ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

Копія

УХВАЛА

Іменем України

6 березня 2007 року                                                                                            м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у

складі:

головуючого                  ЛЕСЯ В.І.,

суддів                                            ЮНЕНКАМ.О., КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю начальника відділу військової прокуратури Південного регіону України МАКОВЕЦЬКОГО О.М., заявника ОСОБА_1., його представника ОСОБА_2.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали за скаргою ОСОБА_1. на постанову старшого слідчого військової прокуратури Піденого регіону України від 31 травня 2006 року про порушення відносно нього кримінальної справи, за апеляцію ОСОБА_1. та його представника на постанову судді військового місцевого суду Одеського гарнізону від 29 січня 2007 року про відмову в задоволенні його скарги,

встановила :

ОСОБА_1. звернувся до військового місцевого суду зі скаргою на постанову старшого слідчого військової прокуратури Піденого регіону України від 31 травня 2006 року про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.

Постановою судді військового місцевого суду Одеського гарнізону від 29 січня 2007 року скаргу заявника залишено без задоволення.

Справа № 11-13-2007                                                     Головуючий в суді 1-ї інстанції РИЖИХ О.М.

2

В апеляції ОСОБА_1. та його представник не погоджуються з рішенням суду і просять скасувати постанови судді військового місцевого суду Одеського гарнізону від 29 січня 2007 року, старшого слідчого військової прокуратури Піденого регіону України від 31 травня 2006 року та винести постанову про відмову в порушені кримінальної справи відносно нього.

В обґрунтування своїх доводів посилаються на те, що підстав для порушення відносно нього кримінальної справи немає, постанова винесена некомпетентною особою, а досудове слідство проводиться не за місцем скоєння злочину.

Крім того, апелянти зазначають, що ОСОБА_1 не є посадовою особою, відносно нього кримінальна справ за пособництво у розкраданні бюджетних коштів не порушена.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., пояснення заявника та його представника, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який вважав за необхідне постанову судді залишити без зміни, та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 94, 98 КПК України, одним із приводів до порушення кримінальної справи є заяви, окремих громадян. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. При наявності приводів і підстав, передбачених нормами КПК, слідчий зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 1 „Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи", передбачено, що розглядаючи на досудових стадіях процесу скарги на постанови про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Крім того, згідно з п. 4 вказаної постанови суддя, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, вправі з'ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК).

3

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2005 року військовим прокурором Миколаївського гарнізону було порушено кримінальну справу за фактом підроблення копій судових рішень Оболонського місцевого районного суду м. Києва і заволодіння коштами, направленими на пенсійне забезпечення пенсіонерів Міністерства оборони України, скоєного в особливо великих розмірах, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 366 ч. 2 КК України. За вказівкою заступника Генерального прокурора України зазначена справа була передана для подальшого розслідування до військової прокуратури Південого регіону України. При розслідуванні цієї справи було встановлено, що злочин вчинив КУХАРЧУК, тому відносно нього було порушено кримінальну справу. В подальшому в ході досудового розслідування цієї ж справи в діях ОСОБА_1. теж були виявлені ознаки складу злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України. Встановивши, що дії" ОСОБА_3 та ОСОБА_1пов'язані між собою, слідчий 31 травня 2006 року порушив відносно останього кримінальну справу та об'єднав справи в одне провадження.

Таким чином, на період порушення кримінальної справи у слідчого було достатньо даних, які вказували на наявність ознак складу злочину у діях заявника. Приводом для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1стали матеріали досудового слідства по кримінальній справі за фактом підроблення копій судових рішень Оболонського місцевого районного суду м. Києва і заволодіння коштами, направленими на пенсійне забезпечення пенсіонерів Міністерства оборони України, скоєного в особливо великих розмірах, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 366 ч.2 КК України.

Твердження в апеляції про те, що досудове слідство безпідставно проводиться не за місцем скоєння злочину, є необґрунтованим.

Розслідування зазначеної справи військовою прокуратурою Південого регіону України проводиться за вказівкою заступника Генерального прокурора України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, старший слідчий слідчого відділу військової прокуратури Піденого регіону України є компетентною особою, що прийняла рішення про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1., при цьому дотримався передбаченого для цього порядку у відповідності до вимог кримінально-процесуального кодексу.

Помилковим є твердження ОСОБА_1про те, що постанова про порушення відносно нього кримінальної справи по ч. 5 ст. 191 КК України повинна бути скасована, оскільки він не є посадовою особою, а відтак суб'єктом злочину, а справа відносно нього про пособництво у розкраданні бюджетних коштів не порушувалась.

4

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 12. 1985 року №11 „Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ", із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року №3, при порушенні справи за фактом вчинення злочину і пізнішому з'ясуванні осіб, які його вчинили, додаткового порушення справи, щодо кожної з них не вимагається.

Крім того, законодавством не передбачено порушення кримінальної справи окремо за ст. 27 КК Ураіни, щодо співучасників, коли дії особи перекваліфіковані, як співучасть у вчинені злочину.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил

ухвалила:

Постанову судді військового місцевого суду Одеського гарнізону від 29 січня 2007 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1на постанову старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури Піденого регіону України від 31 травня 2006 року залишити без зміни, а апеляцію заявника та його представника - без задоволення.