Справа №2-16/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2007року       Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Семенцова Ю.В.,

при секретарі - Семерей Л.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні ним та зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні житлом, посилаючись на те, що він, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, спільно придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1Київської області. Згідно мирової угоди, затвердженої Миронівським районним судом Київської області 18 липня 2003 року, він має у своєму користуванні жилу кімнату площею 8,5 кв.м, а в загальному користуванні з відповідачем -коридор, ванну кімнату, туалет та кухню. 14 травня 2003 року шлюб між: ним та відповідачем був розірваний. З кінця серпня 2006 року стосунки між: ними погіршилися, відповідач провокувала сварки. В кінці жовтня 2006 року, коли він після лікування повернувся додому, то виявив, що відповідач замінила вхідні замки в квартиру і не впускає його. На його неодноразові звернення надати йому можливість користуватись житлом, вона не реагує, тому змушений був звернутись до суду з вимогою зобов'язати відповідача не перешкоджати йому користуватися виділеною йому жилою кімнатою площею 8,5 кв.м, а також: коридором, ванною кімнатою, туалетом та кухнею, які знаходяться в загальному користуванні з відповідачем.

ОСОБА_2звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1про виселення, посилаючись на те, що перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі до 14.05.2003р. Від шлюбу мають

2

двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.н. Перебуваючи в шлюбі, вони проживали в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 Київської області. 18 липня 2003 року вказана квартира була розділена і позивачу ОСОБА_1виділено в користування кімнату площею 8,5 кв.м, а їй та дітям - дві інші кімнати: площею 13,6 кв.м та 11,1 кв.м. Коридор, кухня, ванна кімната та туалет залишилися у загальному користуванні. Комунальтні платежі ОСОБА_1. не сплачує, з'являється у нетверезому стані, безпричинно вчиняє сварки, чим порушує спокій, застосовує фізичну силу, наносив побої, у зв'язку з чим вона зверталась у міліцію. Внаслідок негативної поведінки ОСОБА_1. у їх дітей виникли та розвиваються психічні хвороби. Вона неодноразово зверталась до ОСОБА_1. з проханням змінити свою поведінку, але він на це не реагує. Вона пропонувала йому сплатити вартість належної йому кімнати, але він відмовляється. На даний час відповідач має житло в будинку № АДРЕСА_2. Оскільки систематичні дії ОСОБА_1. відносно неї та дітей, пов'язані з порушенням правил співжиття, роблять неможлимими проживання з ним в одній квартирі, а заходи запобігання та впливу на нього виявились безрезультатними, тому з цих підстав звернулась до суду із зустрічним позовом про його виселення.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги доповнив та просить: зобов'язати відповідача ОСОБА_2усунути перешкоди в користуванні ним квартирою АДРЕСА_1Київської області шляхом передачі йому ключів від вхідних дверей та не чинити йому перешкоди у користуванні жилою кімнатою площею 8,5 кв.м, коридором, кухнею, ванною кімнатою та туалетом, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, в зустрічному позові просить відмовити.

Представник позивача доповнені позовні вимоги підтримала та пояснила, що в 2000 році позивач та відповідач придбали квартиру на підставі договору купівлі-продажу в період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі. Квартира зареєстрована за ними обома. Дана квартира між: ними не поділена в натурі, а рішенням Миронівського районного суду від 18.07.2003р. було встановлено порядок користування квартирою: позивачу ОСОБА_1в користування визначена кімната площею 8,5 кв.м., відповідачу ОСОБА_1. - кімнати площею 13,6 кв.м, та 11,1 кв.м., в загальному користуванні залишились кухня, коридор, ванна кімната та туалет. Після розірвання шлюбу в 2005 року вони продовжували спільно користуватись квартирою до 2006 року, так як спільно проживали однією сім'єю. В 2006 році між: позивачем та відповідачем почали виникати сварки, ініціатором яких була відповідач по справі. В період з липня по серпень 2006 року позивач знаходився на лікуванні. Коли приїздив додому, відповідач не допускала його у квартиру, а в жовтні 2006 року замінила замок на вхідних дверях. Таким чином відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою, яка належить йому на праві спільної власності. Посилання відповідача на те, що поведінка позивача

