ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
03 листопада 2010 року 15:49 № 2а-11875/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Начальника Замкової виправної колонії № 58 Управління Державного
департаменту України з виконання покарань у Хмельницькій області
про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі –ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов’язати Начальника Замкової виправної колонії № 58 Управління Державного департаменту України з виконання покарань у Хмельницькій області (далі –відповідач) вчинити нотаріальну дію, а саме: посвідчити довіреність на представництво інтересів ОСОБА_2.
Під час судового засідання позивач уточнив позов, просив визнати дії відповідача про відмову вчинити нотаріальну дію а саме: посвідчити довіреність на представництво інтересів ОСОБА_2 протиправними, стягнути моральну шкоду в розмірі 4 грн. 55 коп.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач надіслав письмові заперечення проти позову.
В судовому засіданні 3 листопада 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
15 квітня 2010 року ОСОБА_1 прибув до Замкової виправної колонії № 58 з метою оформлення довіреності на представництво інтересів засудженого ОСОБА_2, який відбував на той час міру покарання у вказаній установі.
Позивач звернувся з зазначеним питанням до начальника Замкової виправної колонії № 58 ОСОБА_3 Відповідач в усній розмові вказав на те, що може посвідчити лише одну дію по довіреності, в подальшому взагалі відмовився вчиняти нотаріальну дію.
В письмових запереченнях відповідач вказує на те, що відмовся посвідчувати підпис ОСОБА_2, оскільки в довіреності він був відсутній.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Згідно ст. 245 Кодексу довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про нотаріат»до нотаріально посвідчених довіреностей осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, прирівнено довіреності, посвідчені начальниками таких установ.
Згідно з п. 4 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 419 (далі –Порядок), посадові, службові особи:
1) роз'яснюють фізичним особам, від імені яких посвідчуються заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, попереджають про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
2) перевіряють відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону;
2-1) встановлюють дійсні наміри особи (правильне розуміння
нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;
3) попереджають про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;
4) роз'яснюють порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;
5) складають у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;
6) посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.
Згідно з п. 6 Порядку, Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів під час посвідчення заповітів і довіреностей встановлюють особу та перевіряють її цивільну дієздатність у порядку, передбаченому для таких установ.
Відповідно до п. 7 Порядку довіреності підписуються довірителем у присутності посадової, службової особи. Посадова, службова особа встановлює особу, від імені якої посвідчується заповіт чи довіреність, а також особу, яка бере участь у вчиненні правочину від її імені.
Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що відмова відповідача у вчиненні нотаріальної дії, а саме посвідчення підпису ОСОБА_4 на довіреності є притоправною.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, зазначена вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 грн. 55 коп. за висновком суду задоволенню не підлягає як необґрунтована та безпідставна, оскільки позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено передбачених ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема, останнім не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди. При цьому судом не приймаються до уваги твердження позивача про заподіяння йому моральної шкоди, яка полягає у втраті часу та коштів на проїзд до Ізяслава, зверненні до трьох нотаріальних контор, оплаті побачення з засудженим, оскільки зазначені витрати, скоріше є матеріальною шкодою, на стягненні якої позивач не наполягає.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії начальника Замкової виправної колонії № 58 Управління Державного департаменту України з виконання покарань у Хмельницькій області ОСОБА_3 щодо відмови вчинити нотаріальну дію, а саме посвідчити довіреність на представництво інтересів ОСОБА_2.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору.
5. В іншій частині відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –05.11.2010р.