Справа № 2-815/10

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем   України

17 листопада 2010 року                             м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: судді Борисової С.П., при секретарі Каширній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання права на спадщину у вигляду житлового будинку з господарськими спорудами,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до суду, в якій просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований у АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки, грошових вкладів та зазначеного житлового будинку з господарськими спорудами. Усе своє майно померлий заповів їй. Арцизькою державною нотаріальною конторою позивачці видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та на грошові вклади, а на житловий будинок нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи свою відмову відсутністю правовстановлюючих документів на нього. Позивачка зазначає, що в Арцизькому БТІ вказаний будинок зареєстрований на ім’я спадкодавця ОСОБА_2 А правовстановлюючі документи на вказаний будинок спадкодавець не встиг оформити з огляду на похилий вік та хворобу.

Представник позивачки за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник Виноградівської сільської ради в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, однак, подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, вважає, що визнання позову представником відповідача суперечить закону, та позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із свідоцтва про смерть (а.с. 5) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до заповіту від 16 березня 2005 року, посвідченого секретарем Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого би воно не складалося, а також все те, на що він по закону буде мати право, все те, що буди йому належати на день його смерті, заповів ОСОБА_1 – позивачці по наявній справі (а.с. 6).

Крім того, з свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1 та з її свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що померлий ОСОБА_2 є її батьком (а.с. 7, 8).

Як вбачається із свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 09.02.2006 р., що видані державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем визначеного в заповіті майна ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 10). Вказані свідоцтва про право на спадщину за законом були видані на грошові вклади та на земельну ділянку. Отже вказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом вказують на те, що позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2

Однак, разом з цим позивачка, посилаючись на те, що після смерті її батька ОСОБА_2, залишилося спадкове майно ще й у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований у АДРЕСА_1, при цьому жодного належного доказу про це не надала.

На підтвердження наявності спадкового майна у вигляді зазначеного житлового будинку позивачка надала технічний паспорт на вказаний житловий будинок (а.с. 11 – 14) та копію аркуша по господарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1, та був головою домогосподарства (а.с. 60).

Однак, на думку суду, зазначені документи, без правовстановлюючих документів не можуть підтверджувати наявність у спадкодавця ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

А з технічного паспорту на вказаний житловий будинок не вбачається, що право власності на нього зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_2, він лише характеризує технічний стан будинку та ніяких прав на нього не надає. Інших документів, які б вказували на те, що право власності спадкодавця на вказаний житловий будинок було зареєстроване у встановленому законом порядку, позивачкою не надані. Тому посилання позивачки на те, що право власності спадкодавця на житловий будинок зареєстроване в Арцизькому БТІ не відповідають дійсності, у зв’язку з чим не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. А частиною 3 ст. 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, зазначені документи, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, також не віднесені до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадилась реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (далі – Перелік), (Додаток № 1 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966 р., погодженої заступником Голови Верховного суду УРСР 15.01.1966 р., яка втратила чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. №56, і діяла на той момент, коли мало було бути проведено реєстрацію права власності на житловий будинок спадкодавцем ОСОБА_2). Вказаним Переліком передбачений вичерпний перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадилася реєстрація будинків та домоволодінь у період з 1966 р. до 1996 р.

Крім того, п. 10 зазначеної Інструкції було передбачено, що при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (Додаток № 1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) мала подати до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Такі ж положення були передбачені і Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, що затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. №56, і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 р. за №31/1056, які втратили чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. №121; і Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. №121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за №399/2839, яка втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15.02.2002 р. №36; і Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445, яке є чинним до наявного часу.

Отже, для наявності права власності на будинок або домоволодіння у спадкодавця ОСОБА_2 мало було бути однин з правовстановлюючих документів, які передбачені зазначеними інструкціями, правилами, тимчасовим положенням, або свідоцтво про право власності на будинок.

Однак, жодного із зазначених документів, які б підтверджували наявність права власності у спадкодавця ОСОБА_2 на житловий будинок, як на об’єкт нерухомості, позивачкою не було надано суду, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позивачка не довела ту обставину, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку, як об’єкт нерухомості, чим не виконала вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, згідно яким кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ж до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, із зазначеної норми випливає, що права, які не належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, не входять до складу спадщини.

Тому, враховуючи, що позивачкою не було доведено про наявність у спадкодавця ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, як об’єкту нерухомості, що розташований у АДРЕСА_1, то відповідно до вищезазначеної ст. 1218 ЦК України право власності на зазначене майно, як об’єкту нерухомості, не може входити до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2

Крім того, відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у п. 7 постанови від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, а не на об’єкт нерухомості.

А ч. 1 ст. 376 ЦК України визначає самочинне будівництво як таке, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи, що позивачкою не були надані правовстановлюючі документи на житловий будинок, взагалі, та відповідні документи про відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку, а так само дозвіл на будівництво, належно затверджений проект, зокрема, то житловий будинок, на який позивачка просить визнати за нею право власності, як на об’єкт нерухомості, можна вважати самочинним будівництвом.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Аналогічні положення були передбачені і ЦК УРСР 1963 р., який був чинний до 01.01.2004 р., зокрема, ч. 1 ст. 105 ЦК УРСР 1963 р. було передбачено, що громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

Отже, досліджені у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими спорудами, як на об’єкт нерухомості, розташованого у АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_2, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідно до вищенаведених роз’яснень Пленуму Верховного Суду України позивачка має право претендувати на визнання за нею права власності в порядку спадкування лише на будівельні матеріали, з яких був побудований зазначений житловий будинок з господарськими спорудами.

Керуючись ст. ст. 331, 376, 1218, 1265, 1268 – 1270 ЦК України,

ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 – 215 ЦПК України, суд –

вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок з господарськими спорудами, розташованого у АДРЕСА_1, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Якщо рішення було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ

Арцизького районного суду