Справа 22-3510/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Зайченко С.В.
Категорія 21 Доповідач Прокопчук Л.М.
УХВАЛА
Іменем України
29 березня 2007 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Голубинського A.M.
Суддів Прокопчук Л.М., Жданової B.C.
При секретарі Пометун СМ..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Горлівки на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівка від 07 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 07 листопада 2006 року позов задоволений, на користь позивачки з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 18000 грн. Судом першої інстанції при розгляді спору встановлено, що 24 липня 2002 року час виконання роботи з позивачкою стався нещасний випадок, про що складено акт форми Н-1 Висновком МСЕК від 09.12.2002 р. їй вперше встановлена втрата працездатності 40% у зв'язку з трудовим каліцтвом та третя група інвалідності, а при проходження МСЕК 19.01.2005 року - 60% втрати працездатності. Втрата здоров'я спричиняє позивачу моральну шкоду
Відповідач приніс апеляційну скаргу на вказане рішення. Посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" призупинено дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон) , що регулюють право на відшкодування моральної шкоди. Судом не встановлено факту заподіяння моральної шкоди, оскільки висновок МСЕК про встановлення зазначеного факту відсутній. Вважає, що стягнена судом сума необґрунтовано зависока, оскільки позивач отримав одноразову допомогу, отримує щомісячні платежі. Вважає, що відділення Фонду не є належним відповідачем по справі, позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду. Просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивачка просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, позивачку, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч.І ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Задовольняючи позов, суд правильно встановив обставини справи, прийшов до висновку про те, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди. При цьому виходив з того, що актом розслідування від 26.07.2002 року підтверджено факт нещасного випадку, що стався з позивачкою 24.07.2002 р. (а.с. 13). У зв'язку з нещасним випадком позивачці висновком МСЕК від 09.12.2002 р. вперше встановлена втрата працездатності 40% та третя група інвалідності (а.с. 5), при переогляді 19.01.2005 р. та 20.01.2006 р. - 60%. Втрата здоров'я спричиняє позивачці моральні страждання, оскільки вона переносить фізичний біль, лікується, чим порушені її життєві зв'язки (а.с. 15-20). Зазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивачки підтверджений висновком МСЕК.
Довід апеляційної скарги про те, що факт отримання моральної шкоди не підтверджений висновком МСЕК не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до вимог ч.З ст. 34 Закону такий висновок необхідний у випадках, коли не настала втрата професійної працездатності.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „є" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.
Доводи скарги про те, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки дія статей Закону, що передбачають право на відшкодування моральної шкоди, призупинена, не заслуговують на увагу, тому що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло до 1.01.2006 р. Відповідно до ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Позивачка та відповідач не перебувають між собою в трудових відносинах, тому строк позовної давності три місяця, який передбачено ст. 233 КЗпП України на правовідносини, що виникли між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди, не поширюється. Відповідно до п.З ч.І ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, тому довід апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності є безпідставним.
Розмір суми на відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахування глибини фізичних та душевних страждань позивача, засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином рішення суду ухвалено з дотримання вимог матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 07 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.