ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 15.09.2009 р.           09:19           № 12/484

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого –судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прософт Україна»до Бориспільської митниці, третя особа - Державна митна служба України,  про зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Бориспільської митниці, третя особа - Державна митна служба України,  про зобов’язання вчинити певні дії.

В суді представник позивача позов підтримав і просив:

- зобов’язати відповідача визнати неправомірність рішення Відділу контролю митної вартості та номенклатури про визначення коду товару №КТ-122-0411-07 від 10.12.2007 р.;

- зобов’язати відповідача  змінити вказане рішення в частині визначення коду товару шляхом визначення коду товару за ВМД №122000106/7/031250 від 13.12.2007 р. та №122000106/7/031813 від 19.12.2007р. по контракту №001-07 від 26.06.2007р. як 8471609000;

- зобов’язати відповідача внести зміни до ВМД №122000106/7/031250 від 13.12.2007р. та ВМД №122000106/7/031813 від 19.12.2007р. по контракту №001-07 від 26.06.2007р. шляхом   викладення тексту графи 31 в ВМД №122000106/7/031250 від 13.12.2007 року в редакції «Пристрої виведення інформації, що не містять запам’ятовувальні пристрої»: арт. ЕL 320.240.36 –ET-дисплей електролюмінісцентний, графічний, виробник –Planar -30 шт., викладення тексту графи 31 ВМД №122000106/7/031813 від 19.12.2007р. в редакції «Пристрої виведення інформації, що не містять запам’ятовувальні пристрої»: арт. ЕL 320.240.36 –ET-дисплей електролюмінісцентний, графічний, виробник – Planar -18 шт., викладення тексту графи 33 ВМД №122000106/7/031250 від 13.12.2007р. та №122000106/7/031813 від 19.12.2007р. по контракту №001-07 від 26.06.2007р. в редакції «8471609000».

- зобов’язати відповідача застосувати всі інші наслідки зміни коду товару;

- зобов’язати відповідача повернути суму 12657 (дванадцять тисяч шістсот п’ятдесят сім) грн. 89 коп. на рахунок скаржника №26009013000376 у Київській регіональній Дирекції ВАТ «ВТБ Банк», МФО 380195.

- стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.   

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскільки Державна митна служба України не надала відповіді на повторну скаргу в двадцятиденний строк, відповідно до Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов’язання, нараховані митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.02.2006 року №97,  то вимоги повторної скарги вважаються повністю задоволені та підлягають до виконання Бориспільською митницю.  

Представник Бориспільської митниці позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, вказуючи на те, що рішення Бориспільської митниці Відділу контролю митної вартості номенклатури  про визначення коду товару від 10.12.2007 р. прийнято відповідно до чинного законодавства України. Крім того зазначив, що «Порядком розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов’язання, нараховані митними органами»не передбачено задоволення повторної скарги  у разі не надання відповіді у двадцятиденний термін.  

Представник третьої особи проти позову заперечив, посилаючись на обставини зазначені представником відповідача та необґрунтованість позовних вимог.

Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, вважає, що у позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, при митному оформленні товару до Бориспільської митниці було подано вантажну митну декларацію №122000106/2007/030500 від 07.12.07, в якій вказаний товар було визначено за кодом УКТ ЗЕД 8471 60 90 00.

Рішенням Бориспільської митниці - Відділу  контролю митної вартості номенклатури  про визначення коду товару від 10.12.2007 року №КТ-122-0411-07 визначено (змінено) код митного оформлення товару: графи 31 – панель індикаторна електролюмінісцентна, графічна для приладів та пристроїв в системах промислової автоматизації, платіжних терміналах, медичних діагностичних моніторах та ін:- арт. EL320.240.36-ЕТ, діагональ 5,7 дюйма (14,5 см), роздільна здатність 320х240 точок, точка 0,36мм. Виробництво: «PLANAR»; графи 33 –8531803000.  

20.12.2007 року позивач звернувся до начальника Бориспільської митниці зі скаргою на рішення Бориспільської митниці - Відділу  контролю митної вартості номенклатури про визначення коду товару від 10.12.2007р.

