КОПІЯ
Справа № 11-78, 2007року Головуючий в 1-й інстанції: Ярмолюк 0.1.
Категорія: cm. 121 ч.2 ККУкраїни Доповідач ДуфнікЛ.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.
суддів Майданюк К.І., Цугеля І.М.
з участю прокурора Бардецького 0.1.
захисників ОСОБА_2., ОСОБА_3.
потерпілої ОСОБА_4.
представника потерпілих ОСОБА_5.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1та в його інтересах захисника ОСОБА_2. на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця с Нижнє Турківського району Львівської області, жителя М.АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовозобов'язаного, неодруженого, на утриманні неповнолітня дитина, безробітного, раніше не судимого, -засуджено за ст. 121 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі,
За ст.355 ч.З КК України ОСОБА_1виправдано.
Строк відбування покарання ОСОБА_1. постановлено обчислювати з 27 листопада 2006 року , зарахувавши в даний строк час його попереднього ув'язнення з 13 липня 2006 року (дня фактичного затримання) до 26 листопада 2006 року включно.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_1на користь ОСОБА_4. 624 грн. матеріальної і 10000 грн. моральної шкоди, всього 10624грн., на користь ОСОБА_6. - 1927 грн. 75 коп. матеріальної і 10000 грн. моральної шкоди, всього 11927 грн. 75 коп., на користь ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_4. стягнуто по 10000 грн. моральної шкоди кожному.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_1судові витрати по справі в сумі 345 грн. 22 коп.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1. засуджений за те, що 12 липня 2006 року близько 16 години в одній із кімнат будинку АДРЕСА_2 із-за неповернення грошових коштів в сумі 150 грн. за виконану роботу в процесі сварки з ОСОБА_9., яка переросла в бійку, наніс останньому декілька ударів кулаком в обличчя та ногою в область передпліч, а коли той вдарив його головою в живіт, обхопив ОСОБА_9. руками за тулуб, підняв над підлогою вверх ногами та кинув головою до бетонного покриття, заподіявши потерпілому ОСОБА_9тяжкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу у м'які тканини голови з внутрішньої сторони, перелому кісток черепа, епідуральної гематоми, субдуральної гематоми, забою головного мозку, тотального субарахноїдального крововиливу головного мозку, від яких через деякий час наступила смерть потерпілого.
2
Як вбачається з апеляцій засудженого ОСОБА_1та його захисника, вони просять змінити вирок суду першої інстанції, перекваліфікувати дії засудженого із ст.121 ч.2 КК України на ст.119 ч.1 КК України і призначити покарання , не пов'язане з реальним позбавленням волі. Апелянти посилаються на те, що висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, і судом не застосовано кримінальний закон, який підлягав застосуванню. При цьому засуджений ОСОБА_1., зокрема, вказує, що в нього не було умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень чи смерті ОСОБА_9. і , схопивши останнього та піднявши над землею вверх ногами , він не навмисно кинув потерпілого головою до землі, а впустив його випадково, не втримавши після отриманого перед тим удару в живіт. Захисник, крім того, посилаючись на показання судмедексперта, зазначає в апеляції, що ОСОБА_1. не міг передбачити, що потерпілий впаде головою саме до виступу на підлозі, внаслідок чого отримає такі тілесні ушкодження, і відповідно не може нести відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляції, пояснення потерпілої ОСОБА_4. та представника потерпілих ОСОБА_5., які заперечували проти задоволення апеляції і просили залишити вирок суду першої інстанції без зміни, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч,2 КК України, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в суді першої інстанції доказами.
Як в ході досудового слідства, так і в суді засуджений ОСОБА_1. не заперечував, що 12 липня 2006 року в одній з кімнат незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. АДРЕСА_2, де вони проводили будівельні роботи, між ним та ОСОБА_9. виникла сварка із-за неповернення потерпілим грошових коштів яка переросла в бійку, під час якої він вдарив кілька разів ОСОБА_9., в тому числі і кулаком в обличчя, а коли ОСОБА_9. вдарив його головою в живіт, то він, обхопивши потерпілого за тулуб, підняв над підлогою вверх ногами і кинув на підлогу. Після цього разом з ОСОБА_10. він підняв з підлоги потерпілого , який був живий, і положив на ліжко.
