УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –14378/10 Головуючий у 1-й інстанції – Галічий В.М.
Категорія – 79 Доповідач – Черненкова Л.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Михайловської С.Ю., Дерев’янка О.Г.
при секретарі - Грало О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2010 року по справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: державний виконавець Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2, начальник Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 на дії державного виконавця, -
В С Т А Н О В И Л А:
21 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою на дії державного виконавця та просив суд визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Індустріального району м. Дніпропетровська з приводу повернення ухвали № 2-1505 від 08.07.10 за відсутності обґрунтованих підстав для її невиконання; невиконання ухвали № 2-1505 від 08.07.10 за підставами, які відповідно позиції суду від 08.07.10 не були підставою для невиконання вжитого судом арешту зазначених коштів; покладення в основу невиконання ухвали № 2-1505 від 08.07.10 суперечливих дійсності пояснень боржника про відсутність у нього арештованих коштів; порушення рівності сторін у зв’язку з прийняттям позиції боржника; не здійснення безперешкодного входу до приміщень і сховищ, що належать боржнику ОСОБА_4 та не проведення їх огляду; не здійснення звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла та інших володінь боржника ОСОБА_4 і іншої особи, у якої могли знаходитись 516 970,81 грн.; не отримання від вказаного боржника відомостей та пояснень по фактам невиконання ухвали від 16.01.2009 року, якою ВДВС заборонялось боржнику здійснювати будь-які дії з 516 970,81 грн. та фактичної розтрати 516 970,81 грн.; допущення можливим ОСОБА_4 уникнути від надання пояснень куди ділись кошти 516 970,81 грн., уникнути пояснень які стосувались виконання судових рішень (були їх виконанням) по справі № 2-1505 від 16.01.09, 03.10.07, а також невиконання обов’язків визначених ч.5,6 статті 11-1 ЗУ «Про виконавче провадження» повідомити куди ділись 516 970,81 грн.; не складання акту про порушення і не надіслання до правоохоронних органів подання про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за статтями 382, 388 КК України -навмисне невиконання судового рішення; не складення акту про порушення і не надіслання до правоохоронних органів подання про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбаченого диспозицією статті 191 КК України - привласнення і розтрата чужих грошових цінностей; змушування суду невиконанням арешту свідомо ухвалювати те рішення по справі, про яке судом встановлено, що його неможливо виконати без попереднього арешту коштів. Просив визнати бездіяльність начальника ВДВС Індустріального району з приводу неналежного контролю дій державного виконавця. Зобов’язати суб’єктів оскарження вчинити дії протилежні зазначеним, а саме: здійснити виконання ухвали суду від 08.07.10 року; забезпечити заявнику рівну участь у виконавчому провадженні; отримати від боржника пояснення куди ділись 516 970,81 грн.; здійснити безперешкодний вхід до приміщень і сховищ, що належать боржнику та провести їх огляд для виявлення майна; здійснити звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла та інших володінь боржника ОСОБА_4 або іншої особи, у якої могли знаходитись 516 970,81 грн.; здійснити повідомлення про ознаки злочинів в діях ОСОБА_4 і подання про притягнення до кримінальної відповідальності за належністю до повноважних правоохоронних органів. В обґрунтування скарги посилався на те, що 08 липня 2010 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська була постановлена ухвала про забезпечення позову згідно якої накладено арешт на 516 970,81 грн., які Індустріальним ВДВС встановлено наявними і з якими ВДВС 16.02.09 року ОСОБА_4 заборонено здійснювати будь-які дії. Фактично виконавче провадження здійснювалось не за змістом і суттю визначеними в судовому рішенні, та постановою від 14.09.2010 року повернуто без виконання. Начальник ВДВС Індустріального району в порушення вимог статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив належного контролю дій державного виконавця, чим допустив протиправну бездіяльність.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2010 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги заявника, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про повернення виконавчого документу стягувачеві від 14.09.2010 року ухвалу № 2-1505, видану 08.07.2010 року, повернуто стягувачеві на підставі того, що під час виконання виконавчого документу було встановлено, що у боржника відсутні грошові кошти на які необхідно за виконавчим документом накласти арешт, а саме: грошових цінностей 516970,81 грн., які ОСОБА_4 отримані за договором зберігання № 01-ох від 01.07.2004 року.
