КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2010 № 375/12-04/8
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Рєпіна Л.О.
Калатай Н.Ф.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська облспоживспілка
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2007
у справі № 375/12-04/8 (Чорна Л. В.)
за позовом Київська облспоживспілка
до Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради м. Кагарлик
третя особа відповідача Кагарлицьке районне споживче товариство
третя особа позивача
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2010 р. Київська обласна спілка споживчих товариств подала до суду апеляційної інстанції заяву в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України, в якій просила суд постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 11.12.2007 р. - залишити без змін.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. заява Київської обласної спілки споживчих товариств залишена без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 р. –без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2010 ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2010 скасована, справа направлена на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
04.10.2010 Київський апеляційний господарський суд порушив апеляційне провадження.
В судовому засіданні скаржник посилається на неповне з’ясування обставин, наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Третя особа в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечувала, просить залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причина суду не відома, суд, враховуючи вимоги ст. 102, ст.113 ГПК України, вважає можливим розглянути справу у його відсутність, оскільки у матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання ухвали суду з зазначенням часу та місця розгляду справи.
В судовому засіданні, третьою особою заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи постанови Правління Київської обласної спілки споживчих товариств „Про вдосконалення роботи ринків” № 13 від 05.02.1988. Клопотання мотивоване тим, що з поверхневого огляду оригіналів документів виявлено невідповідність паперу та друкарських чорнил своєму віковому стану, виявлені сліди вилучення документів з підшивки.
Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки оригінала постанови( яку відповідач та третя особа вважають справжніми) не має, з матеріалів справи вбачається, що в архівних документах зберігається також копія постанови. Крім того, не маючи оригіналу постанови ( а.с.103 т.1) не можливо порівняти з постановою, наданою позивачем ( а.с. 36-37 т.1).
Колегією суду оглянутий оригінал постанови № 13 від 05.02.1988 року, що долучена до матеріалів справи позивачем (а.с. 36-37 т.1), оригінал та копія в повному обсязі співпадають: мають однаковий текст, підписи уповноважених осіб. Отже, дана постанова не викликають сумніву у судової колегії щодо її справжності, тоді як долучена копія постанови (а.с.103 т.1) не має підписів членів правління.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 11.12.2007 рішенням господарського суду Київської області № 375/12-04/8 частково задоволений позов Київської обласної спілки споживчих товариств, визнано недійсним свідоцтво „Про право власності на майновий комплекс по вул. Незалежності 15а м. Кагарлик” від 05.07.02 видане Кагарлицькою міськрадою. В іншій частині позовних вимог провадження припинено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2008 р., рішення господарського суду Київської області від 11.12.2007 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нового рішення, яким відмовлено Київській обласній спілці споживчих товариств у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 50 від 12.06.2002 р. "Про визнання права власності на приміщення Кагарлицького ринку по вул. Незалежності, 15а за Кагарлицьким рай СТ"
Позивач звернувся з заявою про перегляд постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 за нововиявленими обставинами.
20.07.2010 ухвалою Київський міжобласний апеляційний господарський суд заява про перегляд постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 за нововиявленими обставинами залишена без задоволення.
Скаржник зазначає, що суд, відмовляючи у перегляді справи за нововиявленими обставинами, помилково дійшов висновку, що відомості зазначені у даному висновку експертизи не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, які були встановлені в постанові від 13.05.2008. Тоді як акт прийому –передачі Кагарлицького колгоспного ринку Кагарлицькій райспоживспілці від 19.02.1988 р. був головним доказом передачі ринку райспоживспілці та основним підтвердженням отримання третьою особою ринку. Встановлення факту підробки цього акта прийому –передачі Кагарлицького колгоспного ринку від 19.02.1988 р. свідчить про те, що у Кагарлицького районного споживчого товариства не виникало жодних правових наслідків щодо подальшого оформлення за собою права власності на майновий комплекс ринку, оскільки ринок передавався райспоживтовариству виключно у тимчасове користування відповідно до постанови Київської облспоживспілки № 13 від 05.02.1988 р.
Скаржник зазначив, що йому на час розгляду справи у суді не було відомо про те, що акт безоплатного прийому –передачі від 19.02.1988 р. є підробленим.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення і не могли бути відомі заявникові.
