ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 жовтня 2010 року 11:58 № 2а-6696/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., суддів: Мазур А.С., Вєкуа Н.Г., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1
від відповідача - Жмудь В.О.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 14 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
ОСОБА_1 (далі по тексту –позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту – відповідач, КМУ) та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: 1) визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання в установлений законом строк відповіді на звернення ОСОБА_1, надісланих 04.09.2009р., 16.09.2009р., 21.09.2009р., 30.09.2009р. і заяви від 17.11.2009р. та 01.12.2009р., поданих ОСОБА_1 під час особистого прийому громадян; 2) зобов’язати протягом 15-ти днів надати обґрунтовану відповідь на зазначені звернення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2010 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 4 червня 2010 року.
Попереднє судове засідання, призначене на 4 червня 2010 року, судом відкладалося на 5 липня 2010 року за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.
У попередньому судовому засіданні 5 липня 2010 року судом оголошено перерву до 30 липня 2010 року в зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
Попереднє судове засідання, призначене на 30 липня 2010 року, судом відкладалося на 2 серпня 2010 року у зв’язку з технічною неможливістю фіксування судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 серпня 2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23 вересня 2010 року.
Судове засідання, призначене на 23 вересня 2010 року, судом відкладалося на 14 жовтня 2010 року.
В судовому засіданні, призначеному на 14 жовтня 2010 року, позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, Законом України «Про Кабінет Міністрів України»від 16.05.2008р. № 279-VI (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Указом Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування»№ 109/2008 від 07.02.2008р.
Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм Конституцією України, права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996р. № 393/96-ВР ( далі по тексту –Закон України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
З метою забезпечення реалізації та гарантування закріплених Конституцією України права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, права громадян на участь в управлінні державними справами, а також підвищення ефективності роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі зверненнями громадян, ураховуючи необхідність об'єктивного, всебічного і вчасного розгляду звернень громадян відповідно до вимог законодавства України прийнято Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування»від 07.02.2008р. № 109/2008 (далі по тексту –Указ від 07.02.2008р. № 109/2008).
Як вбачається з матеріалів справи, 3 вересня 2009 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України зі зверненням щодо розгляду питання про подальше перебування ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління державної служби України, передачі матеріалів у порядку реалізації положень статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України до Генеральної прокуратури України для розгляду та порушення кримінальної справи, недопущення вчинення розправи над ОСОБА_1 шляхом зняття з посади.
Вказане звернення надіслано відповідачу 4 вересня 2009 року та отримано ним 8 вересня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, належна копія якого міститься в матеріалах справи.
16 вересня 2009 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України зі зверненням щодо розгляду питання про подальше перебування ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління державної служби України, передачі матеріалів у порядку реалізації положень статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України до Генеральної прокуратури України для розгляду та порушення кримінальної справи, недопущення вчинення розправи над позивачем шляхом зняття з посади.
Вказане звернення надіслано відповідачу 16 вересня 2009 року та отримано ним 18 вересня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, належна копія якого міститься в матеріалах справи.
21 вересня 2009 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України зі зверненням з приводу порушення конституційних та трудових прав позивача, що виявилися у недопущенні ОСОБА_1 до роботи, розгляду питання про подальше перебування ОСОБА_3 на посаді Начальника Головного управління державної служби України, передачі матеріалів у порядку реалізації положень статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України до Генеральної прокуратури України для розгляду та порушення кримінальної справи, недопущення вчинення розправи над ОСОБА_1 шляхом зняття з посади, призначення службового розслідування стосовно посадових осіб Київської облдержадміністрації.
Вказане звернення надіслано відповідачу 21 вересня 2009 року та отримано ним 22 вересня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, належна копія якого міститься в матеріалах справи.
30 вересня 2009 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України із зверненням щодо розгляду питання про подальше перебування ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління державної служби України, скасування наказу Головдержслужби про ліквідацію Управління державної служби Головдержслужби України в Київській області, передачі матеріалів, у порядку реалізації положень статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України до Генеральної прокуратури України для розгляду та порушення кримінальної справи, недопущення вчинення розправи над ОСОБА_1 шляхом зняття з посади, призначення службового розслідування щодо посадових осіб Київської облдержадміністрації та припинення порушення конституційних та трудових прав позивача.
Вказане звернення надіслано відповідачу 30 вересня 2009 року та отримано ним 1 жовтня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, належна копія якого міститься в матеріалах справи.
Крім того, під час особистого прийому громадян в громадській приймальні Кабінету Міністрів України ОСОБА_1 подано заяви від 17.11.2009 року та від 01.12.2009 року.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР заява (клопотання) –звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до статті 18 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно зі статтею 19 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Статтею 20 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, –невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Частиною 3 статті 7 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР передбачено, що, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень вони в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до реєстраційно-контрольної картки № 41-С-039878/26 на адресу відповідача 28.09.2009р. надійшло звернення позивача щодо фактів корупції, які мають місце в Головдержслужбі України, яке 20.10.2009р. скеровано до Головдержслужби для розгляду.
Відповідно до реєстраційно-контрольної картки № 41-С-059265/26П на адресу відповідача 01.12.2009р. надійшла заява позивача про відсутності реагування на звернення щодо фактів корупції з боку керівника Головдержслужби України.
Відповідно до реєстраційно-контрольної картки № 41-С-039878/26 на адресу відповідача 22.09.2009р. надійшло звернення позивача щодо фактів корупції, які мають місце в Головдержслужбі України.
