У Х В А Л А

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 11 жовтня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2004 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за п. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі, за    ч. 3 ст. 358 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 2 500 грн. та моральної шкоди 5 000 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2004 року вирок змінено, пом'якшено ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а в частині часткового задоволення цивільного позову вирок скасовано і справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, яка ухвалою від 12 квітня 2005 року зазначену ухвалу скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2005 року вирок скасовано в частині часткового задоволення цивільного позову, а справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у липні 2003 року з метою підроблення та подальшого використання підробленого паспорта громадянина України та посвідчення водія, надав 4 свої фотокартки, чим сприяв учиненню злочину невстановленою слідством особою, від якої отримав паспорт та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 з уклеєними в них своїми фотокартками з метою подальшого використання.

Після чого ОСОБА_1, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, із метою незаконного заволодіння транспортними засобами,  із використанням підроблених документів, під видом оренди, незаконно заволодів автомобілями, вартість яких у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, спричинивши потерпілим значну шкоду:

- 1 серпня 2003 року належним ОСОБА_4автомобілем «Опель-Омега» вартістю 14 311 грн.;

- 7 серпня 2003 року належним ОСОБА_5 автомобілем «Деу-Ланос» вартістю 37 350 грн.;

- 14 серпня 2003 року належним ОСОБА_6 автомобілем «Опель-Вектра» вартістю 15 591 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що злочин ним учинено під тиском інших осіб, що судом враховано не було. Просить привести судові рішення у відповідність із новим законом, узявши до уваги пом'якшуючи його вину обставини.

 Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка вважала, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, є правильним і засудженим не оскаржується.

Разом із тим, доводи у касаційній скарзі щодо пом'якшення покарання засудженому є слушними.

На момент розгляду справи судом першої інстанції санкцією ч. 3 ст. 289 КК України передбачалося покарання від 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

З матеріалів справи видно, що покарання у виді найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті, яке було обрано ОСОБА_1судом першої інстанції, призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України, є обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. З цим погодилася й колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, яка ухвалою від 12 квітня 2005 року скасувала ухвалу апеляційного суду від 30 березня 2004 року з підстав необґрунтованого застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України.

Згідно нової редакції статті 289 КК України від 22 вересня 2005 року встановлено наступну санкцію ч. 3 ст. 289 КК України: позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну  відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Тому судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні, а покарання - пом'якшенню згідно мінімальної санкції вказаної статті закону, як це правильно мотивував у вироку суд першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України,                 колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Призначене ОСОБА_1 покарання привести у відповідність із новим законодавством і вважати його засудженим за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років  позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених  ч. 3 ст. 289, п. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У решті вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2005 року залишити без зміни.

                                                            С у д д і :

Верещак В.М.                    Заголдний В.В.                           Мороз М.А.