Листом начальника митниці Більчука О.С. від 29.12.2007 року №16-03/2117 позивачу було відмовлено в задоволенні скарги.

18.01.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прософт Україна»звернулось до Державної митної служби України зі скаргою на рішення Бориспільської митниці - Відділу  контролю митної вартості номенклатури про визначення коду товару від 10.12.2007р.

В листі заступника начальника Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України Вечер В.Г. від 19.02.2008р. року                      №29/5-11.2/1048 зазначено, що електролюмінісцентні дисплеї не призначені для візуальної індикації інформації, що надходить виключно або головним чином від систем автоматичного оброблення інформації, та являють собою індикаторні панелі.  

Дані правовідносини регулюються Митним кодексом України, Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, викладеною у додатку до Закону України „Про митний тариф України” № 2371-III від 05.04.01р. та Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.07р. №667 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.07р. за № 968/14235.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Відповідно до п.1.1. п.1.2 Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 8 лютого 2006 р. N 97 та зареєстрований  в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2006 р. за N 151/12025 (далі Порядок №97)  цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон), Митного кодексу України, Закону України "Про звернення громадян" та інших нормативно-правових актів України. Цей нормативно-правовий акт визначає порядок подання та розгляду митними органами скарг (заяв) платників податків при оскарженні останніми в адміністративному порядку податкових повідомлень про податкові зобов'язання, нараховані митними органами, та інших рішень митних органів. Дія цього Порядку не поширюється на розгляд скарг (заяв) платників податків на податкові повідомлення або інші рішення митного органу, щодо яких подано позови до суду.

Згідно п.2. зазначеного Порядку №97, якщо платник податків уважає, що митний орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування чи виходить за межі компетенції митного органу, установленої Законом, то такий платник має право звернутися до митного органу зі скаргою про перегляд цього рішення (п.2.1). Керівник (або його заступник) митного органу зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення за скаргою, а структурний підрозділ митного органу, уповноважений на розгляд скарги, - надіслати це рішення протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення або надати платникові податків під розписку (п.2.2). Керівник (або його заступник) митного органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги (заяви) платника податків понад строк, визначений в пункті 2.2 цього Порядку, але не більше шістдесяти календарних днів і письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку (п.2.3). Якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається йому протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (або його заступника) митного органу, то така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку (п.2.4). Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (або його заступника) митного органу про продовження строку її розгляду не було надіслане платникові податків до закінчення двадцятиденного строку.(п.2.5)

Пунктом 3 вищезазначеного Прядку №97 визначено порядок розгляду Держмитслужбою України повторних скарг (заяв) платників податків, а саме, якщо митний орган надсилає платникові податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги (заяви), то такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою (заявою) до Держмитслужби України. До скарги (заяви) додаються копії таких документів: податкового повідомлення; акта перевірки з додатками; інших документів (розрахунків), на підставі яких визначено податкове зобов'язання; первинної скарги платника податків; документів, що підтверджують незгоду платника податків з визначеною сумою податкового зобов'язання (у тому числі штрафних санкцій за їх наявності) або неправомірність прийнятого митним органом іншого рішення; рішення митного органу за результатами розгляду скарги; повідомлення про вручення скарги.  Якщо платник податків до скарги (заяви) не додав документів, зазначених у пункті 3.2 цього Порядку, то структурний підрозділ Держмитслужби України, уповноважений на розгляд скарги (заяви), витребовує ці документи від митного органу, рішення якого оскаржується, у тому числі копії документів, що були надані платником податків з первинною скаргою, про підтвердження незгоди його з визначеною сумою податкового зобов'язання (у тому числі штрафних санкцій за їх наявності) або неправомірності іншого рішення, прийнятого митним органом. Якщо повторна скарга (заява) помилково подається до регіональної митниці як до митного органу вищого рівня порівняно з митницею, то така скарга (заява) протягом п'яти календарних днів від дати її подання пересилається за належністю до Держмитслужби України, про що письмово повідомляється особа, яка подала скаргу (заяву).

Як вбачається з аналізу вищевказаних норм, посилання представника позивача на  п. 2.4 Порядку №97 є необґрунтованим.

Крім того, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на норми Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов’язання, нараховані митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.02.06 № 97 є необґрунтованим у зв’язку із тим, що відповідно до Наказу «Про затвердження Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами»від 08.02.2006 року N 97, що  зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.2006 р. за N 151/12025,  вказаний Порядок затверджено на виконання пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 5.2.2 статті 5 вказаного Закону платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу, у разі коли вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, визначеної пунктом 2.1. статті 2 Закону.

Рішення митних органів про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД приймаються митними органами при проведені процедури митного контролю та митного оформлення під час виконання покладених на них завдань щодо здійснення митної справи та мають іншу природу ніж рішення у розумінні Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

  Оскільки рішення митних органів про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД приймаються під час реалізації митними органами своєї компетенції щодо здійснення митної справи, а процедура прийняття таких рішень, їх форма та зміст не регулюються законодавством з питань оподаткування, на такі рішення не можуть бути розповсюджені положення Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування.   

В п. 3 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.07 № 667 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.07 за № 968/14235 (далі Прядок №667), визначені терміни, зокрема класифікація товарів - визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.  Рішення про визначення коду товару - документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами ВНКТ (ВКМВН) на запит підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) у разі вирішення питань з класифікації товарів.

Пунктом 16 Порядку №667 визначений виключний перелік підстав, за наявності яких може бути скасовано рішення про визначення коду товару з УКТЗЕД.  А саме ВНКТ (ВКМВН) має право скасувати прийняте ним Рішення, якщо: - рішення прийнято з порушенням вимог УКТЗЕД;                     - рішення було прийнято на основі неповної або недостовірної інформації; - унесено зміни до нормативно-правових актів, що регулюють питання класифікації товарів.

Чинним законодавством України у галузі митної справи на митні органи покладено обов’язок перевірки правильності визначення коду товару за УКТЗЕД, а тому в даному випадку митниця  діяла в межах своїх повноважень і відповідно до вимог закону.

Також судом береться до уваги, що відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності до товарної під категорії 8471 60 90 00 відносяться дисплеї обчислювальних машин, які здатні приймати сигнал тільки від центрального процесора обчислювальної машини, та не здатні відтворювати кольорове зображення від складного відеосигналу, чия форма відповідає стандартам телемовлення (NTSC, SECAM, PAL,D-MAC і т.п.).

В наданій ТОВ „Прософт Україна” технічній інформації зазначено, що дана продукція використовується в системах промислової автоматизації, платіжних терміналах, автозаправних автоматах, медичних діагностичних моніторах, ігрових дисплеях, LCD телевізорах, а також для виробництва широкоформатних дисплеїв. Таким чином, заявлені в ВМД електролюмінісцентні дисплеї не призначені для візуальної індикації інформації, що надходить виключно або головним чином від систем автоматичного оброблення інформації, являють собою індикаторні панелі, які згідно вимог УКТЗЕД розглядаються у товарній позиції 8531.   

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято Бориспільською митницею відповідно до вимог ст. 313 МК України та Порядку роботи відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07.08.07р. № 667.

Крім того, суд звертає увагу, що представником ТОВ «Прософт Україна»Овдієнком Р.М., який внесений до  списку осіб уповноважених на роботу з митницею згідно облікової картки суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності взятого на облік у Бориспільську митницю №12200/03/07/05193, на зворотному боці рішення зроблено запис від 10.12.2007р. про те, що з рішенням Відділу контролю митної вартості та номенклатури Бориспільської митниці згоден.

Відповідно до ч.2 ст. 313 Митного кодексу України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач неправильно застосував положення Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами наказу Державної митної служби України від 08 лютого 2006 року № 97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2006 р. за № 151/12025, яким затверджено Порядок розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов’язання, нараховані митними органами.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники Бориспільської митниці в суді обґрунтували свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

В силу статті 94 КАС України стягнення з Державного бюджету України судового збору на користь позивача не підлягає.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Прософт Україна»–відмовити.

 Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.   

Суддя                                                                                                Цвіркун Ю.І.