Відповідно до реєстраційно-контрольної картки № 41-С-052933/26П на адресу відповідача 11.11.2009р. надійшло звернення позивача щодо фактів корупції, які мають місце в Головдержслужбі України та порушення конституційних прав заявника.
Відповідно до реєстраційно-контрольної картки № 41-С-039878/26 на адресу відповідача 05.10.2009р. надійшло звернення позивача щодо фактів корупції, які мають місце в Головдержслужбі України.
12.10.2009р. відповідно до доручення № 41-С-039878/26-1 вказане звернення було скеровано до Головдержслужби для надання письмових пояснень щодо питань, викладених у зверненні. 26.10.2009р. начальником Головдержслужби ОСОБА_3 були надані відповідні пояснення на ім’я Прем’єр –міністра України Ю.В. Тимошенко.
Відповідно до реєстраційно-контрольної картки № 41-С-044785/26 на адресу відповідача 15.10.2009р. надійшло звернення позивача щодо звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Головдержслужби, скасування наказу про ліквідацію Управління державної служби Головдержслужби у Київській області, порушення кримінальної справи та інше.
19.10.2009р. відповідно до доручення № 41-С-044785/26-1 вказане звернення було скеровано до Головдержслужби для надання письмових пояснень щодо питань, викладених у зверненні.
З листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 30.07.2010р. № 10218/0/2-10 вбачається, що звернення позивача від 04.09.2009р., 16.09.2009р., 21.09.2009р., 30.09.2009р. і заяви від 17.11.2009р. та 01.12.2009р. були скеровані до Головдержслужби. Вказане також підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 02.08.2010р. № 10403/2/2-10.
Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем статей 7, 19, 20 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР та статті 40 Конституції України, відповідно до якої усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення та дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Окрім цього, суд вважає хибним твердження відповідача про відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень щодо розгляду звернень з огляду на наступне.
Так, з метою забезпечення реалізації та гарантування закріплених Конституцією України права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, права громадян на участь в управлінні державними справами, а також підвищення ефективності роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі зверненнями громадян, ураховуючи необхідність об'єктивного, всебічного і вчасного розгляду звернень громадян відповідно до вимог законодавства України, Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні державні адміністрації та органи місцевого самоврядування Указом Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування»№ 109/2008 від 07.02.2008р. зобов’язано вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень.
Преамбулою Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 16.05.2008р. № 279-VI (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 16.05.2008р. № 279-VI Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Параграфом 173 глави 3 розділу 15 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007р. № 950, встановлено, що звернення громадян, адресовані Кабінетові Міністрів, Прем'єр-міністрові, Першому віце-прем'єр-міністрові, віце-прем'єр-міністрам, розглядаються відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та в порядку, встановленому цим Регламентом. Секретаріат Кабінету Міністрів опрацьовує звернення громадян та готує пропозиції для розгляду Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром, Віце-прем'єр-міністром відповідно до їх компетенції для прийняття рішення щодо порушеного питання. Відповіді за результатами розгляду звернень громадян надають відповідно до їх компетенції Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, Міністр Кабінету Міністрів та його заступники, керівники органів виконавчої влади, посадові особи, спеціально уповноважені виконувати таку роботу.
Відповідну до пункту 1 Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 року № 850 (далі по тексту –Положення від 12.08.2009 року № 850), Секретаріат Кабінету Міністрів України є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України.
Пункт 2 цього Положення від 12.08.2009 року № 850 передбачає, що основними завданнями Секретаріату є організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра, віце–премєр-міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України та міністрів, які не очолюють міністерства.
Згідно з підпунктом 33 пункту 17 Положення від 12.08.2009 року № 850 структурні підрозділи відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції організовують та здійснюють в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем’єр-міністру України, Першому віце-прем’єр-міністру України, віце-прем’єр-міністрам України.
При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва не приймає до уваги твердження представника відповідача про відсутність компетенції у останнього щодо розгляду питань, висвітлених у зверненнях позивача, оскільки відповідно до абзацу 1 пункту 1 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007р. № 1180 (даті по тексту –Положення) Головне управління державної служби України (Головдержслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра Кабінету Міністрів України.
Згідно з абзацами 1,2 пункту 9 Положення Головдержслужбу очолює Начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Пропозиції Прем'єр-міністрові України щодо призначення на посаду та звільнення з посади Начальника Головдержслужби вносить Міністр Кабінету Міністрів України.
Системно проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не вчинено усіх необхідних дій для належного виконання покладених на нього чинним законодавством обов’язків, що призвело до порушення прав позивача, передбачених Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян». При цьому, з врахуванням приписів частини 2 статті 19 Конституції України та статті 20 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов’язання відповідача надати відповідь протягом п’ятнадцяти днів, оскільки складність звернення та/або необхідність його додаткового вивчення визначається безпосередньо органом, до якого направлено звернення, тобто є його дискреційними повноваженнями.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо ненадання в установлений законом строк обґрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_1, надіслані 04.09.2009р., 16.09.2009р., 21.09.2009р., 30.09.2009р. та заяви від 17.11.2009р. та 01.12.2009р.
3. Зобов’язати Кабінет Міністрів України надати в установлений законом строк обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1, надіслані 04.09.2009р., 16.09.2009р., 21.09.2009р., 30.09.2009р. та заяви від 17.11.2009р. та 01.12.2009р.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.І. Савченко
Судді А.С. Мазур
Н.Г. Вєкуа