ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСКИХ СИЛ

Копія

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2007 року                                                                  м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого            ЛЕСЯ В.І.,

суддів                       ЮНЕНКАМ.О.,   КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України СИЧОВА Є.Б., засудженого ОСОБА_1., його захисника ОСОБА_2.,

розглянула у судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1. та його захисника на вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 21 грудня 2006 року, яким рядовий військової частини А1964

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець міста Ізмаїл Одеської області, з середньою освітою, раніше не судимий, призваний на військову службу у квітні 2006 року Ізмаїльським райвійськкоматом

засуджений за ч.1 ст.404 та ч.2 ст.406 КК України, по кожній із зазначених статей, до тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 1 рік і 6 місяців. У відповідності до ст. 70 КК України остаточне покарання йому призначено шляхом часткового складання призначених покарань на строк 2 (два) роки тримання у дисциплінарному батальйоні.

ОСОБА_1визнано винним у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості та в опорі начальникові, який виконував покладені на нього обов'язки військової служби.

Справа № 11-16-2007

Головуючий у суді 1ої інстанції БОРЗОВ В.І.

2

Як встановив суд, злочин   вчинено за таких обставин.

29 жовтня 2006 року близько 22 години ОСОБА_1 в групі з іншими військовослужбовцями знаходився на вулиці біля приміщення штабу військової частини НОМЕР_1. Черговий по роті рядовий ОСОБА_3, побачивши у засудженого в руці ніж, підійшов до нього для встановлення причин знаходження ножа. Встановивши під час розмови з ОСОБА_1, що він перебуває у стані сп'яніння, ОСОБА_3 пред'явив йому вимогу пройти до чергово по частині та взяв його за руку. ОСОБА_1, маючи намір перешкодити ОСОБА_3виконати обов'язки та ухилитись від виконання його вимог, відштовхнув потерпілого від себе і наніс рукою, в якій був складений ніж, удар в обличчя, внаслідок чого останній упав на землю.

Діями ОСОБА_1потерпілому заподіяно легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в області лівого ока.

З метою припинити протиправні дії ОСОБА_1до нього підійшов рядовий ОСОБА_4. Засуджений, намагаючись уникнути затримання, наніс в обличчя потерпілого удар рукою, в якій знаходився ніж.

Внаслідок його дій ОСОБА_4спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на верхній губі та дві різані рани на підборідді.

Засуджений   та   захисник   в   своїх   апеляціях,   не   оспорюючи   кваліфікацію скоєного, просять вирок змінити, призначити більш м'яке покарання.

В обґрунтування своїх доводів апелянти посилаються на те, що судом при призначені покарання не в повній мірі враховані обставини справи, дані про особу засудженого, стан здоров'я його батьків, а також думку потерпілого та державного обвинувача, щодо міри покарання.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., пояснення засудженого у підтримання апеляції та прохання захисника про призначення більш м'якого покарання, думку прокурора, який пропонував вирок змінити та призначити засудженому більш м'яке покарання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, військовий апеляційний суд вважає, що вирок підлягає зміні з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1у вчиненні пред'явленого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Злочинні дії засудженого кваліфіковані судом першої інстанції за ч.1 ст.404 та ч.2 ст.406 КК України вірно.

В той же час, як встановлено по справі, ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, що не є тяжкими, вину визнав повністю та щиро розкаявся у скоєному, вчинене не завдало істотної

3

шкоди здоров'ю потерпілих, які примирились з ним. Крім того, по військовій службі та за місцем проживання він характеризується в цілому позитивно, стан здоров'я його матері незадовільний, вона є інвалідом другої групи, перебуває на диспансерному обліку в лікувальних закладах та потребує медичної допомоги.

За таких обставин, призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 2 роки є надто суворим та не викликалось необхідністю.

На підставі викладеного, колегія суддів військового апеляційного суду вважає за можливе в даному конкретному випадку змінити вирок, призначивши ОСОБА_1 більш м'яке покарання.

Керуючись ст. ст. 366, 367, 372, 373 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово - Морських Сил

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_1. та його захисника задовольнити, вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 21 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 змінити.

Призначити йому за ч.І ст. 404 КК України покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 1 (один) рік, а за ч. 2 ст. 406 КК України -тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 9 (дев'ять) місяців.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 1 (один) рік.

В решті вирок залишити без зміни.