КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2010 № 53/2
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Дзюбко П.О.
Сулім В.В.
при секретарі: Цюман Т.В.
За участю представників:
від позивача -не з’явився;
від відповідача 1 - Гузіков В.В. – представник за дов. №39 від 16.03.2010р.;
від відповідача 2 -не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Євровест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.09.2010
у справі № 53/2 (Грєхова О.А. .....)
за позовом ТОВ "Євровест"
до АКБ "Трансбанк"
Дочірнє підприємство "Екоіл Авіа"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Евровест” (далі – позивач) у листопаді 2009 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного комерційного банка “Трансбанк” (далі – відповідач 1) та Дочірнього підприємства “Екоіл Авіа” (далі – відповідач 2) про визнання недійсним з моменту укладання кредитного договору №2298 від 14.08.2008р. укладеним між Акціонерним комерційним банком “Транс банк” та Дочірнім підприємством “Екоіл”. Судові витрати покласти на відповідача 1.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. у справі № 53/2 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. у справі №53/2, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з’ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. у справі №53/2, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Відповідач 2 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання Київського апеляційного господарського суду 02.11.2010р. не з’явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 11.10.2010р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010р. розгляд справи №53/2 було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 23.11.2010р. відповідач 1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. по справі № 53/2 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання Київського апеляційного господарського суду 23.11.2010р. вдруге не з’явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 02.11.2010р.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.
Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, відповідач не скористалася належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 23.11.2010р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача та відповідача 2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Евровест” – без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції 14.08.2008р. між Акціонерним комерційним банком “Трансбанк” в особі Голови правління Адлера Олександра Григоровича, який діяв на підставі Статуту (кредитор), та Дочірним підприємством “Екоіл” в особі Генерального директора Бовтача Олександра Олександровича, який діяв на підставі Статуту (позичальник) та рішення по протоколу від 04.08.2008р. товариства з обмеженою відповідальністю “ОВГ ГРУП” одноособового власника ДП “Екоіл”, було укладено кредитний договір №2298 (далі -договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 якого є правовідносини, пов’язані з кредитуванням відповідачем 1 в межах відновлювальної кредитної лінії з лімітом 24500000,00 грн. на умовах, цивільного використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому договорі.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами Дочірнє підприємство “Екоіл Авіа” є правонаступником Дочірнього підприємства “Екоіл”.
Відповідно до п. 1.2 договору позичальник зобов’язується повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобов’язання передбачені даним договором.
Згідно п. 2.1 договору кредит надається на строк до 13.08.2009р. (включно), з наступним графіком погашення:
- до 31.05.2009р. погасити 3000000,00 грн.
- до 30.06.2009р. погасити 3000000,00 грн.
- до 31.07.2009р. погасити 3000000,00 грн.
- до кінця дії кредитного договору 15500000,00 грн.
Відповідно п. 9.2 договору позичальник відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором всіма своїми доходами і всім належним йому майном.
Цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і припиняє чинність по закінченні строку, зазначеного в п. 2.1 цього договору , але в будь якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (п. 14.1 договору).
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи спірний договір від імені відповідача 2 підписано генеральним директором. Відповідно до Статуту відповідача 2 Генеральний директор має право укладати та підписувати будь-які угоди (договори, контракти), інші фінансово-господарські документи та юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в фінансово-кредитних установах поточні та інші рахунки для Підприємства; здійснювати інші дії для досягнення цілей Підприємства в межах його компетенції.
Разом з тим, згідно зі статутом Дочірнього підприємства “Екоіл”, зареєстрованого органами державної реєстрації 26.07.2007р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером запису 10731050010001388, що був чинним на момент підписання спірного договору власником Дочірнього підприємства “Екоіл” було Товариство з обмеженою відповідальністю “ОВГ ГРУП” код ЄДРПОУ 35081806, а не позивач.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що Позивач не є стороною оспорюваного ним кредитного договору.
Так, відповідно до п. п.3.2., 3.2.7 статуту Дочірнього підприємства “Екоіл”, що був чинний на момент підписання договору(аркуш справи 42), власник має право приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства, зокрема до виключної компетенції власника підприємства належить прийняття рішень щодо надання попередньої згоди на укладення договорів (угод, контрактів) на суму, що перевищує 1000000,00 грн.
04.08.2008р. на підписання договору вищим органом управління власника Товариством з обмеженою відповідальністю “ОВГ ГРУП” було постановлене рішення по протоколу загальних зборів учасників цього товариства згідно з яким Генеральному директору Дочірнього підприємства “Екоіл” Бовтачу О.О. було надано повноваження на укладення кредитного договору. При цьому, в постановлених цими зборами рішеннях визначено суму кредиту, строк та розмір відсоткової ставки. Протокол підписаний єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСГ ГРУП”, який володіє 100% статутного капіталу ОСОБА_1
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як правильно встановлено судом першої інстанції вирішуючи спір про визнання недійсним договору № 2298 від 14.08.2008р., необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України, для визнання недійсним договору № 2298 від 14.08.2008р. відсутні, а спірний договір № 2298 від 14.08.2008р. є дійсним та таким, що відповідає чинному законодавству України.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, проте що Дочірнє підприємство “Екоіл” не виявило волю як власник на укладання спірного договору його Дочірнім підприємством. Як свідчать матеріали справи протокол (в якому зафіксовано рішення щодо можливості укладення спірного договору) підписаний єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСГ ГРУП” ОСОБА_1, який володіє 100% статутного капіталу ТОВ “ОСГ ГРУП”, яке в свою чергу є одноособовим власником Дочірнього підприємства “Екоіл”, в присутності Генерального директора Дочірнього підприємства “Екоіл” Бовтач О.О.
Також, відповідно до п. 1.2 Статуту Дочірнього підприємства “Екоіл” функції вищого органу управління підприємством здійснюється власником, а відповідно до п. 2.2 статуту власником Дочірнього підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСГ ГРУП”.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що позивач всупереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів суду які саме його права були порушені під час підписання спірного кредитного договору учасником якого він не є.
Так, з вимогою про визнання недійсним кредитного договору до господарського суду першої інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Евровест”, як власник Дочірнього підприємства “Екоіл Авіа” (відповідач 2), правопопередником якого є Дочірне підприємство “Екоіл”. Разом з тим, згідно зі Статутом дочірнього підприємства “Екоіл”, зареєстрованого органами державної реєстрації 26.07.2007р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером запису 10731050010001388, що був чинним на момент підписання кредитного договору, власником Дочірнього підприємства “Екоіл” було Товариство з обмеженою відповідальністю “ОВГ ГРУП” код ЄДРПОУ 35081806, а не позивач.
Інші доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Евровест” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Евровест” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. у справі № 53/2 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 53/2 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Сотніков С.В.
Судді Дзюбко П.О.
Сулім В.В.