УХВАЛА

Іменем України

20 березня 2007 року                                                                                            м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого                                ЛЕСЯ В.І.,

суддів                                           НІКІТША Г.В., КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України

СИЧОВА Є.Б., представника заявника адвоката ОСОБА_2.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1. на постанову старшого слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону від 2 лютого 2007 року про порушення відносно нього кримінальної справи, за апеляцію військового прокурора Дніпропетровського гарнізону на постанову судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 16 лютого 2007 року,

встановила :

КУЩ ДС. в інтересах ОСОБА_1звернувся до військового місцевого суду зі скаргою на постанову старшого слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону від 2 лютого 2007 року про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст.423 ч.1, 343 ч.1, 366 ч.1 КК України. Просив скасувати зазначену постанову.Справа № 11-26-2007

Головуючий в суді 1-ї інстанції РЯБЧУК С.В.

2

Постановою судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 16 лютого 2007 року скаргу задоволено частково. З першого пункту резолютивної частини постанови про порушення відносно ОСОБА_1кримінальної справи виключено вказівку про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 343 ч.І КК України. Крім того, скасовано другий пункт тієї ж частини постанови про об'єднання в одне провадження кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1, та кримінальної справи, порушеної за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення стосовно посадових осіб Дніпропетровського зонального відділення військової служби правопорядку ЗС України, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 423 ч.1, 366 ч.1 КК України. На підставі п. 2 ч.1 ст. 6 КПК України відмовлено в порушені відносно ОСОБА_1кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 343 ч.1 КК України, тобто за фактом втручання в діяльність працівника правоохоронного органу.

В апеляції військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону не погоджуються з постановою суду і просить її скасувати, а справу направити військову прокурору Дніпропетровського гарнізону для подальшого розслідування.

В обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суд приймаючи рішення по скарзі, не з'ясував питання наявності приводі та підстав для порушення кримінальної справи та дав оцінку доказам.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., думку прокурора, який вважав за необхідне постанову судді скасувати, пояснення представника заявника, який пропонував залишити постанову судді без зміни, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Пунктам 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 1 „Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" передбачено, що розглядаючи на досудових стадіях процесу скарги на постанови про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Крім того, згідно з п. 4 вказаної постанови, суддя, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, вправі з'ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК); чи компетентна особа

3

прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК).

З постанови суду гарнізону видно, що суддя при розгляді скарги ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1не виконав вимоги вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України. Вдався лише до оцінки доказів і фактично вирішив питання про відсутність в діях ОСОБА_1складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.383 КПК України, що є неприпустимим.

Суддя без дослідження приводів та підстав для порушення справи за кожною конкретною статтею в описовій частині постанови зробив загальний висновок, про те, що слідчим при порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_1по ст. ст. 423 ч.1, 366 ч.1 КК України порушення вимог кримінально-процесуального кодексу не допущено. В резолютивній частині постанови прийняв рішення щодо частини вимог скарги, щодо обгрунтованності чи необгрунтованності порушення відносно ОСОБА_1кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 423 ч.1, 366 ч.1 КК України рішення не прийняв.

Також, із матеріалів справи вбачається, що 6 жовтня 2006 року військовим прокурором Дніпропетровського гарнізону була порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення стосовно посадових осіб Дніпропетровського зонального відділення військової служби правопорядку ЗС України, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 423 ч.1, 366 ч.1 КК України. Встановивши в діях ОСОБА_1ознаки складу злочину старший слідчий військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону 2 лютого 2007 року порушив відносно нього кримінальну справу за ст. ст. 423 ч.1, 343 ч.1, 366 ч.1 КК України та об'єднав її в одне провадження зі справою порушеною військовим прокурором Дніпропетровського гарнізону 6 жовтня 2006 року.

Між тим, згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 12. 1985 року №11 „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ", із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року №3, при порушенні справи за фактом вчинення злочину і пізнішому з'ясуванні осіб, які його вчинили, додаткового порушення справи, щодо кожної з них не вимагається.

За таких обставин постанова судді про часткове скасування постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1тільки по ст. 343 ч.1 КК України не може бути визнана законною і підлягає скасуванню. Оскільки судом першої інстанції допущено таку однобічність та неповноту, які не можуть бути усунені в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, постанова підлягає скасуванню та направленню на новий судовий розгляд до суду, що виніс постанову в іншому складі.

4

При новому розгляді скарги суду належить з'ясовувати питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Постанову судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 16 лютого 2007 року за скаргою адвоката ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1. скасувати.

Матеріали за скаргою ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1. на постанову старшого слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону від 2 лютого 2007 року про порушення відносно нього кримінальної справи направити до військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону на новий судовий розгляд.