3

викликає психічні захворювання дітей безпідставні, оскільки його син Олександр був хворобливий від народження і визнаний інвалідом з дитинства., а дочка Валерія - має нормальний розвиток. Відповідач не дозволяє позивачу зустрічатися з дітьми, настроює їх проти нього. Іншого житла позивач не має, на даний час проживає у свого знайомого. Зустрічний позов не визнає, так як позивач не являється членом сім'ї власника квартири, а є таким самим співвласником як і відповідач, тому вимоги її про виселення позивача з підстав, зазначених у її зустрічній позовній заяві, є безпідставними.

Відповідач позов не визнала та пояснила, що дійсно чинить перешкоди у користуванні житлом у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1. з'являвся в квартиру у нетверезому стані, безпричинно вчиняв сварки, чим порушував її спокій та спокій дітей, застосовував до неї фізичну силу, наносив побої в присутності їх дітей. Завдяки негативній поведінці позивача у їх неповнолітніх дітей розвиваються психічні хвороби. Неодноразово зверталась до позивача з проханням змінити поведінку та спосіб життя, але він не реагує. Тому звернулась до суду із зустрічним позовом, який підтримує, про виселення ОСОБА_1. Замінила замок на вхідних дверях квартири. Не заперечує, що таким чином чинить перешкоди позивачу у користуванні житлом, не бажає надавати йому ключі від вхідних дверей.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні ним слід задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2до ОСОБА_1про виселення слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 2, ч.2 ст.48 Закону України "Про власність" право власності в Україні охороняється законом, кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджатися своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.ст.386 ч.2, 391 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутисть до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що 12 квітня 2000 року позивач та відповідач придбали квартиру на підставі договору купівлі - продажу в період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі. Квартира належить позивачу та відповідачу на праві спільної власності і зареєстрована за ними

4

обома. Дана квартира між ними не поділена в натурі, а рішенням Миронівського районного суду від 18.07.2003р. було встановлено порядок користування квартирою: позивачу в користування визначена кімната площею 8,5 кв.м, відповідачу ОСОБА_1. - кімнати площею 13,6 кв.м та 11,1 кв.м, в загальному користуванні залишились кухня, коридор, ванна кімната та туалет. Після розірвання шлюбу в 2005 року сторони по справі продовжували спільно користуватись квартирою до

2006 року і спільно проживали однією сім'єю. В жовтні 2006 року відповідач ОСОБА_1 замінила замок на вхідних дверях, не надає позивачу ключі від замка, чим чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою, яка належить йому на праві спільної власності.

Свідки ОСОБА_7., ОСОБА_8 ОСОБА_9. в судовому засіданні пояснили, що непроживання позивача у спірній квартирі пов'язано із погіршенням стосунків між: сторонами та заміною відповідачем замків від вхідних дверей.

Такими неправомірними діями відповідач ОСОБА_1. порушує право власності позивача, перешкоджаючи йому користуватись часткою свого майна у спільному майні на власний розсуд. Тому вимоги позивача є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 4 ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Оскільки позивач ОСОБА_1. не являється членом сім'ї власника квартири, а є таким самим співвласником як і відповідач ОСОБА_1., тому її вимоги про виселення ОСОБА_1. з підстав, зазначених у її зустрічній позовній заяві, є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При подачі позовної заяви до суду позивач поніс витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп., що підтверджується квітанцією, які підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно доп. 18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито " відповідача необхідно звільнити від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 386, 391 ЦК України, Закону України "Про власність", ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні ним задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2усунути перешкоди в

5

користуванні ОСОБА_1квартирою АДРЕСА_1Київської області шляхом передачі йому ключів від вхідних дверей та не чинити йому перешкоди у користуванні жилою кімнатою площею 8,5 кв.м, коридором, кухнею, ванною кімнатою та туалетом.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2до ОСОБА_1про виселення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Звільнити ОСОБА_1. від сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного терміну.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про його апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.