ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2010 р.Справа № 9-26/18-10-236
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Шевченко В.В., Михайлова М.В.
(відповідно до розпорядження голови суду від 19.11.2010р. №389 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Федорова О.А., довіреність від 28.09.2009р. №Н-01/3308
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 18.01.2008р. №86
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень
на рішення господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року
у справі №9-26/18-10-236
за позовом Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 21636 грн.
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 21636 грн. штрафу, який нарахований за неправильно вказані у накладній назву, код та адресу вантажоодержувача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року у справі №9-26/18-10-236 (суддя Меденцев П.А.) у позові ДП „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт настання негативних наслідків в результаті порушення відповідачем правил та порядку заповнення залізничної накладної, а отже позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДП „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень задовольнити в повному обсязі. При цьому позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що при застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень правил та порядку заповнення залізничної накладної, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитки.
16.11.2010р. за вх.№3050-Д1 апеляційний господарський суд отримав від скаржника доповнення до апеляційної скарги, в яких ДП „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень ще раз обґрунтувало доводи апеляційної скарги та просило її задовольнити.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2010р. апеляційна скарга ДП „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.11.2010р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Тофан В.М., Михайлов М.В.
Відповідно до розпорядження голови суду від 19.11.2010р. №389 справа №9-26/18-10-236 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Шевченко В.В., Михайлов М.В.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї і наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ДП „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, наданих до апеляційного господарського суду 23.11.2010р. за вх.№3050-Д2.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2009р. зі станції відправлення Котовськ Одеської залізниці вантажовідправником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на адресу вантажоодержувача - Ітек Транс (станція призначення - Новозолотарівка Донецької залізниці) були відправлені вагони-цистерні, які перевозяться на своїх осях №51712065 та №50215540 з-під палива дизельного з температурою спалаху віще 61С в закритому тиглі загальною вантажопідйомністю 127 т, про що свідчать залізнична накладна №42242644 та дорожня відомість №42242644 (а.с. 11-12, 14-15).
При внесенні інформації до відповідних граф накладної №42242644 вантажовідправником (ФО-П ОСОБА_4П.) були неправильно зазначені назва, код та адреса вантажоодержувача, а саме: вантажоодержувачем зазначений ТОВ „Ітек Транс”, код 3460, адреса - Луганська область, м. Лисичанськ, 17, замість належного вантажоодержувача - ЗАТ „Лінік”.
Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048 (надалі - Правила), так і ст. 23 Статуту залізниць України.
Факт неправильного зазначення назви, коду та адреси вантажоодержувача, вказаного відповідачем у залізничній накладній №42242644, засвідчений актом загальної форми від 23.10.2009р. №159 (а.с. 13), складеним станцією призначення - Новозолотарівка Донецької залізниці згідно з вимогами ст. 129 Статуту залізниць України.
У зв’язку з виявленням факту неправильного зазначення відповідачем у залізничній накладній №42242644 назви, коду та адреси вантажоодержувача залізницею на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України був нарахований відповідачу штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати в загальній сумі 21636 грн., а саме провізна плата вагонів №51712065 та №50215540 - 4327,20 грн. х 5 = 21636 грн. та направлена відповідачу претензія від 03.11.2009р. №412/36-1/11, яка залишена останнім без задоволення.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення ДП „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень до господарського суду з позовом про стягнення з ФО-П ОСОБА_4 21636 грн. штрафу, який нарахований за неправильно вказані у накладній назву, код та адресу вантажоодержувача.
За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт” підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів”. Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитки. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями.
Така ж правова позиція наведена і у п.21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства України”, і у п.п. 6.1, 6.2 Роз’яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №4-05/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вважає, що вказання ним в накладній неправильної назви, коду та адреси вантажоодержувача було спричинено відсутністю у нього інформації щодо належного одержувача вагонів, при цьому ФО-П ОСОБА_4 діяв в стані добросовісної помилки з вини ТОВ „Ітек Транс”, яке несвоєчасно надало інформацію щодо належного одержувача вагонів, а отже відсутня вина відповідача у неправильному вказанні назви, коду та адреси вантажоодержувача.
Між тим, апеляційний господарський суд з такими доводами відповідача не погоджується, з огляду на те, що несвоєчасне надання ТОВ „Ітек Транс” відповідачу правильної інформації щодо назви, коду та адреси вантажоодержувача не звільняє ВО-П ОСОБА_4 як вантажовідправника у відповідності до вимог ст. 24 Статуту залізниць України від відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
В даному випадку вантажовідправник неправильно зазначив назву, код та адресу вантажоодержувача в залізничній накладній №42242644, про що станцією Новозолотарівка Донецької залізниці був складений вищезазначений акт загальної форми.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ДП „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, а також приймає до уваги наданий позивачем розрахунок позовних вимог, як такий, що зроблений згідно з вимогами чинного законодавства. Відповідно до вказаного розрахунку стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати у сумі 21636 грн.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ДП „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року у справі №9-26/18-10-236 - скасуванню як таке, що винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, позовні вимоги ДП „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень слід задовольнити.
В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень задовольнити.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року у справі №9-26/18-10-236 скасувати.
3.Позовні вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень задовольнити.
4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІІН НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” в особі Луганської дирекції залізничних перевезень (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) 21636 (двадцять одну тисячу шістсот тридцять шість) грн. штрафу, 216 (двісті шістнадцять) грн. 36 коп. держмита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та 108 (сто вісім) грн. 18 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.
5.Зобов’язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 24 листопада 2010 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
В.В. Шевченко
М.В. Михайлов