Копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 р. Справа № 2а-7997/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання-Нероди Г.М, ,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Кузмінського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1.), звернулась до суду з адміністративним позовом, до Головного управління юстиції у Сумській області (далі – відповідач, Головне управління юстиції), в якому з урахуванням уточнень, просила:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо ненадання позивачу частини невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток;
- зобов’язати відповідача надати частину невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 26 календарних днів та щорічну додаткову відпустку тривалістю 15 календарних днів відповідно до вимог законодавства України.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем було порушено законодавство про працю, а саме: ст.ст.2, 10,11 Закону України «Про відпустки», ст.79 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), що полягало у ненаданні щорічних відпусток у визначені графіком терміни та не повідомленні про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну, у ненаданні частини невикористаної щорічної основної відпустки за заявою від 21.09.2010р. та відмові узгодити дату почату щорічної відпустки.
Відповідач, Головне управління юстиції, з позовними вимогами не погодився та подав заперечення проти позову (а.с.18-21, 101-102,113-115), в яких зазначив, що надання відпустки у строки, не передбачені графіком, можливе лише за згодою між працівником та власником. Відмову у ненаданні відпустки за заявою від 21.09.2010р. вважав правомірною, оскільки на час написання заяви позивачем не було виконано доручення Головного управління юстиції у Сумській області, на неї як на начальника відділу РАЦС було покладено контроль за роботою працівників відділу РАЦС при виконанні покладених на відділ завдань та обов’язків, та той час була необхідність належного виконання постанов Центральної виборчої комісії та Закону України «Про державний реєстр виборців» щодо надання відомостей про виборців до органів ведення державного реєстру виборців, за що керівник відділу несе персональну відповідальність, а також підготовки та подання звітності про роботу відділу РАЦС за 9 місяців та 3 квартали 2010року. (а.с.18-21,101). Також зазначив, що відповідачем не було порушено термінів повідомлення ОСОБА_1 про дату початку відпустки, оскільки вона під підпис була повідомлена з графіком відпусток, але особисто виявила бажання використати лише чотири дні чергової щорічної відпустки (113-115).
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові та уточненнях, підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, з підстав, викладених у запереченні, вважав, що Головним управлінням юстиції під час розгляду заяв позивачки щодо надання щорічної відпустки, не було порушено вимог чинного законодавства. Зазначив, що на сьогодні ті обставини, які викладені в листі від 04.10.2010р. вже відпали та наголошував, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось надати відпустку за її заявою із зазначенням дати початку відпустки, на що вона відповідала відмовою. Просив у задоволені позову відмовити.
Заслухавши позивачку, її представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що з 05 жовтня 2004 року ОСОБА_1 працює на посаді заступника начальника Сумського міського управління юстиції – начальника відділу реєстрації актів цивільного стану. 19.02.2003р. позивачці було присвоєно 12 ранг державного службовця. Загальний стаж роботи на державній службі складає 16 років.
Вказані обставини підтверджуються копією наказу від 05.10.2004р. за №186-ос (а.с.22), копією трудової книжки (а.с.57-64).
Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Згідно ст. 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України
24.11.2009р. начальником Сумського міського управління юстиції було затверджено графік відпусток на 2010р., складений за підписом начальника відділу РАЦС - ОСОБА_1 (а.с.6). Даним графіком було визначено час початку щорічної основної відпустки позивачки – з 02.07.2010р. по 31.07.2010р. та щорічної додаткової відпустки - з 01.08.2010р. по 15.08.2010р.
Наказом від 08.07.2010р. за №498 (а.с.5) ОСОБА_1 за її заявою від 06.07.2010р. (а.с.88) була надана частина основної щорічної відпустки за період роботи з 03.01.2010р. по 02.01.2011р. тривалістю 4 календарних дні.
27.09.2010р. позивачка звернулась до Головного управління юстиції з заявою від 21.09.2010р. про надання їй частини невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 03.01.2010р. по 02.01.2011р. тривалістю 26 календарних робочих днів з 05.10.2010р. (а.с.7). На вказаній заяві начальником Головного управління юстиції було поставлено резолюцію «Довести до відома ОСОБА_1, що відпустка буде надана після надання пояснень відповідно до доручення Головного управління юстиції від 17.09.2010р. за №6797/д-35-07/15-28» (а.с.23)
29.09.2010р. ще до отримання відповіді на вказану заяву, але дізнавшись у телефонному режимі про фактичну відмову у її задоволенні, з огляду на резолюцію, позивачка звернулась з заявою про повідомлення дати початку та тривалість відпустки (а.с.8).
