ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 листопада 2010 року 15:52 № 2а-12153/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових)
санкцій
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»(далі –ТОВ «Практікер Україна»або позивач) звернулося з суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі – ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, податковий орган або відповідач) від 22.07.2010р. №0009512340.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представники позивача під час розгляду справи позов підтримали, надали додаткові пояснення по справі; представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову.
В судовому засіданні 12 листопада 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено перевірку господарської одиниці позивача - гіпермаркету, що знаходиться у Святошинському районі м. Києва за адресою вул. Кільцева дорога, 12 (далі - гіпермаркет) за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 12.07.2010р. №0268/26/53/23-33938302 (далі –акт перевірки).
Під час проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України Закону України від 06.07.1995, № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі –Закон України №265), в результаті не забезпечення у встановленому законом порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: в гіпермаркеті відсутні накладні з вказівкою вартості бензинових генераторів Endress E SE 4000 BS та 6000 BS.
На підставі висновку акта перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача на підставі ст.21 Закону України №265, застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38 196 грн.
Згідно п. 12 ст. 3 Закону України №265, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Відповідно до ст. 6 Закону України №265, облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно з ч. 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство, зокрема, самостійно визначає облікову політику підприємства; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним з обов’язкових реквізитів первинних документів є одиниця виміру господарської операції.
Відповідно до ч. 6 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704), одиниця виміру господарської операції може бути відображена у натуральному та/або вартісному виразі.
Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007, № 2 затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів (далі –Методичні рекомендації), які можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ) .
Пунктом 4 Методичних рекомендацій встановлено порядок ведення обліку і контролю наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві, зокрема:
- приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа (п.п.4.3);
- матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів (крім підприємств, які застосовують метод ціни продажу), (п.п. 4.7);
- при застосуванні автоматизованих систем складського обліку наявності та руху запасів підприємство використовує регістри та звіти в електронній формі, що створюються, передаються і оброблюються відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та іншими нормативно-правовими актами (п.п.4.10);
- бухгалтерська служба відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" забезпечує дотримання правил ведення обліку запасів на складі та в інших місцях зберігання запасів в терміни, встановлені керівником (власником) підприємства (п.п. 4.11).
У відповідності до п.п. 5.1 Методичних рекомендацій, бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.
Підпунктами 5.3 та 5.4 Методичних рекомендацій встановлено, що аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів; синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291, за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001
Проаналізувавши вищевикладені норми, суд приходить до висновку про те що облік запасів позивача ведеться у відповідності до зазначених норм, виходячи з наступного.
Законодавством України встановлюється вимога надання для перевірки податковими органами фінансово-господарські і бухгалтерські документи, однак не конкретизується місце зберігання таких документів.
На виконання вимог зазначених положень законодавства позивачем розроблено внутрішній документообіг, на основі якого ведеться кількісний облік товарних запасів на складах. Такий облік ведеться на підставі накладних із зазначенням кількості товару та без зазначення грошового показника, які зберігаються безпосередньо на складах та надавались відповідачу під час перевірки. Надані позивачем до матеріалів справи накладні містять всі ознаки первинного документа: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. А отже такі документи є підставою здійснення обліку запасів на складах.
У відповідності до розділу 4 Положення про структурний підрозділ –Гіпермаркет №701 м. Київ ТОВ «Практікер Україна»щодо обліку та звітності, Гіпермаркет не має відокремленого майна, не веде окремого від ТОВ «Практікер Україна»бухгалтерського обліку та не складає окремого виділеного балансу.
Документообіг, пов’язаний з веденням обліку товарних запасів на складах, складається з внутрішніх документів, розроблених та затверджених позивачем, а саме Інструкції відділу приймання товарів, затвердженої наказом директора гіпермаркету від 19.01.2010 № 01/2-А, та Процедури внесення даних постачальників та артикулів в AS 400 для відділу закупівель, затвердженої наказом генерального директора позивача від 01.06.2007 № 7/1-ф. Також позивачем надано роздруківки даних електронної програми AS 400, що підтверджують облік та рух товарних запасів на складах позивача.
При прийнятті товару відповідальні працівники складів позивача отримують від постачальників товарно-транспортні накладні, в яких зазначена кількість товару, але не зазначена його вартість. На підставі таких отриманих документів відповідальні працівники в гіпермаркеті здійснюють кількісний облік товарних запасів за місцем зберігання та реалізації товарів. Відповідальною особою за приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання є керівник відділу приймання товарів.
Під час розгляду справи судом у якості свідка під присягою допитано ОСОБА_1, працівника позивача, що займає посаду адміністратора торгового залу гіпермаркета, що перевірявся, з показань якого вбачається, що під час проведення перевірки позивач надавав відповідачу первинні документи із зазначенням кількості товару, та повідомляв представникам відповідача порядок обліку позивачем товарних запасів у гіпермаркеті.
Відсутність грошових показників в накладних, що зберігаються на складах, не свідчить про відсутність обліку товарних запасів на таких складах.
Таким чином, порядок ведення складського обліку позивачем відповідає вимогам законодавства.
Ведення бухгалтерського обліку відповідачем не перевірялось, та порушень його ведення не встановлено. Як випливає з наданих до матеріалів справи документів, ведення бухгалтерського обліку товарів здійснюється бухгалтерією позивача, яка знаходиться за юридичною адресою позивача –АДРЕСА_1, на підставі накладних, які містять як кількісні, так і грошові показники.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 липня 2010 року № 0009512340 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На розподілі судових витрат представник позивача не наполягав.
Керуючись ст. 71, 86, ст. 105, 128, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 липня 2010 року № 0009512340.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –19.11.2010р.