ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" листопада 2010 р. Справа № 13/123-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Зарицькому М.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Гоц Н.О. - представника за довіреністю №5/26 від 02.01.2010р.
( приймала участь в засіданні суду 09.11.2010 р. ) ,
від відповідача: не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000",
м. Київ
на рішення господарського суду Вінницької області
від "06" вересня 2010 р. у справі № 13/123-10 ( суддя Тісецький С.С. )
за позовом Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ
до відповідачів:
- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай", с.Біляни
Чернівецького району Вінницької області,
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин", м.Одеса
про стягнення 40605,00 грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог)
( з оголошеною в судовому засіданні 09.11.2010 р. перервою до 16.11.2010 р. згідно із
ст.ст.77,99 ГПК України ),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.09.2010 р. у справі №13/123-10 позов задоволено частково.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (24110, Вінницька область, Чернівецький район, с.Біляни, вул.Леніна, 25, код ЄДРПОУ 03731391) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" ( 02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) 6604,40 грн. - 15% річних; 4217,36 грн. - інфляційних втрат; 108,22 грн. - витрат на сплату державного мита; 62,90 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" (65026, м.Одеса, вул.Канатна, 41/16, код ЄДРПОУ 35019916) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" ( 02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) 6604,40 грн. - 15% річних; 4217,36 грн. - інфляційних втрат; 108,22 грн. - витрат на сплату державного мита; 62,90 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 18961,49 грн. пені відмовлено.
Провадження в частині стягнення 26,26 грн. 15 % річних припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 18 961,49 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в оскарженій частині.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що рішення в частині відмови в задоволенні пені не відповідає обставинам справи та винесено в цій частині з порушенням норм матеріального права, а саме :
- після прийняття господарським судом рішення про стягнення заборгованості з відповідачів зобов"язання виконано не було;
- сума основного боргу за поставлений товар сплачена відповідачем лише 22 червня 2010 р. з простроченням виконання грошових зобов"язань більше, ніж через рік після прийняття господарським судом рішення, тобто мало місце триваюче порушення зобов"язання;
- пунктом 5.2. договору поставки передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства України і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу; при розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені;
- згідно з п. 5.3. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов"язання припиняється через 3 роки від дня, коли це зобов"язання повинно було бути виконане;
- позивачем правомірно було нараховано пеню за період з 05.02.2009 р. по 22.06.2010 р.; в цей період відповідачами грошове зобов"язання не було виконано;
- судом неправомірно було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені;
У засіданні апеляційного господарського суду 09.11.2010 р. представник позивача Гоц Н.О. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Вінницької області від 06.09.2010р. в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 18961,49 грн. незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить скасувати рішення в цій частині та прийняти новий судовий акт, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачі своїх представників у засідання суду не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З огляду на приписи ст.101 ГПК України, враховуючи, що копії ухвали ЖАГС від 30.09.10 р. про призначення судового засідання на 09.11.2010 р., в якому оголошувалась перерва до 16.11.2010 р., надіслано, зокрема на адреси відповідачів рекомендованою кореспонденцією за 06.10.10 р. ( про що свідчить відповідний реєстр відправки ЖАГС ), тобто відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, апеляційний суд розглянув скаргу по суті без участі представників відповідачів, оскілки їх нез"явлення не перешкоджає перегляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що в серпні 2010 р. Приватне підприємство "Хімагромаркетинг" подало позовну заяву до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" ( вказаних осіб зазначено в якості відповідачів ) про солідарне стягнення 40664,52 грн., що включає в себе 18994,75 грн. - пені, 13235,05 грн. - 15% річних, 8434,72 грн. - інфляційних витрат.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.08.2010 р. порушено провадження у справі №13/123-10 ( а.спр.1 ).
У вересні 2010 р. позивачем було подано до місцевого суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить у зв'язку з невірно визначеним періодом нарахування санкцій стягнути солідарно з відповідачів 18961,49 грн. пені, 13208,79 грн. 15% річних, 8434,72 грн. інфляційних витрат ( а.спр. 41-43).
Суд першої інстанції правомірно прийняв вищевказану заяву, оскільки вона відповідає приписам ст.22 ГПК України.
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Житомирської області від 06.09.2010 р. у справі №13/123-10 позов задоволено частково.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (24110, Вінницька область, Чернівецький район, с.Біляни, вул.Леніна, 25, код ЄДРПОУ 03731391) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" ( 02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) 6604,40 грн. - 15% річних; 4217,36 грн. - інфляційних втрат; 108,22 грн. - витрат на сплату державного мита; 62,90 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" (65026, м.Одеса, вул.Канатна, 41/16, код ЄДРПОУ 35019916) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" ( 02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) 6604,40 грн. - 15% річних; 4217,36 грн. - інфляційних втрат; 108,22 грн. - витрат на сплату державного мита; 62,90 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 18961,49 грн. пені відмовлено.
Провадження в частині стягнення 26,26 грн. 15 % річних припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України ( а.спр.46,47 ).