Однак, у наданні відпустки у вказаний позивачкою в заяві від 21.09.2010р. термін було відмовлено, про що на її адресу надіслано відповідь від 04.10.2010р. (а.с.65), та вручено 07.10.2010р. (а.с.68). У відповіді зазначено, що наказом Головного управління юстиції (а.с.40,41-43) на начальників відділів РАЦС області покладено персональну відповідальність за належне виконання вимог постанов Центральної виборчої комісії та Закону України «Про державний реєстр виборців» при наданні відомостей про виборців». Вказано також, що ОСОБА_1 не виконано доручення від 17.09.2010р. №6797/д-35-07/15-28 та №6849/д-35-07/15-28 (ним продовжено термін надання пояснень на доручення №6797/д-35-07/15-28). Повідомлено, що відпустка буде надана після виконання доручень, завершення виборчої кампанії та надання відповідної звітності.
Відповідач вважає, що ним правомірно було відмовлено у наданні відпустки, оскільки вимог чинного законодавства порушено не було.
Однак, з такими висновками суд не погоджується та зазначає наступне.
Згідно ст. 10 Закону України «Про відпустки», ст. 79 КЗпП України, щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Як встановлено в судовому засіданні такий графік був складений (а.с.6), в ньому було визначено час початку відпустки, в тому числі для позивачки, даний графік був підписаний ОСОБА_1
Відповідач наголошує, що в такий спосіб позивач була повідомлена про час початку відпустки у встановлений термін. Разом з тим, в наступному абзаці ст. 10 Закону та 79 КЗпП України, законодавець уточнив, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Дійсно такої форми повідомлення чинним законодавством не передбачено. Однак, те, що вказані норми уточнюють, що власник повинен повідомити після затвердженого графіку відпусток про час початку відпустки, на переконання суду, свідчить про те, що таке повідомлення не може бути у вигляді підпису про ознайомлення з графіком відпусток. А тому, в даному випадку, як встановлено судом, відповідачем було порушено термін повідомлення ОСОБА_1 про час початку відпустки не пізніше як за два тижні.
Головне управління юстиції, в своєму запереченні посилається на ст. 79 КЗпП України, згідно якої невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Разом з тим, даною нормою, на переконання суду, визначено саме як правило надання такої відпустки до кінця робочого року, і лише за деяких умов - не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
При цьому ст. 11 Закону України «Про відпустки» та ст. 80 КЗпП України визначено випадки перенесення та умови надання відпустки. Так, щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період, в тому числі, у разі: порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки.
Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
У листі від 04.10.2010р. (а.с.68) відповідач посилається на ряд умов, за яких у термін, в який просить позивачка, відпустка не може бути надана.
Дійсно, у посадовій інструкції (а.с.29-32), положенні про відділ державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумській області (а.с.33-36) на керівника відділу покладено обов’язок забезпечення співпраці з органом ведення Державного реєстру виборців та подання до нього відомостей, передбачених Законом України «Про державний реєстр виборців», подання Головному управлінню юстиції та до органів статистики відповідних звітів.
Однак, суд вважає необхідним відмітити, що станом на час надання відповіді (а.с.68) – 04.10.2010р. та її отримання позивачкою – 07.10.2010р., майже всі умови поставлені відповідачем були виконані. Вказане підтверджується дослідженими матеріали справи, а саме листами щодо подання відомостей від 04.10.2010р. відділам ведення Державного реєстру виборців Зарічного району м. Суми та Ковпаківського району м. Суми (а.с.71,72), звітом про реєстрацію актів цивільного стану за вересень 2010р. від 01.10.2010р. (а.с.73), супровідними листами до статистичної звітності та наданої інформації від 01.10.2010р., 30.09.2010р.(а.с.74-82). Вказані листи та звіти відповідач отримав 04.10.2010р. (а.с.131,132) і лише два були отримані адресатами 05.10.2010р. та 20.10.2010р. (а.с.133,134), однак й ті надані вчасно на раніше поданий запит (а.с.130).