Свідок ОСОБА_10. підтвердив в суді, що 12 липня 2006 року в одній з кімнат незавершеного будівництвом житлового будинку, де вони проводили будівельні роботи, між ОСОБА_9. і ОСОБА_1. виникла сварка із-за неповернення потерпілим грошових коштів, під час якої засуджений першим вдарив ОСОБА_9. по обличчю, після чого він вийшов з кімнати. Повернувшись через деякий час, виявив потерпшого, який ще був живий і розмовляв, на підлозі, і з допомогою ОСОБА_1поклав його на ліжко та пішов з будинку.
Згідно з показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_10. 12 липня 2006 року між ОСОБА_1. і ОСОБА_9. мала місце сварка, в ході якої він чув звуки, характерні для ударів.
Свідок ОСОБА_11. підтвердив , що ОСОБА_9., ОСОБА_1., ОСОБА_10. та неповнолітній ОСОБА_10. працювали на будівництві його житлового будинку по АДРЕСА_3, де 13 липня 2006 року в одній з кімнат на ліжку він виявив труп ОСОБА_9.
Згідно з протоколом огляду місця події від 13 липня 2006 року в одній з кімнат незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_9. з ознаками насильницької смерті.
3
Показання засудженого ОСОБА_1., в тому числі і при відтворенні обстановки і обставин події (ті а с 60), в тій частині, то він піднявши потерпілого над підлогою вниз головою, розтиснув руки, внаслідок чого той впав на бетонне покриття підлоги, застелене рубероїдом, з нерівностями у вигляді невеликих виступів, а не навмисно кинув ОСОБА_9. головою до бетонного покриття, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони спростовуються висновком судово-медичної експертизи, а також показаннями експерта ОСОБА_12 в суді.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_9. настала від тупої травми голови, що проявилась крововиливом в м'які тканини голови з внутрішньої сторони, переломом кісток черепа, епідуральною гематомою, субдуральною гематомою, забоєм головного мозку, тотальним субарахноїдальним крововиливом головного мозку, що могли виникнути від неодноразової дії тупих твердих предметів та ударів до таких, не виключено - 12 липня 2006 року, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні в момент заподіяння, та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. При цьому експерт, який був присутній при відтворенні обстановки і обставин події з участю ОСОБА_1., зазначив у висновку, що він не виключає можливості часткової відповідності пояснень засудженого обставинам заподіяння тілесних ушкоджень . В судовому засіданні експерт ОСОБА_12пояснив, що вказані тілесні ушкодження могли виникнути у ОСОБА_9. і від одноразового удару головою об бетонне покриття, яке має нерівності, але з певним прикладанням сили, а в разі рівності покриття підлоги міг мати місце перелом кісток черепа з іншою конфігурацією, зазначивши, що для утворення перелому кісток черепа недостатньо ваги тіла, а потрібно ще й прикладення сили (див.т.2, а.с.75 зв. - 77). Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_1. умисно , саме з прикладенням сили кинув ОСОБА_9. головою до бетонного покриття, внаслідок чого потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть .
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи апелянтів про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1за ст.121 ч.2 КК України необгрунтованими і не вбачає підстав для перекваліфікації дій засудженого на ст. 119 ч.І КК України.
Покарання засудженому ОСОБА_1. призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують його покарання. Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_1. щиро розкаявся у скоєному, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, а під час інциденту мала місце неправомірна поведінка самого потерпілого, і відповідно призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією ч,2 ст.121 КК України. Підстав для пом'якшення покарання не вбачається.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати
Ухвалила:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_1та в його інтересах захисника ОСОБА_2. - без задоволення.