Судове рішення #12134996

       

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України



 17 листопада 2010 року  Справа № 5020-9/151


                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Остапової К.А.,

суддів                                                                      Ткаченка М.І.,

                                                                                          Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_2, довіреність №  1871 від 16.08.2010,  фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

представник відповідача: Пшеничний Сергій В'ячеславович, довіреність №  4   від 09.08.10, Варочкин Денис Володимирович, довіреність № 5 від 16.09.2010,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-2007";

представник третьої особи: не з'явився,  Севастопольська міська рада;

прокурор: не з'явився, Прокурор Балаклавського району міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-2007" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5020-9/151

за позовом          фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 99055)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-2007" (Севастопольська зона ПБК, 33, місто Севастополь, 99805)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольської міської ради  (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)

за участю Прокурора Балаклавського району міста Севастополя (вул. 7 Листопаду, буд. 3, місто Севастополь, 99042)

до відома Прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

про визнання права,

                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі –ФОП ОСОБА_3) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-2007" (далі –ТОВ „Норд-2007”), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Севастопольської міської Ради, в якому, з врахуванням уточнень до позовної заяви, просить суд  визнати право користування ФОП  ОСОБА_3 земельною ділянкою, що розташована під об'єктом нерухомого майна - двоповерховим будинком відпочинку за №12 літер «Л» з ґанком та балконом загальною площею 70,3 м2, та знаходиться за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона Південного берегу Криму будинок 33/1, що необхідна для його обслуговування.

Позовні вимоги, з посиланням на  статтю 120 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_3 у встановленому порядку набув право власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, та, відповідно, має переважне право на земельну ділянку, на якій розташоване це майно.

Листом від 22.09.2010 № 44-4071вих-10 прокурор Балаклавського району міста Севастополя повідомив суд про вступ у процес по даній справі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5020-9/151 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено повністю.

Визнано право користування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 земельною ділянкою загальною площею 0,02 га, що розташована під об'єктом нерухомого майна - двоповерховим будинком відпочинку за №12 літер  "Л" з  ґанком та балконом загальною площею 70,3  м2 , та знаходиться    за    адресою:  місто  Севастополь, Севастопольська зона Південного берегу Криму, будинок 33/1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-2007" на   користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 321,00 грн., з яких: державне мито в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що дії відповідача щодо невизнання першочерговості права позивача на спірну земельну ділянку порушують права останнього, передбачені частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України, обраний позивачем спосіб захисту свого права відповідає способам, встановленим статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 152 Земельного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Норд-2007" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 14 жовтня 2010 року у справі № 5020-9/151, в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з’ясування всіх суттєвих обставин справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від             08 листопада 2010 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-2007" прийнята до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя  Остапова К.А., судді Градова О.Г., Маслова З.Д., розгляд справи призначено на 17 листопада 2010 року.

Розпорядженням керівництва суду від 17 листопада 2010 року замінено суддю  Градову О.Г.  на суддю  Ткаченка М.І.  у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5020-9/151.

У судове засідання 17 листопада 2010 року  представник Севастопольської міської ради та Прокурор Балаклавського району міста Севастополя не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 2а-3298/10/2770 Окружним адміністративним судом міста Севастополя про визнання частково недійсним рішення сесії № 4355 від 20 травня 2008 року про передачу в оренду ТОВ „Норд-2007” земельної ділянки в районі Бази відпочинку „Мис Айя” для обслуговування комплексу будівель та споруд. Клопотання мотивоване тим, що питання  правомірності використання ТОВ „Норд-2007” земельною ділянкою під об’єктом нерухомості, що належить позивачеві, безпосередньо впливає на обставини даної справи.

17 листопада 2010 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із знаходженням його на амбулаторному лікуванні.

Враховуючі, що явка сторін не визнавалась обов’язковою, в судове засідання з’          явились представники позивача та відповідача, наявні у справі докази дозволяють з’ясувати обставини справи в повному обсязі, а також те, що до клопотання позивача не надано будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність позивача.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.2009, що посвідчений нотаріально 10.09.2009 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером №1187, позивач купив  об'єкт нерухомого майна - двоповерховий будинок відпочинку за №12 літер «Л»  з ґанком та балконом загальною площею 70,3 м2, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона Південного берегу Криму, будинок  33/1.

В пункті 2 вказаного договору зазначено, що згідно з Довідкою про правовий статус земельної ділянки, за вих. № 2438 від 22.06.2009 Севастопольської міської філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах” на земельну ділянку за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона Південного берегу Криму, №33, зареєстрований Договір оренди за ТОВ ”Норд-2007”.

Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 03.02.2010 по справі № 2-800/10 за ОСОБА_3 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - двоповерховий будинок відпочинку за № 12 літер «Л» з ґанком та балконом загальною площею 70,3 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона Південного берегу Криму, будинок 33/1. На вказаному рішенні 03.02.2010 здійснений реєстраційний напис Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна" під реєстровим номером 220, відповідно до якого право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_3

Доказів на підтвердження скасування вказаного рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя та скасування державної реєстрації права за позивачем на вищезгаданий об’єкт нерухомого майна суду не надано.