Доручення від 17.09.2010р. №6797/д-35-07/15-28 (а.с.24), у зв’язку з невиконанням якого також не надавалась відпустка, вже на час написання листа від 04.10.2010р. було виконано листами від 17.09.2010р. за №2688-02-112, отриманого відповідачем 21.09.2010р. (а.с.84-85), та від 17.09.2010р. за №2688а-02-112, отриманого 22.09.2010р. (а.с.86). Посилання на те, що в поясненнях відсутні номери такого доручення, у зв’язку з чим вони не приймались до уваги, не може бути обґрунтованим, оскільки як вбачається із змісту таких листів (а.с.84-86), вони надавались як пояснення на такі доручення по факту встановленої події. Безпідставність позиції відповідача також підтверджується і тим фактом, що як пояснював представник відповідача в судовому засіданні, такі пояснення згодом були прийняті до уваги. Таким чином, на переконання суду, обставини, на які посилався відповідач у своєму листі від 04.10.2010р. (а.с.65), як на причину не надання відпустки були безпідставними та не могли свідчити про поважність причин ненадання щорічної основної відпустки.
В той же час суд, погоджуючись з позицією відповідача, зазначає, що згідно ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону України «Про відпустки», у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки».
Представник відповідача стверджує, що заходи стовно узгодження з позивачкою дати початку відпустки ним вживались неодноразово, в той же час, таких доказів, всупереч вимог ст. 71 КАС України, суду не надав. Натомість в матеріалах справи міститься заява, якою саме позивачка пропонувала вказати (узгодити) дату та тривалість відпустки (а.с.8), проте на вказану заяву відповідач не відреагував. Як пояснював представник відповідача в судовому засіданні, вказану заяву Головне управління юстиції розцінювало як нагадування і що листом від 04.10.2010р. на неї, включно, була надана відповідь. Однак, в такому листі відсутнє будь-яке посилання на заяву від 29.09.2010р. Позиція відповідача стосовно того, що позивач відмовляється узгодити нову дату відпустки спростовується і надісланою на адресу відповідача нової заяви (а.с.104,105)
Доводи відповідача, про те, що позивачка неодноразово переривала щорічні відпустки (а.с.38-39,116-128) не може бути також належним обґрунтуванням правомірності позиції відповідача, оскільки згідно ст. 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Видаючи наказ про відпустку тривалістю 4 дні, відповідач фактично погодився поділити щорічну відпустку позивачці на частини. А тому порушень в даному випадку в діях ОСОБА_1 судом не вбачається.
Посилання відповідача на проведення атестації (а.с.135-136,137) також не приймаються судом до уваги, оскільки Положенням про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. за №1922, особи, які перебувають у відпустках, не звільняються від проходження атестації. Пунктом п. 10 передбачено, що на засідання комісії запрошуються працівник, який атестується, та його безпосередній керівник Якщо державний службовець не з'явився на засідання комісії без поважних причин, комісія має право провести атестацію за його відсутності . Тобто нормами вказаного Положення передбачено проведення атестації в тому числі, у відсутності працівника, або її перенесення. А тому, дані обставини, не можуть бути перешкодою у наданні відпустки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, не надаючи щорічну основну відпустку за заявою позивачки від 21.09.2010р., відмовляючись узгодити новий термін надання відпустки, порушив норми ст.79,80 КЗпП України, ст. 10,11 Закону України «Про відпустки», такі дії не можуть узгоджуватись з нормам ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України та є неправомірними, у з в’язку з чим позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо ненадання щорічної основної відпустки за період роботи з 03.01.2010р. по 02.01.2011р. та зобов’язання надати таку відпустку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про надання щорічної додаткової відпустки суд зазначає наступне.
Згідно ст. 10 Закону України «Про відпустки» щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Тобто, на переконання суду, дана норма визначає, що позивач при бажанні отримати додаткову щорічну відпустку повинен надати власнику (керівнику) відповідну заяву, в якій би виявив бажання в отриманні такої відпустки (одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї).
Крім того як вже зазначалось вище, у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом (ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону України «Про відпустки»).
Як встановлено в судовому засіданні, станом на момент звернення з позовом до суду позивач таких заяв не писала (а.с.5,7,8), новий термін надання такої відпустки позивачкою не пропонувалось узгодити із власником, а тому порушення норм чинного законодавства, зокрема ст.79,80 КЗпП України, ст. 10,11 Закону України «Про відпустки» в діях відповідача судом не вбачається, факту порушення прав позивачки щодо ненадання щорічної додаткової відпустки в судовому засіданні встановлено не було, у зв’язку з чим позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо ненадання щорічної додаткової відпустки та зобов’язання надати таку відпустку не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління юстиції у Сумській області щодо ненадання ОСОБА_1 частини невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 03.01.2010р. по 02.01.2011р.
Зобов’язати Головне управління юстиції у Сумській області надати ОСОБА_1 частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 03.01.2010р. по 02.01.2011р. у відповідності до вимог чинного законодавства України.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 23.11.2010року.