Мотивуючи своє рішення, місцевий господарський суд з посиланням, зокрема на приписи ст.35 ГПК України, ст.509, ч.2 ст.551,ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст.173,174 ГК України вказав, що позивач правомірно просить стягнути з відповідачів 13208,79 грн. - 15% річних, 8434,72 грн. - інфляційних витрат, згідно наданого розрахунку, з розподіленням судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених вимог. Щодо вимоги позивача про стягнення 18961,49 грн. пені, дана вимога задоволенню не підлягає, так як п. 5.2. договору передбачено, що пеня сплачується відповідачем у разі несвоєчасної оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період нарахування за кожен день прострочення. Проте, позивачем не врахований той факт, що рішенням суду щодо стягнення основної суми боргу, пеня за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати товару, вже була стягнута з відповідачів. Нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату стягненої судом суми боргу, не передбачено.
Апеляційний суд з рішенням суду першої інстанції не погоджується, зокрема в частині відмови у позові про стягнення 18961,49 грн. пені, а також в частині припинення провадження у справі про стягнення 26,26 15 % річних, зважаючи на таке.
Матеріали справи свідчать, що 17.04.2008 р. між Приватним підприємством "Хімагромаркетинг 2000" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Урожай" (покупець) укладено договір поставки №Х2-02-0175 ( копія договору міститься на а.спр.62; оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 09.11.10 р. ).
Відповідно до п.1.1. вищезазначеного договору продавець зобов"язується передати у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин, надалі іменовані "товар", а саме сарацин зі строком поставки до 23.04.2008 р.
Загальна вартість товару ( ціна договору ) складає 454,50 грн., що за станом на 17.04 2008 р. за курсом 5,05 грн. за один долар США становить еквівалент 90,00 доларів США ( п.1.2.договору ).
Відповідно до п.2.1. договору поставки покупець зобов"язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2. договору, з урахуванням положень п.1.3. договору, в наступні строки: не пізніше 15.07.2008 р. - 227,25 грн., не пізніше 15.09.2008 р. - 227,25 грн.
Тобто, кінцевий строк оплати товару - це 15.09.2008 р.
Пунктом 5.2. договору поставки передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства України і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу; при розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені;
Згідно з п. 5.3. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов"язання припиняється через 3 роки від дня, коли це зобов"язання повинно було бути виконане.
З рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2009 р. у справі №2/23-09 за позовом ПП "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ до СТОВ "Урожай", с. Біляни Чернівецького району Вінницької області та ТзОВ "Інагро-Гайсин", м. Одеса ( а.спр.20-22 ) вбачається, що згідно з умовами договору поставки на підставі видаткових накладних позивач поставив Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Урожай" товари ( засоби захисту рослин) на загальну суму 81 256,40 грн.
Відповідно до умов договору СТОВ "Урожай" мав оплатити одержаний ним товар не пізніше 15.09.2008 року.
Згідно з накладною на повернення товару № Х2-02-0016 від 18.06.2008 року СТОВ "Урожай" повернуло позивачу товар на суму 17 357 грн.
Таким чином, сума боргу становить 63 899,40 грн.
В зв"язку з неможливістю СТОВ "Урожай" вчасно провести розрахунки за одержаний товар, в забезпечення основного договору був укладений договір поруки від 09.09.2008 р., згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" (поручитель) зобов'язався відповідати перед ПП "Хімагромаркетинг 2000" у повному обсязі, тобто у тому ж обсязі, як і СТОВ "Урожай" (боржник) за основним договором, включаючи сплату основного боргу та штрафних санкцій, передбачених основним договором ( копія договору поруки міститься на а.спр.63,64; оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 09.11.2010 р. ).
Проте поручителем також не були виконані зобов'язання за договором поруки щодо оплати позивачу суми боргу у розмірі 63 899,40 грн., в зв'язку з чим ПП "Хімагромаркетинг 2000" був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.02.2009 р. у справі №2/23-09 позов задоволено. Стягнуто з кожного з відповідачів по 31 949,70 грн. заборгованості, 6 094,23 грн. штрафу, 735,28 грн. пені, 459,55 грн. 15 % річних, 479,25 грн. інфляційних втрат, 453,19 грн. витрат на сплату державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( а.спр.20-22 ).
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 р. рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2009 р. у справі №2/23-09 змінено в частині стягнення пені, 15 % річних, штрафу, інфляційних та судових витрат.
Стягнуто солідарно із СТОВ "Урожай" та ТзОВ "Інагро-Гайсин" на користь ПП "Хімагромаркетинг 2000" 63 899,40 грн. основного боргу, 9 584,91 грн. штрафу, 7 582,21 грн. курсової різниці, 810, 65 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто із СТОВ "Урожай" на користь ПП "Хімагромаркетинг 2000" 2 310,80 грн. пені, 1444,24 грн. - 15 % річних, 958,49 грн. інфляційних,47,13 грн. витрат по сплаті державного мита.
Стягнуто з ТзОВ "Інагро-Гайсин" на користь ПП "Хімагромаркетинг 2000" 168,06 грн. пені, 105,04 - 15% річних, 27,31 грн. витрат по сплаті державного мита.
У решті вимог позивача відмовлено ( а.спр.23-26 ).
Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2009 р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31.03.2009р. у справі господарського суду Вінницької області №2/23-09 в частині стягнення штрафу скасовано, в іншій - залишено без змін ( а.спр.65 ).
Як вже зазначалось, позивач подав позов про солідарне стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" пені, 15% річних, інфляційних витрат, в зв'язку із простроченням останнім сплати суми основного боргу, рішення про стягнення якого набрало законної сили.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори ) під час розгляду однієї справи, не доводяться при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.02.2009 р. та рішеннями судів вищих інстанцій у справі №2/23-09 було встановлено факт існування заборгованості відповідачів перед позивачем в сумі 63 899,40 грн.
Вказана заборгованість сплачена лише 22.06.2010 р. ( а.спр.27 ).
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних, 15% річних судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор ) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.ч.2,3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, керуючись вказаними статтями, позивач правомірно просить стягнути з відповідачів 13208,79 грн. - 15% річних ( з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог ) за період з 05.02.2009 р. по 22.06.2010 р., 8434,72 грн. - інфляційних витрат згідно з наданим розрахунком за період з 01.02.2009 р. по 31.05.2010 р.
Стосовно припинення судом першої інстанції провадження в частині стягнення 26,26 грн. - 15 % річних судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Судова колегія наголошує, що позивачем не подавалась заява про відмову від позову, а подана заява про зменшення позовних вимог.
Згідно з п. 17. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. №01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Відповідно до абз. 2 п. 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому, будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Отже, суд першої інстанції помилково припинив провадження у справі в частині стягнення 26,26 грн. 15% річних.
Стосовно позовної вимоги про стягнення пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вказувалось вище, до стягнення заявлено 18961,49 грн. пені, нарахованої за період з 05.02.2009 р. по 22.06.2010 р. (розрахунок, з яким погоджується апеляційний суд, міститься на а.спр. 42).
Судова колегія вважає, що позивачем правомірно вказано період нарахування.
Основна заборгованість, що покладена в основу нарахування пені, була встановлена рішенням господарського суду від 04.02.2009 р. у справі №2/23-09 (в подальшому, як вже зазначалось, в цій частині рішення у вказаній справі залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій ).
Матеріали справи свідчать, що розрахунок з позивачем, зокрема в частині основного боргу проведено 22.06.2010 р., тобто з порушенням строку виконання грошових зобов"язань, встановленого договором поставки.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.
Пунктом 5.2. договору поставки передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства України і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу; при розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені;
Згідно з п. 5.3. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов"язання припиняється через 3 роки від дня, коли це зобов"язання повинно було бути виконане.
Апеляційний суд не застосовує положення ч.6 ст.232 ГК України ( згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ), оскільки договором поставки передбачено інше.
Також апеляційним судом не застосовуються приписи п. 1 ч.2 ст.258 ЦК України ( позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ), оскільки сторонами не заявлено про застосування позовної давності.
Помилковим є посилання місцевого суду на відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв"язку із тим, що рішенням суду щодо стягнення основної суми боргу пеня за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати товару вже була стягнута з відповідачів. Судова колегія наголошує, що мало місце стягнення судом пені за інший період, а чинне законодавство не містить заборони на нарахування, зокрема пені за послідуючий період після прийняття й невиконання боржником рішення про стягнення основного боргу.
Оскільки до стягнення підлягає інша загальна сума пені, річних, інфляційних, ніж стягнуто місцевим судом, то і до стягнення підлягає інша сума судових витрат з державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що рішення господарського суду Вінницької області від 06.09.2010 р. у справі №13/123-10 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені (з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову), а також в частині припинення провадження у справі про стягнення 26,26 15 % річних ( як таке, що прийнято, зокрема з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм процесуального права ) та зміні в частині стягнення з відповідачів судових витрат з державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" ( м. Київ ) на рішення господарського суду Вінницької області від 06 вересня 2010 р. у справі № 13/123-10 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 06 вересня 2010 р. у справі №13/123-10 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені (з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову), а також в частині припинення провадження у справі про стягнення 26,26 15 % річних та змінити в частині стягнення з відповідачів судових витрат з державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Резолютивну частину рішення господарського суду Вінницької області від 06 вересня 2010 р. у справі №13/123-10 викласти в такій редакції:
"1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (24110, Вінницька область, Чернівецький район, с.Біляни, вул.Леніна, 25, код ЄДРПОУ 03731391) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Гайсин" (65026, м.Одеса, вул.Канатна, 41/16, код ЄДРПОУ 35019916) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" ( 02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) 18 961,49 грн. пені, 13 208,79 грн. 15% річних; 8 434,72 грн. інфляційних; 406,05 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.
5. Справу №13/123-10 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
Віддрук. 5 прим.:
-----------------------
1 - до справи
2-4 - сторонам
5 - в наряд