допущеного порушення Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 21 980,43 гривень".
Вирішуючи цей спір суд виходить із такого.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з частиною 5 статті 2 вказаного Закону інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що оскаржуваний Акт ревізії складений відповідачем у межах повноважень та у спосіб, передбачені законами України, що сторонами у справі не заперечувалося.
Пунктом 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, встановлено, що акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
З аналізу змісту поняття акта ревізії можна зробити висновок, що акт ревізії - це документ, який стверджує факт проведення ревізійних дій та їх результатів і є носієм доказової інформації про виявлені недоліки в господарюванні. Метою документування ревізійних дій та їх результатів є надання власникові та іншим користувачам матеріалів ревізії, визначених законодавством, суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про стан збереження і використання коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової дисципліни, а також про обставини допущення, встановлення і розміри фінансових порушень.
Акт ревізії є суб’єктивним міркуванням фахівців, що здійснювали перевірку та зафіксували об’єктивні (необ’єктивні) висновки за результатами цієї перевірки.
Акт ревізії не є нормативним або ненормативним актом, який встановлює, змінює, скасовує норми права чи породжує права та обов’язки суб’єкта, якому він адресований, оскільки лише носить інформаційний характер.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
Таким чином, на підставі виявлених порушень, зафіксованих в акті ревізії, особі, що ревізувалася, можуть пред’являтися вимоги про усунення цих порушень. Згадані вимоги є остаточним документом за результатами проведення ревізії, прийняття якого відповідним органом КРУ зумовлює настання для інспектованої особи певних наслідків.
Отже, акт ревізії не є остаточним документом за результатами проведення ревізії, а лише фіксує факт відповідного правопорушення та може бути доказом у разі вирішення спору щодо оскарження кінцевого рішення за результатами проведення перевірки.
Суд погоджується з доводами представника відповідача, що в оскаржуваній частині Акта ревізії відповідач жодних вимог до позивача не пред’являв і саме по собі прийнятті цього Акта для позивача ніяких наслідків не тягне.
Крім того, позивачем не надано суду доказів порушення його прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного Акта ревізії.
Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, заявлена позивачем вимога розглянута судом по суті, а позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак з урахуванням вищевикладеного підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені частиною першою статті 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Суддя О.О. Власенкова