ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"8" листопада 2010 р.                                                                Справа № 60/132-10  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.,

при секретарі  Голозубовій О.І.

за участю представників:

прокурора –Овчаренка Д.М. (посв. № 161 від 22.09.2010 р.)

позивача –не з’явився

відповідача –ОСОБА_1 (дов. № 588 від 01.06.2010 р.)

третьої особи - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3373 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2010 р. у справі №60/132-10

за позовом Прокурора Червонозаводського району міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Харків

про розірвання додаткової угоди до договору оренди, виселення та стягнення 37336,64 грн.,

встановила:

В квітні 2010 року прокурор Червонозаводського району міста Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради  звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій після уточнень позовних вимог просив стягнути з СПД-ФО ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 32 592,80 грн. та пеню в сумі 4743,84 грн., а всього 37 336,64 грн. за додатковою угодою № 2 від 21.03.2008 р. до договору оренди № 3413 від 02.10.2007 р., розірвати додаткову угоду № 2 від 21.03.2008 р. до договору оренди № 3413 від 02.10.2007 р., укладену між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та СПД-ФО ОСОБА_2, а також виселити відповідача з займаних нежитлових будівель літ. "З-1" площею 152,5 кв. м., літ. "И-1" площею 80,1 кв. м. загальною площею 232,6 кв. м. та передати вказані приміщення позивачу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на проведену перевірку дотримання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлено, що відповідач несвоєчасно вносив орендну плату за додатковою угодою № 2 до договору оренди № 3413 від 02.10.2007 р., в зв’язку з чим за період з вересня 2008 року по лютий 2010 року у нього утворилась заборгованість в сумі 32 592,80 грн. та нараховано пеню в сумі 4743,84 грн. за період з жовтня 2008 року по березень 2010 року. Враховуючи те, що позивач направив відповідачу лист про намір розірвати договір оренди в зв’язку з істотним порушенням умов договору, а саме невнесення на розрахунковий рахунок позивача орендної плати протягом 18 місяців, прокурор вважає про наявність підстав для розірвання додаткової угоди до договору оренди № 3413 від 02.10.2007 р. та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно за додатковою угодою № 2 до договору оренди № 3413 від 02.10.2007 р. в належному стані.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що матеріалами справи підтверджено об'єктивні обставини, що перешкоджали використанню відповідачем орендованого майна за цільовим призначенням, а крім того позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору, що свідчить про відсутність правових підстав для його задоволення.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення  господарського суду Харківської області від 02.09.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення по справі.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що саме відповідачем укладено та підписано спірний договір оренди та додаткові угоди до нього від 03.10.2007 р. та від 21.03.2008 р.) і саме СПД-ФО ОСОБА_2 згідно з відомостями нарахувань та оплат за договором оренди № 3413 від 02.10.2007 р. у період з квітня 2008 р. по серпень 2008 р. сплачено орендну плату за користуванням орендованим майном у розмірі 8 744,69 грн. На думку позивача відповідач використовує орендовані приміщення не тільки не за призначенням (під підсобні приміщення), а і незаконно передав орендоване майно іншій особі, без погодження з ним та оформлення договору суборенди. Однак при цьому зазначає, що залучаючи до участі у справі в якості третьої особи - гр. ОСОБА_3, що за даними матеріалів Червонозаводського РВ є захоплювачем орендованих приміщень, суд не вжив заходів щодо забезпечення позову та не заборонив ОСОБА_3 продовжувати незаконне користування чужим майном. Суд не дав можливості здійснити відповідні заходи прокурору та позивачу.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що вважає рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2010 р. законним, обґрунтованим та винесеним із з’ясуванням всіх обставин справи в їх сукупності, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач та третя особа, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників в судове засідання.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу позивача та просив її задовольнити.

Представник відповідача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу позивача, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача і встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 2 жовтня 2007 року між Комунальним підприємством "Харківгорліфт-експертиза" (орендодавець) та СПД-ФО       ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір № 3413 оренди нежитлового приміщення (будівлі), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - нежитлове приміщення загальною площею 232,6 кв. м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Валер'янівська, 103, літ. "З-1", "И-1" та знаходиться на балансі КП "Харківліфт-експертиза". Зазначений  об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Факт передачі вказаного майна підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 2 жовтня 2007 року, підписаним сторонами (т.1 а. с. 18).

Розпорядженням Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна від 21 березня 2008 року за №273 "Про внесення змін до договору передачі майна в господарське відання № 1131 від 12.09.2002 р. нежитлові приміщення загальною площею 232,6 кв. м. по вул. Валер'янівській, 103, літ. "З-1", "И-1" вилучено з господарського відання                 КП "Харківгорліфт-експертиза" та відображено на обліку Управління комунального майна та приватизації, в зв’язку з чим прийнято рішення про упорядкування договору оренди № 3413 від 02.10.2007 р. шляхом підписання додаткової угоди    (т. 2 а. с. 8).

