ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
23 листопада 2010 року 11:43 № 2а-14349/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Тищенко Н.В. (довіреність від 01.12.2009 р. № 0112/2009)
від відповідача –Старощук С.В. (довіреність від 11.01.2010 р. № 3/10-021)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Авто-Київ»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання нечинним та протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002172330 від 01.06.2010 року,-
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Авто-Київ»з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним та протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002172330 від 01.06.2010 року за порушення законодавства з обігу готівки, а саме за несвоєчасне оприбуткування готівки у сумі 2 971,85 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені кошти були одержані в банку 14.01.2008 р. для виплати заробітної плати за грудень 2007 року і ці кошти були оприбутковані до каси підприємства згідно з прибутковим касовим ордером № 178751, який був оформлений 14.01.2008 року, але бланк якого був придбаний та отриманий у ТОВ «Авіцена»15.01.2008 р., проте у зв’язку з відсутністю бланків касових ордерів, документи, що підтверджують здійснення господарської операції були оформлені 15.01.2008 року, що на думку позивача, з урахуванням положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо термінів оформлення первинних документів, не призвело до порушення законодавства з питань обліку готівки.
Крім того, позивач зазначає, що рішення прийнято після спливу строків застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, у зв’язку з чим просить задовольнити позов.
Відповідач наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, виходячи з викладених в акті перевірки обставин та вимог законодавства з питань обігу готівки. Крім того, щодо доводів позивача з причин пропуску строку застосування санкцій, відповідач зазначає, що дана санкцій за своєю природою є штрафною санкцією у вигляді плати у певному розмірі від суми податкового зобов’язання, нарахованої у зв’язку з порушенням правил оподаткування, однак, не навівши при цьому доводів щодо того, що нарахована санкція пов’язана з порушенням певного закону з питань оподаткування.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, складено Акт перевірки від 12.05.2010 року № 69/23-50/32312646 (далі –Акт перевірки).
На підставі цього Акту перевірки відповідачем ухвалено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.06.2010 року № 0002172330, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14 859,25 гривень за порушення п. 2.6. п. 2. «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні»№ 637 від 15.12.2004 р. на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Пунктом 3.5.1. Акту перевірки встановлено, що в порушення п/п. 2.6. «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні»№ 637 від 15.12.2004 р., позивачем несвоєчасно оприбутковано готівку в касі підприємства в сумі 2 971,85 гривень. Згідно касової книги 14.01.2008 р. по чеку № 3257071 до каси підприємства надійшла готівка в сумі 2 971,85 гривень.
Операція отримання готівки оформлена на бланку прибуткового касового ордеру № 178751 від 14.01.2008 року.
Однак, згідно видаткової накладної № ВН 0000136 від 15.01.2008 року, зазначений бланк ПКО № 178751 був отриманий позивачем лише 15.01.2008 року, тобто наступного дня після вчинення запису в касовій книзі, а отже, оскільки до касової книги записи здійснюються на підставі прибуткових касових ордерів, а ПКО № 178751 не міг бути оформлений раніше ніж 15.01.2008 року, то готівка в сумі 2 971,85 грн. була оприбуткована несвоєчасно.
Під час судового розгляду дані обставини були підтверджені на підставі дослідження судом наявних у справі доказів та пояснень сторін.
Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320, визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).
Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивач отримав бланк прибуткового касового ордеру № 178751, датованого 15.01.2008 року, яким було оформлено оприбуткування готівки від 14.01.2008 року, а запис у касовій книзі зроблений 14.01.2008 р. на підставі неіснуючого у позивача станом на 14.01.2008 року прибуткового касового ордеру, факт несвоєчасного оприбуткування готівки, а отже і вчиненого порушення, є встановленим.
У той же час, статтею 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено штрафну санкцію за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування суб'єктами господарювання у касах готівки.
Штрафні санкції за порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України, затвердженого постановою НБУ від 19.02.2001 р. N 72 встановлених порядку проведення касових операцій, нарахування яких передбачено Указом Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю, а їх застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки за встановлене Актом перевірки порушення позивачем порядку ведення касових операцій, вчинене 14.01.2008 р., податковий орган застосував штрафні санкції рішенням від 01.06.2010 року, тобто більше ніж через рік після вчинення правопорушення, суд приходить до висновку, що нарахування податковим органом штрафних санкцій в даному випадку не відповідає вищенаведеним вимогам законодавства, є протиправним, а позов підлягає задоволенню. Застосування до спірних правовідносин норм ГК України відповідає усталеній правозастосовній практиці вищих судових інстанцій України.
У взаємозв’язку з наведеним та щодо доводів відповідача про належність нарахованих санкцій до сфери відповідальності за порушення податкового законодавства, суд зазначає, що відповідно до додатку № 8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 р. № 604 (із змінами) на виконання положень статті 8 Бюджетного кодексу України, штрафні санкції за порушення законодавства, зокрема, за порушення норм регулювання обігу готівки (код 21080900) належать до категорії «Неподаткові надходження» Державного бюджету України, що також вбачається з положень Закону України «Про систему оподаткування», відповідно яких ці платежі не належать до податків/зборів, з огляду на що порядок їх стягнення не регулюється нормами податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин визначена у п. 2 оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 р. № 1776/100/13-08 та в ухвалі від 04 березня 2010 р. по справі № К-16851/07.
З огляду на зазначене, є неправомірним встановлення в оскаржуваному рішенні строку сплати нарахованих санкцій з посиланням на ст. 5 Закону № 2181, а отже і про невідповідність оскаржуваного рішення вищенаведеним вимогам законодавства.
Вирішуючи спір по суті та питання щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав, суд зазначає, що позивач одночасно просить визнати нечинним та протиправним оскаржуваний акт індивідуальної дії. Однак, такий спосіб захисту, як визнання акту нечинним, як випливає з аналізу положень статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися випадків оскарження нормативно-правових актів. Визнання ж акту суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту. Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.
Застосування цих двох способів захисту одночасно свідчило б про застосування заходів захисту, які мають різні правові наслідки, а відтак і про правову невизначеність моменту, з якого втрачає чинність спірне рішення.
Відтак, з метою належного і повного захисту прав позивача, з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що спірне рішення слід визнати саме протиправним.
Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов Дочірнього підприємства «Авто-Київ»задовольнити.
2. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002172330 від 01 червня 2010 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Авто-Київ» (код ЄДРПОУ 32312646; м. Київ, проспект Перемоги, 67) на відшкодування судового збору 3,40 (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складений та підписаний 24 листопада 2010 року.