Номер провадження: 22-ц/813/5744/24

Справа № 515/1641/23

Головуючий у першій інстанції Бучацька А.І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарова М.В.,

за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,

на рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 квітня 2024 року, ухваленого у складі судді Бучацької А.І. в приміщенні того ж суду,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, в обґрунтування зазначивши, що під час сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 12 липня 2019 року.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18.05.2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі щомісячно по 2000 гривень до досягнення дитиною повноліття задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліменти щомісячно у розмірі 1777 гривень, починаючи з 11.10.2016 року і до повноліття дитини.

Постановою Апеляційного суду Одеської області 25.01.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень 00 копійок щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.10.2016 року і до повноліття дитини.

На даний час розмір аліментів, який визначений за постановою Апеляційного суду Одеської області 25.01.2018 року, значно менший ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Прожитковий мінімум для дітей 6-18 років на 2023 рік, затверджений Законом «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX, складає 2833 гривень. Аліменти, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання неповнолітнього сина, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Відповідач залишив без належної батьківської уваги свого неповнолітнього сина, а також ніяким чином не бере участі в утриманні та вихованні спільної з позивачем дитини.

Позивач просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 25.01.2018 року на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на стягнення 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Саратський районний суд Одеської області рішенням від 22 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнив повністю.

Змінив спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2018 року у справі № 501/2390/16-ц на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одна) тисяча гривень щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що з урахуванням матеріального стану сторін, відсутності на утриманні відповідача інших дітей та непрацездатних осіб, а також того, що матеріальний стан відповідача з часу ухвалення рішення суду від 25 січня 2018 року про стягнення з нього аліментів на утримання дитини покращився, тому що відповідач отримує дохід в межах виконавчого провадження № 72299200; раніше визначений судом розмір аліментів в сумі 1000 гривень є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини та її гармонійного розвитку, а тому вважав наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів, присуджених з відповідача за постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2018 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 квітня 2024 року скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів відмовити у повному обсягу, посилаючись на те що, рішення є необґрунтованим, ухваленим при неповноті встановлення обставин, які мають значення для обставин справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на момент ухвалення судом оскаржуваного рішення в розпорядженні суду не перебувало жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилався позивач у своїй позовній заяві та які підлягають встановленню під час розгляду справи. Скаржник зазначає, що судом не було надано належної правової оцінки доводам відповідача наданим під час розгляду справи, зокрема, що наразі відповідач сплачує аліменти у розмірі, що відповідає мінімально гарантованому розміру аліментів на дитину, виходячи з прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто, сума аліментів які сплачуються відповідачем постійно змінюється та збільшується пропорційно збільшенню прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилається, що судом у якості доказу покращення матеріального стану відповідача враховано той факт, що відповідач отримує дохід в межах виконавчого провадження № 72299200, з виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26.07.2021 року по справі № 501/2092/19, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ринкову вартість частини об`єкту незавершеного будівництва без врахування земельної складової у розмірі 543700 грн. При цьому скаржник зазначає, що на момент розгляду справи про стягнення аліментів, вказаний житловий будинок вже було побудовано та фактично зазначена обставина враховувалась судом під час визначення розміру аліментів, отже вказані грошові кошти не є доходом та не можуть бути віднесені до нього, тому посилання на покращення майнового стану апелянта є помилковими та необґрунтованими.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідача помер батько ОСОБА_5 , мати відповідача ОСОБА_6 є особою похилого віку, пенсіонеркою та інвалідом 3 групи пожиттєво, апелянт намагається їй допомагати як морально так і матеріально.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.06.2024 року ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження отримала 23.05.2024 року та 14.06.2024 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від позивача ОСОБА_1 21.06.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних безперечних доказів, які б підтверджували перебування на утриманні відповідача його матері та того, що вона потребує матеріальної допомоги ОСОБА_2 , оскільки законом передбачено виплату пенсії для осіб 3 групи інвалідності. Зазначає, що надана копія пенсійного посвідчення, виданого 06.12.2023 року, не підлягає дослідженню та оцінці, оскільки обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції відповідачем не надано.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Семеновою Н.С., на рішення Саратського районного суду Одеської області від 22.04.2024 року, вирішити питання розподілу судових витрат.

Представник скаржника копію ухвали про відкриття провадження отримала 14.06.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку отримав 21.06.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

В судове засідання учасники процесу не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом отримання судової повістки 21.06.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її представника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Від представника скаржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника, зазначила, що вимоги апеляційної скарги підтримують у повному обсягу та просять їх задовольнити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

З урахуванням матеріального стану сторін, відсутності на утриманні відповідача інших дітей та непрацездатних осіб, покращення матеріального стану відповідача отримання доходу в межах виконавчого провадження; раніше визначений судом розмір аліментів в сумі 1000 гривень є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини та її гармонійного розвитку, тому суд першої інстанції з урахуванням положень законодавства щодо права одержувача аліментів вирішувати в судовому порядку питання щодо зміни способу стягнення аліментів, дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, присуджених з відповідача за постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2018 року.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського у управління юстиції.

Рішенням Іллчівського міського суду Одеської області від 18 травня 2017 року № 501/2390/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1777 гривень починаючи з 11 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2018 року рішення Іллчівського міського суду Одеської області від 18 травня 2017 року в частині стягнення аліментів змінено, та резолютивну частину викладено в новій редакції: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

Аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 і ця судова практика є незмінною.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів. позивач визначила способом стягнення аліментів їх присудження у частці від доходу батька, в обґрунтування зазначивши, що аліменти, які стягуються з відповідача у розмірі 1000 грн, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання неповнолітнього сина, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Відповідач отримує дохід, в межах виконавчого провадження № 72299200 стягується грошова сума у розмірі 543700 грн.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку.

З урахуванням обставин цієї справи суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, а саме відсутність на утриманні відповідача інших дітей та непрацездатних осіб, покращення матеріального стану відповідача з часу ухвалення рішення суду від 25 січня 2018 року про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, отримання доходу в межах виконавчого провадження № 72299200; визначений судом розмір аліментів в сумі 1000 гривень є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини та її гармонійного розвитку дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки доводам відповідача щодо нарахування державним виконавцем аліментів за минулий період із врахуванням змін і наразі відповідач сплачує аліменти у розмірі, що відповідає мінімально гарантованому розміру аліментів на дитину, виходячи із прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини позивачем не заперечувалися і цей мінімально гарантований розмір аліментів на дитину визначений законом.

Додані скаржником до апеляційної скарги документи: пенсійне посвідчення ОСОБА_6 , свідоцтво про народження ОСОБА_2 , розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 22.11.2023 року, постанова про відкриття виконавчого провадження № 71998497 колегія суддів не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 18.10.2023 року відкрито провадження у цій справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні на 14.11.2023 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем надавався відзив на позовну заяву, представник відповідача приймав участь у судових засідання.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач не був позбавлений можливості заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить посилань про причини, які б перешкоджали відповідачу або його представнику у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, або заявити клопотання про витребування доказів, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент розгляду справи № 501/2390/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 аліментів житловий будинок вже було побудовано та фактично вказана обставина враховувалася судом під час визначення розміру аліментів, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно п. 3-1 ч. 1 ст. 182 СК України наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результатів інтелектуальної діяльності, корпоративних прав підлягає врахування під час визначення розміру аліментів.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2018 року рішення Іллчівського міського суду Одеської області від 18 травня 2017 року в частині стягнення аліментів змінено, та резолютивну частину викладено в новій редакції: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Визначаючи розмір аліментів у справі № 501/2390/16-ц у твердій грошовій сумі 1000 грн, Апеляційним судом Одеської області враховувалися офіційні доходи відповідача, як фізичної-особи підприємця, наявність у нього доньки, 1999 року народження, яка навчається у коледжі при вищому навчальному закладі і потребує його допомоги.

Зазначені обставини свідчать про те, що під час визначення розміру аліментів у справі № 501/2390/16-ц апеляційним судом не враховувалося наявність у ОСОБА_2 житлового будинку, який на той час був об`єктом незавершеного будівництва.

Колегія суддів зауважує, що обставина, яка враховувалась судом апеляційної інстанції у справі № 501/2390/16-ц стосовно допомоги доньці на час розгляду цієї справи не існує.

Посилання скаржника на те, що він допомагає матеріально своєї матері ОСОБА_6 , яка є особою похилого віку, інвалідом третьої групи не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 надавався відзив на позовну заяву, в якому не зазначалося про обставини утримання матері ОСОБА_6 , як і жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зміни способу стягнення аліментів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та висновків, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 02/05/2024-ЦС від 02.05.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Таштановою Оленою Георгіївною, додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 02.05.2024 року, акта № 20/06/2024-ЦС про приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2024 року, довідки про обсяг виконаних робіт від 20.06.2024 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно акта № 20/06/2024-ЦС приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги № 02/05/2024-ЦС від 02.05.2024 року та довідки про обсяг виконаної роботи, виконавцем адвокатом Таштановою О.Г. виконана робота зі складання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 515/1641/23, сума 2000 грн, яка сплачена ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відзив на апеляційну скаргу про стягнення судових витрат з доданими документами отримано представником ОСОБА_2 - адвокатом Семеновою Н.С. в особистому кабінеті Електронного суду, 21.06.2024 року о 13:59 годині, що підтверджується довідкою.

Проте, як заперечень на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, так і клопотання про не співмірність заявлених до стягнення витрат не надходило.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про розподіл судових витрат та надані докази їх понесення, колегія суддів встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, відповідачем не зазначено про зменшення витрат, вважає, що наявні підстави для розподілу судових витрат та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 квітня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

М.В. Назарова