За актом прийому-передачі (додаток до розпорядження № 273 від 21.03.2008р.) КП "Харківгорліфт-експертиза" передано позивачу спірні приміщення (т. 2 а. с. 9).

В зв’язку зі зміною балансоутримувача додатковою угодою № 2 до договору оренди № 3413 від 02.10.2007 р. від 21 березня 2008 року позивач та відповідач виклали зазначений договір в новій редакції (т. 1 а. с. 20-26).

Відповідно до п.1.1. додаткової угоди № 2 до договору оренди № 3413 від 02.10.2007 р. (надалі –Додаткова угода) позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно - нежитлові будівлі літ. "3-1" площею 152,5 кв.м., літ. "И-1" площею 80,1 кв.м. загальною площею 232,6 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Валер'янівська, 103, літ. "3-1", "И-1" та відображається на балансі позивача. Право на оренду цього будинку отримано орендарем на підставі розпорядження позивача від 21.03.2008 р. № 273 "Про внесення змін до договору передачі майна в господарське відання № 1131 від 12.09.2002 р., укладеного з КП "Харківгорліфт-експертиза". Майно передається в оренду з метою використання під підсобні приміщення.     

При підписанні Додаткової угоди також був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 21 березня 2008 року (т. 1 а. с. 27). При підписанні зазначеного акту сторонами об’єкт оренди не оглядався. В акті приймання-передачі відсутня інформація, що передаються ключі від приміщення.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.2. Додаткової угоди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 208/07 від 03.10.2007 р. Базова орендна плата становить за квітень 2008 року –1 478,41 грн. без урахування індексу інфляції за березень і квітень 2008 року. Ставка орендної плати становить 5 % за рік.

Згідно з п. 3.3. Додаткової угоди нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.

Пунктами 3.5., 3.6. Додаткової угоди сторони передбачили, що орендна плата за орендоване майно сплачується відповідачем щомісяця протягом                        15 календарних днів наступного місяця. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування відповідачем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Відповідно до п. 10.1. Додаткової угоди цей договір діє з 2 жовтня 2007 року до 2 жовтня 2009 року.

Пунктом 10.5. Додаткової угоди сторони встановили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Як зазначає позивач, дію спірного договору було продовжено до 2 жовтня 2010 року за відсутністю заяв сторін про припинення або зміну договору.

В обґрунтування позовної заяви прокурор посилається на те, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради свої зобов’язання за вищевказаним договором виконує повністю, проте орендар систематично порушує ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 3.5., 4.4. договору оренди щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати за період з вересня 2008 року по лютий 2010 року в сумі 32 592,80 грн. та пеня в сумі 4 743,84 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що протягом дії спірного договору він був позбавлений можливості користуватися майном через обставини, за які він не відповідав. В матеріалах справи містяться копії документів, які підтверджують неодноразові звернення відповідача до органів міліції за фактом недопуску до орендованого приміщення.

Так, 23 жовтня 2007 року відповідач звернувся до Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області із заявою про неможливість використання переданих в оренду спірних нежитлових приміщень у зв'язку з тим, що спірні приміщення знаходяться на території за воротами, ключ від яких відповідачу не надавався. Приміщення та територію займає невідома особа, з урахуванням чого просив прийняти міри до особи, яка неправомірно займає дану територію та зобов'язати звільнити приміщення (т. 2 а.с. 27).

Листом № 63-0126 від 08.12.2007 р. Червонозаводський РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області повідомив відповідача про те, що станом на 08.12.2007р. зазначене приміщення займає громадянин ОСОБА_3, однак в порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю складу злочину (т. 2      а. с. 26).

16 вересня 2008 року відповідач знову звернувся до Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з заявою, в якій вказав про відмову третьої особи добровільно звільнити орендовані приміщення та просив забезпечити доступ до вказаної території та звільнити третьою особою передані відповідачу приміщення, за які останній сплачує більше року орендну плату, однак не може їх використовувати в зв’язку з неправомірними діями громадянина ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 29).

Листом № 63-1224 від 06.10.2008 р. Червонозаводський РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області повідомив відповідача про те, що станом на 06.10.2008р. дане приміщення займає третя особа, а питання щодо надання допомоги у звільненні помешкання по вул. Валер'янівській, 103 від чужого майна можуть бути розв'язані тільки в суді в порядку цивільного судочинства (т.2 а. с. 28).

Відповідно до п. 6.4. Додаткової угоди орендодавець зобов'язаний контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання майна, переданого в оренду за цим договором.

Однак, незважаючи на те, що відповідач не сплачував з вересня 2008 року орендну плату в зв’язку з неможливістю використання переданих в оренду спірних нежитлових приміщень, позивач лише 8 червня 2010 року здійснив перевірку використання нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Валер'янівська, 103, літ. "И-1", "3-1", за результатами якої складено відповідний акт (т. 1 а. с. 79).

Зазначеною перевіркою встановлено, що будівля літ. "И-1" площею 80,1 кв.м. зачинена та орендатором не використовується. Будівлю літ. "З-1" площею 152,5 кв.м. займають та використовують без правовстановлюючих документів під автомайстерню невстановлені особи.

Співробітниками позивача був викликаний наряд міліції Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, у присутності яких приміщення було закрито та опечатано, у зв'язку з чим було складено відповідний акт (т. 1 а. с. 80-86).

Із зазначеного акту від 08.06.2010 р. вбачається, що при перевірці нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Валер'янівська, 103, які належать до комунальної власності та орендуються позивачем під підсобні приміщення, дані приміщення були відкриті та використовувались невстановленими особами під автомайстерню.

Заявою від 09.06.2010 р. третя особа повідомила, що спірні приміщення використовуються нею для збереження власного майна, що використовується для особистих потреб. Крім того, зазначила, що займає спірні приміщення впродовж  10 років та вважає себе претендентом на покупку складських приміщень, які розташовані по вул. Валер'янівській, 103 (т. 1 а. с. 108).

Із матеріалів справи вбачається, що 9 червня 2010 року відповідач звертався до Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області із заявою про проведення перевірки правомірності використання нежитлових приміщень літ. "З-1" та "И-1", розташованих по вул. Валер'янівській, 103, оскільки на підставі договору оренди з позивачем відповідач не має змоги потрапити на територію, де знаходяться дані приміщення та як наслідок у спірні приміщення (т. 2 а. с. 32).

Листом від 11.06.2010 р. Червонозаводський РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області повідомив відповідача про проведену перевірку, якою встановлено, що земельну ділянку і зазначені нежитлові приміщення займає       гр. ОСОБА_3, з пояснень якого зазначені приміщення він використовує на протязі більше 4-5 років у власних цілях для збереження свого майна, тому ключі від приміщень будівель та воріт знаходяться у нього. Також гр. ОСОБА_3 повідомив, що приміщення літ. "3-1" та літ. "И-1" разом з його майном опечатані в його присутності працівниками позивача.

Разом з тим, 11 червня 2010 року Червонозаводським РВ ХМУ ГУ МВС України винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи.

Такі фактичні обставини справи дають підстави суду стверджувати, що відповідач з жовтня 2007 року був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщенням та систематично намагався усунути перешкоди у користуванні спірним майном, звертаючись до правоохоронних органів із відповідними заявами про звільнення третьою особою - гр. ОСОБА_3 займаних приміщень.

А відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з вересня 2008 року по лютий 2010 року в сумі 32 592,80 грн. та пені в сумі 4 743,84 грн., оскільки матеріалами справи підтверджуються об'єктивні обставини, що перешкоджали використанню відповідачем орендованого майна за цільовим призначенням.

При цьому, посилання позивача в апеляційній скарзі на незвернення відповідача до нього чи до суду з вимогою про припинення, дострокове розірвання договору або виселення гр. ОСОБА_3 з вказаних нежитлових приміщень не свідчить про те, що відповідач використовував спірне майно за призначенням.

А твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач використовував орендовані приміщення не за призначенням і передав їх без згоди орендодавця іншій особі в суборенду, не відповідають дійсності, оскільки не   підтверджуються належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Щодо позовних вимог прокурора про розірвання спірного договору оренди та виселення відповідача з займаних приміщень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.2. Додаткової угоди орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору та сплата неустойки.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на ці приписи законодавчих актів, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки прокурором та позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору та всієї сукупності обставин, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, які були б підставою для розірвання спірного договору, а також того, що орендоване приміщення займалось відповідачем, то відсутні правові підстави для розірвання спірного договору та виселення відповідача із нежитлових приміщень, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прокурором та позивачем ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду апеляційної скарги, не надано належних доказів обґрунтованості та правомірності позовних вимог до відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2010 р. у справі № 60/132-10 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального та процесуального законодавства і підстави для його зміни чи скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2010 р. у справі №60/132-10 залишити без змін.      

        Головуючий суддя                                                                    Камишева Л.М.  

                               Суддя                                                                    Івакіна В.О.  

                               Суддя                                                                   Черленяк М.І.                                

Повний текст постанови по справі підписаний 11.11.2010 р.