ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "17" листопада 2010 р.                                                              Справа № 53/218-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3417 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2010 р. у справі №53/218-10

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 11 807,08 грн.,

встановила:

У серпні 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість з суборендної плати за липень-вересень 2010 року у розмірі 10 547,39 грн., пеню у сумі 173,32 грн., штраф у розмірі 1055,43 грн. та 3 % річних у сумі 30,94 грн. за неналежне виконання договірних  зобов'язань  за договором  суборенди нежитлового приміщення № 1 від 18.01.2010 р. Позивач в обґрунтування позову послався на неналежне виконання відповідачем обов’язку по сплаті суборендної плати. Крім того, просив стягнути з відповідача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2010 р. у справі №53/218-10 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 7 036,21 грн. заборгованості з суборендних платежів за липень-серпень 2010 року, 165,87 грн. пені, 1 055,43 грн. штрафу, 29,50 грн. 3 % річних, 82,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основної заборгованості у розмірі 3 511,18 грн. за вересень 2010 року, 7,45 грн. пені, 1,44 грн. 3 % річних - відмовлено.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій з урахуванням її уточнень, просить рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2010 р. скасувати в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 суборендної плати в розмірі 3 560,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що станом на серпень 2010 року заборгованості по орендній платі за договором № 1 від 18.01.2010р. немає, оскільки орендна плата сплачувалась регулярно. Крім того, у зв’язку з бажанням суборендатора розірвати договір до закінчення строку його дії, ним направлявся позивачу лист-вимога від 25.05.2010 р., а відтак договір суборенди припинив свою дію 27.08.2010 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2010р. у справі № 53/218-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 15 листопада 2010 року оголошувалась перерва до           17 листопада 2010 року для надання відповідачем уточнень апеляційної скарги.

16 листопада 2010 року від представника відповідача надійшла уточнена апеляційна скарга та заява з проханням розглянути справу за його відсутності.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 01 вересня 2009 року між ЗАТ «Державінська мануфактура»(орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 10, відповідно до умов якого орендодавець передав за плату орендарю в тимчасове користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Державинська, 38, загальною площею 708,7 кв. м., строком до 31.07.2012 р. (а. с. 18, 19).

18 січня 2010 року між ФОП ОСОБА_2 (орендар) та ФОП ОСОБА_3 (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 1, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в тимчасове користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Державинська, 38, загальною площею 178 м. кв. (а. с. 13-16).

Відповідно до пункту 4.1. договору його укладено строком до 19.01.2011 р.

На виконання пункту 3.1. договору 19.01.2010 р. сторонами складений акт приймання-передачі нежитлового приміщення в суборенду, який підписаний повноважними представниками сторін (а. с. 17).

Пунктами 5.1., 5.2. договору сторони передбачили, що фактичне нарахування суборендної плати здійснюється з дня підписання акту приймання-передачі об'єкту суборенди. На протязі 3-х днів з моменту підписання договору сторонами, суборендатор оплачує суборендну плату, встановлену договором, авансом за два місяці: за перший та останній (січень) місяці суборенди.

Розмір суборендної плати сторони визначили у п. 5.3. договору, який  еквівалентний 445,00 доларам США за місяць.

При цьому суборендна плата сплачується незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності суборендатора, у формі передплати, до 20 числа поточного місяця за наступний місяць (п. 5.4. договору).

Згідно з пунктом 8.2. договору його може бути достроково розірвано за згодою сторін.

Суборендатор вправі звернутися до орендатора з проханням розірвати договір достроково, попередивши орендатора в письмовій формі за три місяці, при цьому сплачена наперед суборендна плата за останній місяць (січень) суборендатору не повертається (п. 10.1 договору).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, він свої зобов’язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, однак, відповідач, в порушення умов договору не сплатив орендну плату за липень, серпень і вересень 2010 року, внаслідок чого загальна сума заборгованості перед позивачем станом на 25 серпня 2010 року склала 10547,39 грн.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).

Згідно зі статтею 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В матеріалах справи містяться копії квитанцій про сплату відповідачем суборендної плати за період з січня по червень 2010 року та внесення авансового платежу за січень 2011 року, передбаченого п. 5.2. договору (а. с. 22-24).

Доказів сплати суборендної плати за період липень-серпень 2010 року відповідачем суду не надано. Згідно розрахунку позивача її розмір складає 7 036,21 грн.

14 липня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість з суборендної плати і неустойки в розмірі 7 842,74 грн., яка залишена останнім без відповіді та без задоволення (а. с. 25, 26).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних доказів погашення заборгованості з суборендної плати за період з липня по серпень 2010 року в сумі 7 036,21 грн. за договором суборенди нежитлового приміщення № 1 від 18.01.2010 р. або обґрунтованих заперечень проти позову, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суборендної плати за вересень 2010 року в розмірі 3 511,18 грн., нарахованої позивачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

25 травня 2010 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією про дострокове розірвання договору суборенди нежитлового приміщення № 1 від 18.01.2010 р.

Листом від 07 червня 2010 року позивач надав відповідь на пропозицію відповідача достроково розірвати договір, в якому зазначив, що не заперечує проти  розірвання договору суборенди № 1 від 18.01.2010 р. з 27 серпня 2010 року (а. с. 48).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що 27.08.2010 р. вищевказаний договір суборенди було розірвано за взаємною згодою сторін, що передбачено пунктом 8.2. договору.

Відповідно до пункту 9.1. договору при припиненні дії договору суборендар зобов’язаний на протязі 2-х днів передати орендарю об’єкт суборенди, про що складається приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Зважаючи на те, що орендар дав згоду на дострокове розірвання договору, але сторонами не був складений та підписаний акт приймання-передачі орендованого майна, то в даному випадку до правовідносин сторін з вересня 2010 року по момент фактичного повернення орендованого майна повинні застосовуватися вимоги статті  785 ЦК України, згідно якої, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.  

Колегія суддів вважає, що оскільки вимога щодо стягнення неустойки позивачем до суду не заявлена, то останнім неправомірно нараховано відповідачу суборендну плату за вересень 2010 року в розмірі 3 511,18 грн., а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що сплачений відповідачем аванс за січень 2011 року в сумі 3 560,00 грн. слід враховувати в якості належного платежу за серпень 2010 року, а тому слід відмовити у стягненні зазначеної суми, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це суперечить пункту 10.1. договору, яким передбачено, що при розірванні суборендарем договору достроково сплачена авансом вперед суборендна плата за останній (січень) місяць суборендарю не повертається.

Рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача  пені в сумі 173,32 грн., штрафу в розмірі 1 055,43 грн. та 3 % річних у сумі 30,94 грн. за   неналежне виконання  договірних зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 1 від 18.01.2010 р. ФОП ОСОБА_3 не оскаржується.

Разом з тим колегія суддів вважає, що рішення в зазначеній частині прийнято місцевим господарським судом з урахуванням всіх обставин справи та у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, статей 216, 230 Господарського кодексу України, статей 549, 625 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає залишенню без змін.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2010 року по справі № 61/159-09 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2010 р. у справі №53/218-10 залишити без змін.  

          Головуючий суддя                                                                    Бондаренко В.П.  

                                 Суддя                                                                    Камишева Л.М.  

                                 Суддя                                                                  Черленяк М.І.

Повний текст постанови по справі підписаний 19.11.2010 р.