13.05.2008 відмовляючи у задоволенні позову, міжобласний апеляційний господарський суд виходив з того, що Центральним комітетом Комуністичної партії України і Радою Міністрів УРСР було прийнято постанову № 124 від 14.04.1987 року „Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків”, згідно якої Міністерство торгівлі УРСР повинно було безоплатно передати в установленому порядку колгоспні ринки у відання споживчої кооперації. На виконання зазначеної постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 року №124 виконавчий комітет Київської обласної ради народних депутатів прийняв рішення №143 від 05.05.1987 року „Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків”, відповідно до пункту 2 якого управлінню торгівлі Київського облвиконкому було доручено протягом II кварталу 1987 року передати Київській обласній споживчій спілці об'єднану дирекцію ринків з ринками та іншими структурними підрозділами, які входять до її складу. На виконання наведеного вище рішення була прийнята спільна постанова колегії і управління торгівлі Київського облвиконкому та правління Київської облспоживспілки №5 від 21.05.1987 року, пунктом 2 якої було передбачено вивести обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків з підпорядкування управління торгівлі облвиконкому й прийняти її в підпорядкування обласної споживчої спілки з дня підписання акту передачі - прийому. Обласною дирекцією колгоспних ринків управління торгівлі Київського облвиконкому згідно акту приймання - передачі від 31.05.1987 року було передано Київській облспоживспілці колгоспні ринки, в тому числі Кагарлицький ринок. Постановою правління Київської обласної споживчої спілки № 13 від 05.02.1988 року „Про вдосконалення роботи ринків” ринки передано за територіальною приналежністю районним споживчим спілкам і районним споживчим товариствам. Згідно акту прийому - передачі від 19.02.1988 року Кагарлицький колгоспний ринок було передано Кагарлицькій районній споживчій спілці на виконання постанови правління Київської обласної споживчої спілки № 13 від 05.02.1988 року..
Крім того, суд зазначив, що власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності, що закріплено пунктом 1 статті 9 Закону України „Про споживчу кооперацію”. Як визначено у п. 4 ст. 9 Закону України „Про споживчу кооперацію”, власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організації спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності. Згідно аналізу чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР „Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків, і споруд” тощо) держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним організаціям як за плату, так і безоплатно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент надання дозволу третій особі на оформлення права власності на приміщення Кагарлицького ринку, у відповідача, який згідно Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” мав такі повноваження, не було підстав для відмови у наданні дозволу на оформлення права власності; що Кагарлицький ринок був належним чином переданий Кагарлицькому районному споживчому товариству, а також побудований, утримувався та постійно знаходився на балансі Кагарлицької райспоживспілки, а згодом і Кагарлицького районного споживчого товариства, то у відповідача не було підстав вважати, що прийняттям рішення №50 від 12.06.2002 року порушуються права інших осіб.
У відповідності до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.81 N 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили", нововиявленими можуть розглядатись обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилася після прийняття рішення, обставини.
Аналогічні рекомендації з питань застосування норм процесуального права дала господарським судам президія Вищого господарського суду України у пункті 1.1 роз'яснення від 21.05.2002 N 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", відповідно до якого виникнення нових змін обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.
Отже, суд на підставі ст. 112 Господарського процесуального кодексу України може переглянути прийняте ним судове рішення за двох умов в їх комплексному зв'язку: істотність нововиявлених обставин для розгляду справи і виявлення їх після прийняття судового рішення у справі.
Якщо нововиявлені обставини пов'язані із виявленням фактів подання експертом завідомо неправильного висновку, який було покладено в основу судового рішення, або завідомо неправильного перекладу документів чи пояснень учасників процесу, або подання фальшивих документів тощо, такі факти також мають бути підтверджені у встановленому законом порядку.
Виходячи із правової природи нововиявлених обставин, останні за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно постанови № 13 від 05.02.1988 (суд бере до уваги постанову надану позивачем, копія якої відповідає оригіналу, що зберігається в архівній справи № 1672, код держархиву 3494337, фонд № 4804) передача ринків провадилася у тимчасове користування.
Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3908/10-11 (а.с.50-54 т.4) підпис-оригінал від імені начальника управління ринками А.А. Лабзюка виконаний не Лабзюком А.А., а іншою особою, підпис від імені головного бухгалтера ОСОБА_1 виконаний іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1, тобто акт передачі від 19.02.1988р. є підробленим, що також є привидом сумніватися щодо постанови ( а.с.103 т.1), на підставі якої майно передавалося на баланс третьої особи. .
Даний факт виявлено при розгляді господарським судом справи № 259/16-2005/5, судова експертиза проведена у липні 2010 року, таким чином дана обставина є нововиявленою, має істотне значення, виявлена після прийняття міжобласним апеляційним господарським судом постанови 13.05.2008.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанцій від 13.05.08 підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 99, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року у справі № 375/12-04/8 скасувати, рішення господарського суду Київської області № 375/12-04/8 від 11.12.2007 р. – без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді
Рєпіна Л.О.
Калатай Н.Ф.
25.11.10 (відправлено)