КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Козлов Р.Ю.  

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" листопада 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                           головуючого – судді Земляної  Г.В. 

                                           суддів                         Парінова А.Б., Петрика І.Й.

                                           при секретарі            Ломановій Ю.В.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від імені позивача ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду м.Києва від 22 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Печерської районої у м.Києві державної адміністрації, третя особа: Святошинський психоневрологічний інтернат про визнання незаконним та скасування розпорядження,-  

                                                             В С Т А Н О  В И Л А :

         Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати Розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 11 від 13.01.2006 року «Про скасування Розпорядження Голови Печерської районної державної адміністрації м. Києва № 1199 від 11.12.1997 року «Про призначення гр. ОСОБА_3 опікуном недієздатної гр. ОСОБА_4І.». Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка посилається на те, що вказане розпорядження порушує її права як опікуна та видане з порушенням визначеної законом процедури.

         Постановою  Печерського районного суду м.Києва від 22 січня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження –відмовлено.

           Не  погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2, яка діє від імені позивача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.     

         Заслухавши  суддю-доповідача, осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

               Згідно  зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд  апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

           Відповідно  до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 1997 року головою Печерської районної державної адміністрації м. Києва було видане розпорядження № 1199 «Про призначення позивачки опікуном недієздатної ОСОБА_5.». Підставою для прийняття вказаного рішення стало, рішенням Васильківського районного суду Київської області від 19 вересня 1997 року ОСОБА_5 визнано недієздатною, за станом здоров'я вказана особа потребує постійної сторонньої допомоги.

         13 січня 2006 року відповідачем було видане оскаржуване розпорядження № 11 «Про скасування Розпорядження Голови Печерської районної державної адміністрації м.Києва № 1199 від 11.12.1997 року «Про призначення гр. ОСОБА_3 опікуном недієздатної гр. ОСОБА_5.».

          Підставою для скасування вищезазначеного розпорядження стало звернення Святошинського психоневрологічного інтернату щодо проживання у інтернаті і знаходженні на повному державному утримання у закладі соціального захисту ОСОБА_5 з 03 липня 1998 року. При перевірці викладених у звернення фактів відповідачем встановлено, що у Васильківському міськрайонному суді Київської області, відсутні данні про наявність справи про визнання недієздатною ОСОБА_5 за 1997 рік. На даний час ОСОБА_5 знаходиться у Святошинському психоневрологічному інтернаті.

         З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що до правомірності винесеного розпорядження.   

           Відповідно  до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Відповідно  до ч.1 ст.55 Цивільного кодексу України  опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

       Згідно ч.1 ст.67 Цивільного кодексу України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

          Разом з тим, як вбачається з наданої суду довідки №167 від 08 липня 1998 року, з 03 липня 1998 року ОСОБА_6 постійно перебуває на повному державному утриманні в Святошинському психоневрологічному інтернаті.

       Крім  того, рішення Святошинського районного  суду м. Києва від 08 червня 2005 року, ОСОБА_6 визнано недієздатною за заявою органу опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.

         Оскільки ОСОБА_5 постійно перебуває на повному утриманні в психоневрологічному диспансері, то Розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 11 від 13.01.2006 року «Про скасування Розпорядження Голови Печерської районної державної адміністрації м. Києва № 1199 від 11.12.1997 року «Про призначення гр. ОСОБА_3 опікуном недієздатної гр. ОСОБА_5.»законне та обґрунтоване, та скасуванню не підлягає, так як прийнято на підставі та у межах наданих повноважень.

       Крім  того колегія суддів погоджується з  висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення  до суду, передбачений ст.99, 100 КАС України.

         Згідно  ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Позивачці стало відомо про винесення оскаржуваного Розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 11 від 13.01.2006 року з листа Святошинського психоневрологічного інтернату від 23 травня 2006 року, в якому адміністрація вказаного закладу повідомила ОСОБА_3 про припинення її повноважень як опікуна недієздатної ОСОБА_6, тобто позивачка звернулася до суду з пропуском річного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.  

       Відповідно  до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення  строку  звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні  адміністративного  позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

       З матеріалів справи  вбачається, що відповідач наполягав на застосуванні такого строку, що є підставою для відмови у задоволені позову згідно ст.ст.99, 100 КАС України.       Виходячи  з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволеню.

      При цьому апеляційна скарга не містить  посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

      Доводи, викладені заявником в  апеляційній скарзі були предметом  дослідження суду першої інстанції  і не знайшли свого належного  підтвердження. 

                 Посилання представника позивача про порушення норм ст.75 ЦК України суд не може прийняти до уваги, так як відповідачем прийнято Розпорядження № 11 від 13.01.2006 року в зв’язку не дотримання вимог діючого законодавства при його прийнятті. Яких-небудь даних, що вказане розпорядження було виконано  позивачем до суду не надано.   

           Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного  вирішення справи і не є підставою  для скасування судового рішення.

          Зважаючи  на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно  встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

           На  підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 71, 72, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,   

                                                        У Х В А Л И  Л А : 

         Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від імені позивача ОСОБА_3 –залишити без задоволення.

           Постанову Печерського районного суду м.Києва від 22 січня 2010 року залишити без змін.

           Ухвала  набирає законної сили з моменту  проголошення та може бути оскаржена  протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 15 листопада 2010 року  шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України 
 

Головуючий  суддя:                                                                      Г.В.Земляна 

Судді:                                                                                               А.Б.Парінов  

                                                                                         І.Й.Петрик  
 
 
 
 Повний текст ухвали виготовлений 15 листопада 2010 року.