ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

УХВАЛА

Іменем України

17 квітня 2007 року                                                                              м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого                    ОМЕЛЬЧЕНКА А.Ф.,

суддів                                ЮНЕНКА М.О.,   КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю     прокурора     відділу військової прокуратури  Південного  регіону України ВОРОНІН Е.К., засудженого ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 та його захисника на вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 26 лютого 2007 року, яким рядовий військової частини НОМЕР_1

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець села Мезенівка Краснопільського району Сумської області, з середньою освітою, раніше не судимий, призваний на військову службу у травні 2000 року Краснопільським райвійськкоматом

засуджений за ч.1 ст.408 КК України, до позбавлення волі на строк   3 (три) роки.

ОСОБА_2  визнано винним у дезертирстві.

Як встановив суд, злочин   вчинено за таких обставин.

Справа №11-27-2007

Головуючий у суді 1-ої інстанції БОРЗОВ В.І.

2

18 червня 2001 року ОСОБА_1не бажаючи переносити обов'язки військової служби залишив розташування військової частини і поїхав в Російську Федерацію, де скривав належність до Збройних Сил України та проводив час на свій розсуд. 6 січня 2007 року після приїзду до місця проживання батьків, в село Мезенівка, Краснопільського району Сумської області ОСОБА_1був затриманий працівниками міліції.

Засуджений та його захисник в своїх апеляціях, не оспорюючи кваліфікацію скоєного, просять вирок змінити, призначити більш м'яке покарання.

В обґрунтування своїх доводів апелянти посилаються на те, що при призначені покарання судом не враховано, що засуджений залишив частину внаслідок порушення, відносно нього, статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, його позитивну характеристику по місцю проживання.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., пояснення засудженого у підтримання апеляції, думку прокурора, який пропонував вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні пред'явленого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Злочинні дії засудженого кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 1 ст.408 КК України вірно.

Твердження апелянтів про те, що судом при призначені покарання не враховано те, що засуджений залишив частину внаслідок порушення, відносно нього, статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями є безпідставним.

Із пояснень засудженого в судовому засіданні вбачається, що він залишив військову частину разом з іншим військовослужбовцем, оскільки боявся, що його відправлять в дисциплінарний батальйон за вживання спиртних напоїв. В подальшому, коли військовослужбовця з яким він залишив частину затримали, йому вдалося втекти і він поїхав до Російської Федерації де скривав свою належність до Збройних Сил України. До правоохоронних органів зі скаргами на те, що до нього застосовувалось насильство він не звертався.

Крім того, посилання засудженого про порушення, відносно нього, статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями зі сторони інших

3

військовослужбовців ретельно перевірялось, як на досудовому слідстві так і у судовому засіданні та свого підтвердження не знайшло.

Не відповідає дійсності і твердження захисника в апеляції про те, що судом при призначені покарання не враховано позитивну характеристику засудженого.

Як видно з матеріалів справи покарання ОСОБА_1призначено з урахуванням усіх обставин справи, в тому числі тих, що його пом'якшують та обтяжують, а також даних про особу засудженого, на які вказується в апеляціях .

Обставин, які свідчили б про невідповідність призначеного покарання скоєному злочину та особі засудженого, по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово - Морських Сил

ухвалила:

Вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 26 лютого 2007 року відносно ОСОБА_1залишити без зміни, а апеляції засудженого та його захисника - без задоволення.