У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

мешканця с. Виноградівка Болградського району,

в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

засуджено:

за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна;

            за ст. 187 ч. 4 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна;

            за ст. 186 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі;

            за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі.

            На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено покарання на 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

мешканця с. Виноградівка Болградського району,

раніше не судимого,

виправдано за ст. 187 ч. 4 КК України і кримінальну справу щодо нього на підставі ст. 6 п. 2 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Вирок щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку не оскаржено.

Органи досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачували у тому, що він 5 березня 2005 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, разом з ОСОБА_1, за раніше розробленим планом, з метою заволодіння майном підійшли до будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_2, згідно розробленого плану, залишився  на подвір'ї будинку, а ОСОБА_1, користуючись тим, що ОСОБА_3 відчинила двері, вчинив на неї розбійний напад, під час якого завдав потерпілій не менше чотирьох ударів в область голови, від чого ОСОБА_3 впала на підлогу і втратила свідомість.

Після чого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покинули територію домоволодіння потерпілої, боячись бути затриманими. 

Близько 22 години 40 хвилин, вказані особи, переконавшись у тому, що на шум у результаті нападу ніхто не відреагував, знову проникли на подвір'я ОСОБА_3 Згідно домовленості ОСОБА_2 залишився на вулиці, а ОСОБА_1 проник до будинку, де помітивши, що потерпіла прийшла до тями, виходячи за межі домовленості з ОСОБА_2, умисно вбив потерпілу. Після цього ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 2564, 60 грн.

Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_2, апеляційний суд вказав, що оскільки, відповідно до висновку комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_2 діяння рівень його психічного розвитку не досяг рівня розвитку, звичайного для 14 річних підлітків, тому у його діях відсутня вина, тобто суб'єктивна ознака злочину, що тягне за собою відсутність складу злочину.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що висновок суду про те, що ОСОБА_2 у наслідок недосягнення розвитку 14 річного підлітка, не усвідомлював своїх дій і не міг керувати ними є передчасним і спростовується матеріалами справи. Вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно було кваліфікувати за ст. 187 ч. 4 КК України. Також зазначає, що якщо б на момент вчинення діяння ОСОБА_2 по рівню розвитку не досяг 14 річного віку, то до нього необхідно було застосовувати примусові заходи виховного характеру.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 433 КПК України при розгляді в суді справи про злочини неповнолітнього, крім обставин, зазначених у ст. 64 цього Кодексу, необхідно також з'ясовувати стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього, характеристику особи, умови життя, виховання та інші обставини. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, потрібно також з'ясувати чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними.

Однак, як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд цих вимог закону не виконав, не допитав з цього приводу свідків та інших осіб, які могли дати потрібні відомості, не витребував необхідні документи, належно не дослідив висновок судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_2 і не дав йому належної оцінки у сукупності з іншими доказами.

Не з'ясувавши наведені обставини в достатній мірі суд, на думку колегії суддів, передчасно виправдав ОСОБА_2 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

За таких обставин вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в процесі якого слід усунути неповноту судового слідства з використанням положень статей 441-443 КПК України.

Більш детально дослідити висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_2 для з'ясування рівню розвитку якого віку, відповідає його фактичний психічний розвиток.

При необхідності залучити спеціалістів у галузі медицини, психіатрії, дитячої та юнацької психології. З урахуванням встановленого слід також обговорити питання про можливість застосування до ОСОБА_2 примусових заходів виховного характеру, з урахуванням висновку експертів щодо доцільності його медико-педагогічної корекції (т.2 а.с.55-60), згідно вимог встановлених кримінально-процесуальним законодавством.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів -

                                           у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

                                                  Судді: