ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 23 вересня 2010 року           16:31           № 10/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про          бездіяльність щодо перерахунку пенсії.

за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1

від позивача в особі - Зубков О.В.

від відповідача –не з’явився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                                        ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту –відповідач) про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 11.01.2008 року № 636/12 щодо перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в праві на перерахунок пенсії, визначення права на перерахунок пенсії та зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати пенсію з 01.04.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII, Постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року № 594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу у 2007 році», Наказу Міністра оборони України  від 14.04.2007 року № 175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних сил України»йому, як військовому пенсіонеру, повинна бути перерахована пенсія, однак відповідач відмовив йому у цьому, чим порушив його законні права.

Ухвалами суду від 28 січня 2008 року відкрито провадження в адміністративній справі та зупинено провадження по справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 12/224 за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Міністра оборони України про визнання недійсним наказу Міністра оборони України від 14.04.2007 року № 175 та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Ухвалою суду від 6 липня 2010 року справу прийнято до провадження суддею Савченко А.І., поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 29 липня 2010 року.

20 липня 2010 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 29 липня 2010 року, жодна зі сторін не з’явилась, в зв’язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 23 вересня 2010 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення та клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію відповідно до норм чинного законодавства України.

У відповідь на звернення до відповідача щодо перерахунку пенсії з урахуванням премій військовослужбовців, встановлених наказом Міністра оборони України від 14.04.2007 № 175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних сил України», позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку його пенсії, посилаючись на відсутність підстав для проведення вказаного перерахунку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на 01.04.2007 року частина 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством (у редакції Закону України  від 04.04.2006 р. № 3591-IV)

Згідно зі статтею 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 28.03.2007р. № 594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році», якою дозволено, зокрема, Міністерству оборони України здійснювати у 2007 році, починаючи з 1 квітня, преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу (насамперед осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу та осіб молодшого офіцерського складу) понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році (вказана постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»від 01.11.2007р. № 1294).

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 594 Міністром оборони України прийнято Наказ від 14.04.2007р. № 175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України».

Даним Наказом з 01.04.2007р. введено в дію граничні розміри премії, яка може бути виплачена у відсотках від грошового забезпечення військовослужбовцям.

Згідно з частиною 3 статті 63  Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону.  

Водночас, пунктом 1 Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992р. № 493/92 передбачено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації

Відповідно до визначення нормативно-правового акта, яке міститься у Наказі Міністерства юстиції України від 12.04.2005р. № 34/5, під нормативно-правовим актом слід розуміти офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, яке визначає, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а також ті, що прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно»та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Проаналізувавши Наказ Міністра оборони України від 14.04.2007р. № 175 в контексті наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що він виданий в межах компетенції Міністра оборони України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 594, має організаційно-розпорядчий характер, спрямований на виконання рішення Уряду і не містить нових правових норм.

Оскільки даний Наказ не має ознак нормативно-правового акта, вбачається, що він не підлягає державній реєстрації та опублікуванню в офіційних спеціальних виданнях як такий акт.

Крім того, Наказ Міністра оборони України від 14.04.2007р. № 175 не запроваджує нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, нових розмірів премій, носить тимчасовий характер і не являється підставою для перерахунку пенсі в розумінні частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених і військової служби та деяких інших осіб».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для виконання Наказу Міністра оборони України №175 від 14.04.2007р. «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України»і проведення відповідного перерахунок пенсії позивачу. (аналогічна думка з цього приводу викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 року у справі № 22-а-9884/08 за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.09.2009 року у справі № К-18325/08 за позовом ОСОБА_7 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа –Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.  

Частиною 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи норми частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному  судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.  

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                             А.І. Савченко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 28  вересня 2010 року