Відмовляючи у задоволенні вимог за скаргою, районний суд виходив з того, що проведені державним виконавцем виконавчі дії по виконанню ухвали № 2-1505, виданої 08.07.2010 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про накладення арешту на грошові кошти шляхом проведення опису майна грошових цінностей 516970,81 грн., які ОСОБА_4 отримані за договором зберігання № 01-ох від 01.07.2004 року, проведено в повному обсязі та в межах ЗУ «Про виконавче провадження». Окрім того, заявник у своїй скарзі зазначає, що арешт на дані грошові кошти вже застосовувався органами слідства та його не було накладено, знову ж таки у зв’язку з відсутністю даних грошових коштів. Отже, скаржником висуваються вимоги, про які йому заздалегідь відомо, що їх неможливо виконати. Аналізуючи інші доводи заявника, суд вважає їх безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на його суб’єктивній оцінці ходу виконавчого провадження. Не вчинення державним виконавцем дій або заходів непередбачених ЗУ «Про виконавче провадження» як заходи примусового виконання рішень не можуть бути підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними або бездіяльними.
Але погодитись з висновками суду не можна тому, що вони не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.
У відповідності з ч.ч.2,3 статті 387 ЦПК України, ч.2 - у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи; ч.3 - якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийнятті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судова колегія встановила, що спірні правовідносини виникли відносно виконання судового рішення, а саме: ухвали судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2010 року про забезпечення позову.
Із скарги ОСОБА_1 та ксерокопії вказаної ухвали судді вбачається, що суддею ухвалено: встановити порядок виконання ухвал Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову від 16.10.2009 року та від 27.04.2010 року, а саме: способом виконання забезпечення позову визначити накладення арешту на грошові кошти 516 970,81 грн., які Індустріальним ВДВС встановлено наявними і з якими ВДВС 16.02.2009 року ОСОБА_4 заборонено здійснювати будь-які дії; провести опис майна грошових цінностей 516 970,81 грн., які ОСОБА_4 отримані за договором зберігання № 01-ох від 01.07.2004 року; в задоволенні решти вимог заяви – відмовити.
Але за розглядом скарги ОСОБА_1 у порушення порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державної виконавчої служби ці обставини не перевірялись, а саме: які виконавчі дії були проведенні щодо виконання судового рішення. В матеріалах справи відсутня належно завірена ухвала про забезпечення позову, постанова про відкриття виконавчого провадження. З журналу судового засідання вбачається, що судом досліджувались матеріали виконавчого провадження, але аналіз проведеним виконавчим діям у судовому рішенні не здійснено, копія виконавчого провадження у справі відсутня.
Тому висновки у судовому рішенні про те, що проведені державним виконавцем виконавчі дії по виконанню ухвали № 2-1505, виданої 08.07.2010 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про накладення арешту на грошові кошти шляхом проведення опису майна грошових цінностей 516970,81 грн., які ОСОБА_4 отримані за договором зберігання № 01-ох від 01.07.2004 року, проведено в повному обсязі та в межах ЗУ «Про виконавче провадження» - є безпідставними.
Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" п.16 - у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 55, 57 Закону N 606-XIV.
Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що постановою про повернення виконавчого документу стягувачеві від 14.09.2010 року державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського управління юстиції ОСОБА_2 при примусовому виконанні ухвали № 2-1505 виданої 08.07.2010 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про накладення арешту на грошові кошти шляхом проведення опису майна грошових цінностей 516 970,81 грн., які ОСОБА_4 отримані за договором зберігання № 01-0х від 01.07.2004 року, встановлено, що під час виконання виконавчого документу було встановлено, що у боржника відсутні грошові кошти на які необхідно за виконавчим документом накласти арешт, а саме: грошових цінностей 516 970,81 грн., які ОСОБА_4 отримані за договором зберігання № 01-0х від 01.07.2004 року та на підставі ст.38, п.6 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачу; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.4).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилось або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частина друга даної статті передбачає, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.
Наявність чи відсутність даного акту судом першої інстанції не досліджувалась, матеріали справи взагалі не містять беззаперечних доказів про вчинення відповідних дій щодо майна боржника відповідно до виконання судового рішення від 08 липня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи докази того, що державний виконавець здійснив всі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" відсутні.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.ст.304,307,311,ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2010 року – скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді колегії