Справа –№22ц-6394/10 Головуючий в 1-й інстанції – Горбенко Н.В.,
Категорія – 27 Доповідач – Сіромашенко Н.В.,
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Калиновського А.Б.,
судді – Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі – Ляпченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки по кредитному договору та частково недійсними умов договору,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2010 року вищевказаний був позов був задоволений частково; визнано незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №DNYHGI0000001999 від 5 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_2 з 22 серпня 2008 року з 15% річних до 25,08% річних та з 1 лютого 2009 року до 30% річних, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок сплачених відсотків за період з 22 серпня 2008 року в розмірі 15% річних на залишок кредитного боргу; визнано недійсними (нікчемними) з 10 січня 2009 року пункти 8.8 та 8.9 кредитного договору щодо права ПАТ КБ «ПриватБанк» збільшувати процентну ставку за користування кредитом; визнано недійсними з моменту укладення договору, тобто з 5 грудня 2007 року, підпункти пункту 5.2.4 кредитного договору щодо права ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснювати в односторонньому порядку розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення та обов'язку позичальника в цих випадках достроково повернути кредит з нарахованими відсотками, штрафами, санкціями, комісійними винагородами, а саме: у випадках прострочення сплати чергового платежу за кредитом та відсотків за користування кредитом понад 2 місяців; погіршення фінансового стану позичальника; порушення проти позичальника кримінальної справи; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення суду 1-ї інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 5 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем був укладений кредитний договір №DNYHGI0000001999, відповідно до якого останній надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 60000 грн. шляхом видачі готівки через касу на строк з 5 грудня 2007 року по 5 грудня 2017 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 15% річних, на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Поручителем за виконання вищевказаних зобов'язань за цим кредитним договором виступила ОСОБА_1, яка уклала з ПриватБанком договір поруки №№DNYHGI0000001999 від 5 грудня 20007 року.
На підставі кредитного договору кошти в сумі 60000 грн. ОСОБА_2 були отримані і він сплачує банку щомісяця нараховані відсотки та погашає частину кредиту, як це передбачено умовами кредитного договору. При цьому двічі, а саме: письмовим повідомленням від 31 липня 2008 року та письмовим повідомленням від 25 грудня 2008 року відповідач в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки по кредитному договору з 22 серпня 2008 року до 2,09% в місяць, що склало 25%, з 1 лютого 2009 року до 30% річних.
Прийшовши до висновку про визнання незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №DNYHGI0000001999 від 5 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_2 з 22 серпня 2008 року з 15% річних до 25,08% річних та з 1 лютого 2009 року до 30% річних, необхідності зобов'язання відповідача здійснити перерахунок сплачених відсотків за період з 22 серпня 2008 року в розмірі 15% річних на залишок кредитного боргу; визнання недійсними (нікчемними) з 10 січня 2009 року пунктів 8.8 та 8.9 кредитного договору щодо права ПАТ КБ «ПриватБанк» збільшувати процентну ставку за користування кредитом, суд 1-ї інстанції виходив з того, що повідомлення, направлені на адресу ОСОБА_2, не мають юридичної сили і не можуть бути правовою підставою для збільшення процентної ставки, оскільки дані повідомлення від банку про зміну процентної ставки є зміною умов договору, а відповідно до п.8.3 кредитного договору та вимог чинного законодавства будь-які повідомлення, направлені позичальнику в рамках укладеного кредитного договору, вважаються поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу позичальника, а також повинні містити підпис уповноваженої особи та печатку банківської установи, що було порушено банком, до того ж в повідомленні має місце тільки факсимільний підпис Голови Правління ПриватБанку Дубілет А.В.
Окрім того, суд 1-ї інстанції при вирішенні спору в даній частині виходив з того, що дії відповідача щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 25% порушують умови укладеного кредитного договору, тому що підстава для підвищення відсоткової ставки, зазначена в повідомленні від 31 липня 2008 року, не відноситься до переліку підстав, передбачених п.8.8 вказаного кредитного договору, які є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають, а отже, банк в односторонньому порядку, без погодження з позичальником, доповнив договір новою умовою підвищення процентної ставки. Також посилання банку на застосування з ДІУ умов рефінансування, як по іпотечному договору, не відповідає умовам кредитного договору та Генеральному договору про рефінансування і обслуговування іпотечних кредитів між Приватбанком та ДІУ, так як ОСОБА_2 був взятий не іпотечний кредит, а споживчий кредит, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між сторонами був укладений договір іпотеки.
Відносно підвищення процентної ставки з 1 лютого 2009 року до 30% то банк не вказав конкретної причини такого підвищення, не надав розрахунку або обґрунтування щодо цього. Крім того, повідомлення про вказане підвищення було направлено на адресу ОСОБА_3 8 січня 2009 року, тобто після прийняття та опублікування ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», а отримано останнім 10 січня 2009 року, тобто після набрання вказаним Законом чинності; своєї згоди на зміну відсоткової ставки за кредитним договором він не надав, а тому розмір процентної ставки повинен залишатися незмінним до повного виконання умов кредитного договору сторонами.
Розглядаючи виниклий спір, суд 1-ї інстанції вважав за необхідне визнати недійсними підпункти пункту 5.2.4 кредитного договору, які передбачають право вимоги кредитора щодо дострокового повернення кредит у випадку прострочення позичальником сплати чергового платежу за кредитом та відсотків за користування кредитом понад 2 місяців; погіршення його фінансового стану; порушення проти нього кримінальної справи, оскільки зазначені положення кредитного договору носять дискримінаційні стосовно ОСОБА_2, як позичальника, правила дострокового розірвання договору, порушують його права та законні інтереси, і є несправедливою умовою договору.
Заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку і, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 627, 651, 652, 1056-1 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживача», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо частини задоволення позову зводяться до переоцінки висновків рішення суду 1-ї інстанції, які є вірними, суперечать встановленим обставинам та вимогам закону, а тому не приймаються до уваги колегією суддів.
Проте колегія суддів вважає неправильним висновок суду 1-ї інстанції щодо визнання недійсним підпункту пункту 5.2.4 кредитного договору відносно права вимоги банку щодо дострокового розірвання договору у разі прострочення позичальником сплати чергового платежу за кредитом та відсотків за користування кредитом понад 2 місяців, тому що даний висновок суду суперечить положенням ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України.
За таких обставин рішення суду 1-ї інстанції у вищевказаній частині не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині; в іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, а відтак відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2010 року скасувати в частині визнання недійсним підпункту пункту 5.2.4 кредитного договору №DNYHGI 0000001999 від 5 грудня 2007 року щодо права ПАТ КБ «ПриватБанк» вимоги дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за даним договором або за іпотечним договором у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та відсотків за користування кредитом понад двох місяців.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним п.5.2.4 вказаного кредитного договору в зазначеній вище частині відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: