Справа № 643/418/24

Провадження № 2/643/1376/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Браженко Інна Іванівна про встановлення факту постійного проживання, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просить суд встановити факт постійного проживання з лютого 2010 року по час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 з спадкодавцем матір`ю ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно, прийняття спадщини; визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на спадщину – частину квартири АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Організацією, витратами на поховання матері займався він. На час смерті мати позивача мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , там же вона і померла. Після її смерті відкрилась спадщина, частка квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло (реєстраційний номер НОМЕР_1 ). Інша частина квартири АДРЕСА_2 , належить позивач на підставі Свідоцтва про право власності на житло (реєстраційний номер НОМЕР_1 ). 24 жовтня 2023 року він звернувся до Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Браженко I.I. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав з ОСОБА_2 , спадщину прийняв фактично. Нотаріус на його заяву ухвалила постанову про відмову від вчинення нотаріальної дії з обґрунтуванням, що він до нотаріальної контори на протязі встановленого для прийняття спадщини строку з заявою не звертався, що до того ж, він та мати на час її смерті були зареєстровані за різними адресами.

Позивач зазначає, що вони жили з матір?ю разом, однією сім?єю, приватизували квартиру АДРЕСА_3 разом, були співвласниками квартири, всі речі в квартирі, від холодильника, телевізора, меблів до предметів побуду, які належали матері та були в квартирі і, якими вона користувалась він перевіз у квартиру на ОСОБА_4 , після переїзду до АДРЕСА_4 ії сестри ОСОБА_5 у 1997 році. З 1997 року до 2005 року власником квартири АДРЕСА_5 була рідна старша сестра матері ОСОБА_5 . У матері, окрім нього, рідних та близьких людей не було, окрім старшої сестри ОСОБА_5 , 1920 року народження, яка померла у 2010 році.

Після смерті матері він прийняв спадщину фактично, оскільки постійно проживав разом з матір?ю до її смерті, вступив в управління та розпорядження належним їй майном та нерухомістю, користується квартирою досі, оскільки також є її власником, сплачував і продовжує сплачувати комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_5 та по квартирі АДРЕСА_3 особисто.

Також факт постійного проживання станом на день смерті матері ОСОБА_2 та прийняття спадщина підтверджується актом, складеним 22 грудня 2023 року за участі свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Позивач вважає, шо він прийняв спадщину після смерті матері фактично, не відмовлявся від спадщини, через необізнаність звернувся за оформленням запізно, не до спливу шести місяців, а одразу ж після спливу встановленого шестимісячного терміну для прийняття спадщини, а тому просить позов задовольнити, встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім?єю на час відкриття спадщини та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на частку квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.01.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.01.2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2024 року було відкрито провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.02.2024 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інни Іванівни належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07.03.2024 року на виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 26.02.2024 року приватний нотаріус ХМНО Браженко І.І. на адресу суду надіслала належним чином завірену копію спадкової справи № 63/2023 на 21 арк. В 1 прим.

08.04.2024 року за допомогою системи «Електронний суд» представник відповідача Харківської міської ради подав пояснення, в яких просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Харківської міської ради, бо вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивач вважається таким, що не прийняв спадщину, а також ним взагалі не доведено жодним із долучених доказів до справи факт постійного проживання з матір`ю ОСОБА_2 .

Позивач у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, надав відповідні пояснення.

Представник відповідача Харківської міської ради до суду не з`явився, проте 08.04.2024 року на адресу суду подав пояснення на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Браженко І.І. у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 20.10.1953 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 24 квітня 2023 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно з інформацією з Реєстру територіальної громади міста Харкова місце мешкання померлої ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Місцем реєстрації позивача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_6 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї) від 06.11.2023 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14.01.1997 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , квартира за адресою АДРЕСА_7 , дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 .

24 жовтня 2023 року позивач, як спадкоємець першої черги звернулася до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_2 , на підставі якої була заведена спадкова справа № 63/2023.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 351/02-31 від 27.10.2023 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І.І..О., відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері, ОСОБА_2 , у зв?язку з тим, що ОСОБА_1 не звернувся до органів нотаріату у встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України строк - шість місяців з дня відкриття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини, що передбачено ст. 1269 Цивільного кодексу України. Застосувати норму Закону щодо факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини немає можливості, оскільки документів на підтвердження факту проживання спадкоємця, ОСОБА_1 , за однією адресою з померлою ОСОБА_2 , ним надано не було.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерстваюстиції України22.02.2012за №296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як зазначає позивач та підтверджено матеріалами справи він з матір?ю жили разом, однією сім?єю, приватизували квартиру АДРЕСА_3 . Після смерті матері позивач прийняв спадщину фактично, оскільки постійно проживав разом з нею до її смерті. Сплачував комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_5 та по квартирі АДРЕСА_3 особисто. Мешкаючи разом матір?ю у кв. АДРЕСА_5 , 17 березня 2014 уклав договір на встановлення в квартирі склопакетів - віконних рам, та сплатив за встановлення 10 660 грн., що підтверджується копією договору, що міститься в матеріалах справи.

10 липня 2017 року позивач подав заяву до ТОВ «Воля-кабель» про припинення надання послуги ТБ та інтернет по договору замовлених послуг № 210307478 за адресою: АДРЕСА_1 .

16 жовтня 2023 позивач відновив підключення послуг інтернету та телепрограм ТОВ «Воля-кабель» за адресою: АДРЕСА_1 .

Також факт постійного проживання позивача та його матері на день її смерті та прийняття спадщина підтверджується актом, складеним 22 грудня 2023 року за участі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2).

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За положеннями статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 06 травня 2020 року у справі № 478/1995/18, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17, від 17 січня 2022 року у справі № 643/790/20, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 198/132/21, від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Після смерті матері ОСОБА_2 позивач прийняв спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, як спадкоємець першої черги.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Стосовно позовних вимог про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Судувід 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 22 лютого 2022 року в справі № 761/36873/18 (пункт 9.21) та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року в справі№ 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, сформульовано правовий висновок про те, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем є передусім питаннями доведення обставин, що входять до предмета доказування в справі, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, а зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке встановлення не є необхідним.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем слід відмовити.

Отже, оскільки той факт, що позивач проживав однією сім`єю зі спадкодавцем є доведеним, суд доходить до висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 .

Із письмових пояснень представника Харківської міської ради, наданих до суду вбачається, що Харківська міська рада факт постійного проживання позивача з померлою матір`ю на час відкриття спадщини заперечує, його доведеним не вважає, має намір звернутися з заявою про визнання спадщини відумерлою у порядку ст. 1277 ЦК України.

За таких обставин, з огляду на існування спору про право, позивач обгрунтовано звернулась до суду за вирішенням цього спору у позовному провадженні.

Розподіл судових витрат здійснюється судом в порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Браженко Інна Іванівна про встановлення факту постійного проживання, визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, майдан Конституції, 7.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Браженко Інна Іванівна, м. Харків, вул. Миру, 22.

Повний текст рішення складений 26 серпня 2024 року.

Суддя Олійник О.О.