Листом від 14.04.2010 позивач звернувся до Севастопольської міської Ради з клопотанням про видачу дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки, що розташована під об'єктом нерухомого майна - двоповерховим будинком відпочинку за №12 літер «Л» з ґанком та балконом загальною площею 70,3 кв.м , та знаходиться за адресою: місто Севастополь, Севастопольська зона Південного берегу Криму, будинок 33/1.

Севастопольська міська рада листом від 19.05.2010 за вих. № 0-1313/1 повідомила позивачеві, які документи повинні бути додані до клопотання про дачу дозволу на складення проекту відводу земельно ділянки. Окрім іншого Севастопольською міською радою, у зв’язку з тим,  що вказана земельна ділянка є частиною земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у ТОВ «Норд-2007», звернуто увагу на необхідність доповнення матеріалів відводу земельної ділянки добровільною відмовою ТОВ «Норд-2007»  від частини земельної ділянки.

26.04.2010 позивач направив на адресу ТОВ „Норд-2007” листа з проханням надати добровільну відмову від частини земельної ділянки, площею 0,02 га для обслуговування будинку для відпочинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, Севастопольська зона Південного берегу Криму, буд. № 33/1.

В матеріалах справи відсутні докази надання ТОВ „Норд-2007” відповіді позивачеві на вищевказаний лист.

Зазначені обставини з’явились підставою для звернення ФОП ОСОБА_3 з даним позовом про визнання за ним права користування спірною земельною ділянкою.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про безпідставне задоволення судом першої інстанції позовних вимог виходячи  з наступного.

Так, згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Конституції України та частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України,  до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 92 Земельного кодексу України, стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

В силу статей 116, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За приписами частини четвертої статті 118, частини п’ятої статті 123 Земельного кодексу України за наслідками розгляду заяви особи, зацікавленої в одержанні земельної ділянки, відповідна райдержадміністрація або сільська, селищна, міська рада дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Відповідно до частини другої статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Отже, задовольняючи позов про визнання права користування земельною ділянкою, суд першої інстанції не врахував право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в оренду земельної ділянки і залишив поза увагою, що до вирішення радою цього питання право позивача на отримання землі в оренду не може вважатись порушеним.

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частина друга вказаної статті Земельного кодексу передбачає, що, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналіз положень зазначених норм дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, адже, таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об’єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди, за письмовою згодою орендодавця.

Оскільки, у законі не йдеться про автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, адже, виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Севастопольська міська рада, суд першої інстанції не врахував, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, унормований статтею 123 Земельного Кодексу України, що виключає набуття права користування земельною дільянкою поза межами встановленої у кодексі процедури.

Норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України регулюють питання переходу права (власності або користування) на земельну ділянку при придбанні за договором житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, від відчужувача майна до набувача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відчужувач майна за договором купівлі-продажу – ОСОБА_7, мав право власності або право користування земельною ділянкою, на який знаходиться об’єкт, що проданий ним за договором купівлі-продажу з позивачем.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав суб’єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо невизнання першочергового права позивача на земельну ділянку, які виразились у ненаданні відповіді на прохання позивача добровільно відмовитися від земельної ділянки, порушують права позивача, передбачені частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Одночасно судом до спірних відносин застосовується частина друга статті 395 Цивільного кодексу України, яка встановлює види прав на чуже майно, до яких відноситься, як зазначено судом, і право користування.

Судова колегія вважає одночасне застосування вказаних норм щодо одного майна неприпустимим.

На думку судової колегії є помилковим висновок суду щодо порушення прав позивача, передбачених статтею 319 Цивільного кодексу України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач не є власником спірної земельної ділянки. Захист же права користуватись власним нерухомим майном шляхом визнання права користування земельною ділянкою не відповідає встановленим способам захисту прав землекористувачів, визначеним статтею 152 Земельного кодексу України.

Також не можна погодитись із  висновком про необхідність захисту права користування позивача спірною земельною ділянкою, оскільки таке право позивач не набув у встановленому порядку,  про що зазначено вище.

Таким чином, відсутність права згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 152 Земельного кодексу України унеможливлює його судовий захист.

За викладених обставин судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Судова колегія не приймає до уваги додаткові докази, які надані відповідачем, оскільки, по-перше,  не обґрунтовано неможливість надання таких доказів в суді першої інстанції, по-друге, ці докази не мають значення для справи.          

Судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання позивача про зупинення розгляду даної справи до розгляду справи № 2а-3298/10/2770 Окружним адміністративним судом міста Севастополя про визнання частково недійсним рішення сесії № 4355 від 20 травня 2008 року про передачу в оренду ТОВ „Норд-2007” земельної ділянки в районі Бази відпочинку „Мис Айя” для обслуговування комплексу будівель та споруд, оскільки до предмету доказування по справі №5020-9/151 входить наявність права у позивача на користування спірною земельною ділянкою, а не право на цю ділянку відповідача. Тому судова колегія не вбачає неможливості розглянути дану справу до вирішення справи, на яку посилається у своєму клопотання позивач.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктами 3, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-2007" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 14 жовтня 2010 року у справі № 5020-9/151 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

В позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.  

                                                  

Головуючий суддя                                                  К.А. Остапова

Судді                                                                                М.І. Ткаченко

                                                                                З.Д. Маслова

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація