ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
29 жовтня 2010 року 11:50 справа № 2а-9758/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доЕнергетичної регіональної митниці
про визнання незаконним та скасування наказу від 31 травня 2010 року № 336-к в частині, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Борисова Т.М.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва до Енергетичної регіональної митниці з позовом про визнання незаконним та скасування наказу від 31 травня 2010 року № 336-к в частині, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача звільнено із займаної ним посади з порушенням норм трудового законодавства.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про дотримання вимог трудового законодавства при звільненні позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача та його біографічної довідки, ОСОБА_1 з травня 1995 по травень 2010 року проходив службу в митних органах України. З вересня 2005 року – на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки, а з травня 2008 року –начальника відділу власної безпеки Енергетичної регіональної митної служби. Неодноразово відзначався за добросовісну роботу та досягнення у службі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 лютого 2010 року ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби від 18 серпня 2009 року № 1519-к в частині звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці з 19 серпня . Наказом Державної митної служби України від 28 травня 2010 року № 927-к поновлено на роботі з 19 серпня 2009 року.
Наказом Державної митної служби України від 31 травня 2009 року № 336-к позивача з 31 травня 2010 року звільнено з посади начальника відділу власної безпеки Енергетичної регіональної митниці у зв’язку з відсутністю відділу внутрішньої безпеки у Структурі та Штатному розписі Енергетичної регіональної митниці на 2010 рік.
Наказом Енергетичної регіональної митниці від 31 травня 2010 року № 336-к передбачено проведення відповідного розрахунку з ОСОБА_1 у зв’язку з його звільненням.
Підставою для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади передували наступні обставини.
Головою Державної митної служби 31 травня 2010 року затверджено структуру та штатний розпис Енергетичної регіональної митниці на 2010 рік, які введені в дію наказом Енергетичної регіональної митниці від 31 травня 2010 року № 365 «Про введення в дію структури та штатного розпису на 2010 рік Енергетичної регіональної митниці».
Штатним розписом Енергетичної регіональної митниці на 2010 рік виведено відділ внутрішньої безпеки (штатна чисельність працівників 5 одиниць) та відділ кадрової роботи (штатна чисельність працівників 5 одиниць) та введено відділ кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції (штатна чисельність працівників 7 одиниць).
Тобто, відбулись зміни в організації виробництва та праці шляхом злиття двох відділів: відділ кадрової роботи та відділ внутрішньої безпеки в відділ кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не повідомлено позивача про можливе наступне вивільнення з посади начальника відділу внутрішньої безпеки у зв’язку зі змінами у структурі Енергетичної регіональної митниці, а також не запропоновано посаду в новоствореному відділі.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року, Держмитслужба у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Пунктом 8 цього Положення визначено, що Держмитслужбу очолює Голова, який згідно з підпунктом 13 пункту 9 Положення самостійно призначає на посаду та звільняє з посади працівників Служби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій і за погодженням з Міністром фінансів призначає на посаду та звільняє з посади керівників регіональних митниць.
Отже наказ від 31 травня 2009 року № 336-к в частині звільнення позивача з посади начальника відділу внутрішньої безпеки виданий Державною митною службою в межах її повноважень. Проте суд прийшов до висновку про необґрунтованість зазначеного наказу в частині звільнення позивача з роботи, що обґрунтовується наступним.
Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов’язки, порядок і умови проходження служби в митних органах України визначені, зокрема, Митним кодексом України, Законом України «Про державну службу України», Положенням про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 року № 97.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів України про працю України (надалі КЗпП України).
Таким чином, позивач як державний службовець, може бути звільнений з державної служби на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Згідно з указаною нормою КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому положеннями статті 36 КЗпП України передбачено, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. У разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Постановою Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз’яснено судам, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не має можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Розірвання трудового договору проводиться з обов’язковим додержанням передбаченого статтею 49-2 зазначеного Кодексу порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи –іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.
Рішення роботодавця або уповноваженого органу про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України працівника з роботи не можна вважати обґрунтованим, якщо відповідачем не виконано покладений на нього законом обов'язок щодо вжиття заходів до переведення звільненого працівника на іншу роботу, хоч така можливість була.
Враховуючи те, що відповідачем не дотримано процедуру звільнення позивача з роботи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його звільнення, оскільки внаслідок реорганізації відділу внутрішньої безпеки та відділу кадрової роботи у відділ кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції не відбулося змін в організації виробництва і праці, ліквідації або перепрофілювання відділу, а також скорочення посади, яку обіймав позивач.
Зазначені висновки судом зроблено за результатами порівняльного аналізу положень про відділ внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці, затвердженого т.в.о. начальника Управління внутрішньої безпеки Державної митної служби України від 14 травня 2009 року та відділу кадровою роботи Енергетичної регіональної митниці та положення про відділ кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції Енергетичної регіональної митниці, затвердженого наказом Держмитслужби 12 травня 2010 року (затверджена Наказом Енергетичної регіональної митниці від 22 червня 2010 року № 437), оскільки, основні завдання та функції цих відділів є аналогічними, тобто відбулось перетворення двох відділів в один.
У судовому засіданні представником Енергетичної регіональної митниці також зазначено про перетворення зазначених відділів в один відділ –відділ кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції.
Після злиття відділу внутрішньої безпеки та відділу кадрової роботи Енергетичної регіональної митниці у відділ (сектор) кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції чисельність працівників цього відділу зменшилась на три одиниці, проте посада начальника відділу залишилась.
Аналіз змісту посадової інструкції начальника відділу власної безпеки та посадової інструкції начальника відділу внутрішньої безпеки свідчить про їх ідентичність. Тобто, перетворення відділу жодним чином не позначилось на змісті прав та обов’язків начальника відділу, а також на вимогах до особи, яку може бути призначено на цю посаду.
Таким чином, у відповідача не було підстав для звільнення позивача з роботи, оскільки саме собою злиття відділів, без скорочення посади, яку обіймав позивач, не може бути підставою для його звільнення з публічної служби.
Крім того, відповідачем не вжито усіх заходів до переведення позивача на іншу роботу, хоча така можливість була.
Беручи до уваги необґрунтоване звільнення позивача з роботи на його користь з відповідача - Енергетичної регіональної митниці підлягає стягненню середньомісячна заробітна плата за 109 днів вимушеного прогулу у розмірі 8 112 грн. 74 коп. (згідно з довідкою від 4 серпня 2010 року № 22/1/20-67 середній заробіток позивача складає 1 668 грн. 00 коп).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд згідно з частиною 3 статті 94 КАС України вважає за необхідне присудити позивачеві судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 грн. 70 коп.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
позов задовольнити частково.
Визнати незаконним і скасувати наказ Енергетичної регіональної митниці від 31 травня 2010 року № 336-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці.
Стягнути з Енергетичної регіональної митниці на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 8112 (вісім тисяч сто дванадцять) грн. 74 коп.
В іншій частині позову відмовити.
У частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці з 31 травня 2010 року звернути до негайного виконання.
У частині стягнення з Енергетичної регіональної митниці на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за 1 місяць у розмірі 1668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. звернути до негайного виконання.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук