Справа №2а-1724/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року Суддя Нахімовського районного суду м. Севастополя Кравченко В.Є.,
розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування щомісячного підвищення до пенсії як «Дитині війни» та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Нахімовського районного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування щомісячного підвищення до пенсії як «Дитині війни» за січень-серпень 2010 рік у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто 30 % мінімальної пенсії за віком, а також зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за січень-вересень 2010 рік, а також зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії як «Дитині війни» у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з вересня 2010 року й у подальшому. Вимоги позову мотивує тим, що він має статус дитини війни та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання до пенсії надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але ж фактичні виплати обмежувались 10%.
У подальшому ОСОБА_1 змінив позовні вимоги та просив суд зобов’язати відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя нарахувати згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (30 % мінімальної пенсії за віком) та виплатити йому як дитині війни за 2010 рік недосплачену суму щомісячного підвищення до пенсії, згідно наведеного розрахунку. Також позивач просив суд відновити йому пропущений строк звернення до суду, оскільки він на момент його подачі до суду не знав про зміни у законодавстві України.
Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя не надав заперечення проти позову.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що змінені позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до наданих доказів встановлено, що позивач має правовий статус «дитини війни», що підтверджується відповідним посвідченням.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., що набрав чинності 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.
Відповідно до ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня.
Статтею 46 Бюджетного Кодексу України передбачено, якщо до початку бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України, базуючись на показниках попереднього бюджетного періоду по доходах та видатках Державного бюджету України, тобто щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених ч.4 ст. 15 Кодексу.
Згідно зі ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI, опублікований у газеті «Голос України» від 30.04.2010 р. № 80, прожитковий мінімум у 2010 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірах: з 01 січня -695 грн., з 01 квітня -706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня -723 грн., з 01 грудня – 734 грн. та визначено, що розміри соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен був нараховувати позивачу державну соціальну допомогу як дитині війни в наступних розмірах: з 01.01.2010 р.- 695 грн. х 30 % = 208,50 грн., з 01.04.2010 р. – 706 грн. х 30%=211,80 грн., з 01.07.2010 р. 709 грн. х 30 % = 212,70 грн.
Однак, судом встановлено, що за період з 01.01.2010 р. по 01.10.2010 р. відповідачем нарахована та виплачена позивачу щомісячна державна допомога - по 49,80 грн. щомісячно, що є порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.
Позивачем заявлена вимога про поновлення пропущеного строку, оскільки позивач в силу свого похилого віку не може стежити за внесенням будь-яких змін в діючому законодавстві, відповідно перевіряти правомірність дій суб’єкта владних повноважень при виконанні ними своїх обов’язків, покладених державою.
Таким чином, враховуючи похилий вік позивача, постійні зміни у законодавстві України у 2010 році щодо розгляду справ про обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг дітей війни, суд вважає за необхідним поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом за період з 01 січня 2010 року по 14 березня 2010 рік, зобов’язати відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя нарахувати згідно ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» (30 % мінімальної пенсії за віком) та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни за 2010 рік недоплачену суму щомісячного підвищення до пенсії, з урахуванням здійснених виплат.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом провадити розрахунок суми заборгованості по виплатам підвищення пенсії як дитині війни.
Керуючись ст. ст. 2-154, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167,183-2, 185-186, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду за період з 01 січня 2010 року по 14 березня 2010 рік.
Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя по не нарахуванню та невиплаті щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 рік, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням фактично здійснених виплат.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 рік, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум допомоги як дитині війни.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути суду може бути оскаржена сторонами до апеляційного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя Нахімовського районного суду
м. Севастополя В.Є. Кравченко