Справа № 22ц-14384/10 Головуючий у 1-й інстанції – Мороз В.П.
Категорія - 57 Доповідач - Котушенко С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Петренко І.О.
суддів - Романюк М.М., Котушенко С.П.
при секретарі - Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 вересня 2010 року за позовом Пенсійного фонду України до ОСОБА_1 про стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2010 року Пенсійний фонд України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих сум пенсійних виплат з особового банківського рахунку померлого ОСОБА_2, пенсіонера іноземної держави, мотивуючи вимоги тим, що на підставі положень договору між Україною та Латвійською республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 26 лютого 1998 року та угоди між Пенсійним фондом України та Державним агентством соціального страхування Латвійської республіки, підписаної 4 липня 2001 року, Фонд несе відповідальність за виплату пенсій в призначеному розмірі із врахуванням конвертації валюти пенсіонерам Латвійської республіки. У відповідності з Інструкцією про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали за кордон та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, після здійснення уповноваженим банком України конвертації іноземної валюти, що надійшла з-за кордону для виплати пенсіонерам інших держав, які проживають в Україні, кошти акумулюються на окремому поточному рахунку Пенсійного фонду України з подальшим перерахуванням на окремі поточні рахунки регіональних управлінь відповідно до складених управлінням соціального забезпечення відомостей на виплату пенсій. Виплату пенсій в Україні пенсіонерам іноземних держав здійснюють міські управління Пенсійного фонду України через ті установи банків, в яких за згодою одержувачів відкриті поточні рахунки в гривнях, якщо інше не передбачено угодою.
Позивач вказував на те, що пенсіонеру Латвійської республіки ОСОБА_2, що мешкав в м.Дніпропетровську, виплата пенсії здійснювалась через філію – Лівобережне відділення №8420 ВАТ «Державний ощадний банк України». Про смерть ОСОБА_2, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, він довідався тільки в лютому 2009 року, тому у період з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року на особовий рахунок померлого були переказані зайві кошти у розмірі 15 576,09 грн., частину яких у сумі 15 500 грн. 20 грудня 2008 року отримала ОСОБА_1 на підставі довіреності, складеної ОСОБА_2 18 грудня 2006 року.
Посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій відповідачки латвійською стороною на 2 та 3 квартали 2009 року знижено розмір фінансування для здійснення пенсійних виплат пенсіонерам Латвійської республіки, що проживають в Україні на суму 15 576,09 грн., а також на те, що поточні виплати вказаним особам профінансовані за його кошти, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 15 495,65 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 вересня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального права та про ухвалення нового рішення.
Вивчивши доводи скарги та перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що пенсіонеру Латвійської республіки ОСОБА_2, що мешкав в м.Дніпропетровську, виплата пенсії здійснювалась Державним агентством соціального страхування Латвійської республіки та переказувалась Пенсійним фондом України через філію – Лівобережне відділення №8420 ВАТ «Державний ощадний банк України».
Не зважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, на його особовий рахунок в зазначеній банківській установі певний час позивачем продовжували переказуватись кошти. Частину цих коштів, у сумі 15 500 грн., 20 грудня 2008 року отримала відповідачка на підставі довіреності, складеної ОСОБА_2 18 грудня 2006 року.
Оскільки у відповідності з п.6 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, зазначена сума ОСОБА_1 була отримана безпідставно.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За таких обставин суд дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 15 495,65 грн. (в межах розміру заявлених вимог).
Посилання суду, як на підставу для цього, на ст.1166 ЦК України, котра регулює правовідносини, що виникають із заподіяння майнової шкоди є помилковим, проте не може бути підставою для скасування правильного рішення.
Доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідачки в тому що сталося, не може бути підставою для задоволення скарги, оскільки зобов’язання повернути безпідставно набуте майно не вимагає наявності вини набувача. Важливим є тільки об’єктивний результат – набуття майна без достатніх підстав. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечувала проти безпідставного отримання зазначеної суми з особового рахунку ОСОБА_2, а також проти необхідності її повернення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є підставою для її задоволення, оскільки відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення лише з формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: