ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2006 р. |
| Справа № 15/297/06 |
м. Миколаїв
м. Миколаїв
За позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галант-Юг”, 54042, м. Миколаїв, вул. Дзержинського,186а
Суддя Моргуленко Т.Є.
Секретар судового засідання Кобак М.В.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Васильченко О.В.
Від відповідача: Чумачева В.І.
В засіданні приймає участь:
Суть спору: стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 2576,93 грн. за нестворені робочі місця для інвалідів у 2005 році.
Попереднє засідання відкладалось.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафної санкції у розмірі 2576,93 грн. за нестворені у 2005 р. робочі місця для інвалідів.
За змістом статті 20 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
З наведеного випливає, що Фонд, звертаючись до суду із позовом про стягнення штрафної санкції, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб’єкт владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі-Закон) та п. п. 3, 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу (24 осіб), що дорівнює 1 робочому місцю.
Згідно наданого звіту вбачається, що на підприємстві відповідача не працював інвалід.
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільне робоче місце та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.
З матеріалів справи вбачається, що за даними наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. на підприємстві інваліди дійсно не працювали.
Відповідач є платником єдиного податку. Відповідно до статті 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” платник єдиного податку не є платником збору до Фонду соціального захисту інвалідів України, в тому числі санкцій за не створені робочі місця для інвалідів. Тобто, звільнення платників єдиного податку від оплати збору до Фонду соціального захисту інвалідів України є підставою для звільнення їх від сплати штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158 - 163 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити повністю.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | Т.Є.Моргуленко |