ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
06 жовтня 2010 року 15:39 справа № 2а-12171/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
до
про Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління
юстиції у місті Києві
скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від
6 серпня 2010 року № 20671745
за участю представників сторін:
від позивача: Чернюк В.В.,
від відповідача: не з’явився.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 6 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з зазначеним позовом.
Позовні вимоги з урахуванням додаткових пояснень обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20671745 від 6 серпня 2010 року по виконанню виконавчого листа № 2а-13800/09/2670 виданого 22 липня 2010 року Окружним адміністративним судом міста Києва. Посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження порушує права та інтереси позивача та суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, однак на адресу суду подав заперечення проти позову та просив суд розглядати справу без участі свого представника.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України нормою, якої встановлення вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-13800/09/2070 від 22 січня 2010 року позов Дочірнього підприємства «Надра-Сервіс»задоволено.
На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва видано виконавчий лист від 22 липня 2010 року № 2а-13800/09/2070.
На підставі виконавчого листа від 22 липня 2010 року підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із наданням семиденного строку для добровільного виконання рішення.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва вважає, що постанову підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 6 серпня 2010 року винесено з порушенням норм чинного законодавства. Крім того позивач зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2010 року у справі № 2а-13800/10/2670 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Суд не може погодитись з доводами позивача щодо неправомірності винесення підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві постанови про відкриття виконавчого провадження від 6 серпня 2010 року, виходячи з наступного.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що рішення суду, ухвалене іменем України, є обов’язковим до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавчі документи, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.
Згідно часини 1 статті 5 вищезазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
В силу частини 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»у виконавчому документів повинні бути зазначені назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видала документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб –платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Крім того, слід звернути увагу, що у виконавчому документі, відповідно до статті 19 вищезгаданого Закону, зазначаються відомості, які сприятимуть виконанню рішення. Оскільки постановою Оружного адміністративного суду міста Києва було зобов’язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис, зроблений о 14 год. 35 хв. 2 лютого 2009 року, реєстраційний № 9114225, про обтяження активів згідно з актом опису № 21099/10/24-02 від 2 жовтня 2009 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, п/і 04050, то суд приходить до висновку, що у виконавчому документі було зазначено всі відомості, необхідні для виконання зазначеного рішення суду.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Посилання позивача на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2010 року у справі № 2а-13800/10/2670 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку є безпідставними, оскільки відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав визнання неправомірними дій державного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанову винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», постанова винесена розсудливо, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук