КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.11.2010                                                                                           № 20/110

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцова  Л.А.

          Рябуха В.І.

 при секретарі:           Філоненко М.В.

 за участю представників:

 позивача:  Литвин А.М., дов.від 22.11.10 № 410,

 відповідача: не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи–підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2010

 (підписано 11.10.10)

 у справі № 20/110 (ОСОБА_2 )

 за позовом                               Комунального підприємства „Зеленбуд”                           Чернігівської міської ради  

 до                                                   фізичної особи–підприємця ОСОБА_1

 про                                                   стягнення 14034,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Зеленбуд” Чернігівської міської ради (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 14034,90 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.10.10 позов задоволено повністю. Рішення мотивовано тим, що на дату прийняття рішення у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по орендній платі в період з 16.05.08 по 16.02.10 включно в сумі 14034,90 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. Скаргу аргументовано тим, що справу розглянуто за відсутності відповідача або його повноважного представника, не повідомленого належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.10 апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 24.11.10. Ухвалу надіслано сторонам відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (далі – Інструкція з діловодства).

22.11.10 відділом документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду зареєстровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Причиною відкладення розгляду справи відповідачем зазначено його перебування у заздалегідь запланованому відрядженні. Проте, доказів відрядження до клопотання не надано.

В судове засідання 22.11.10 представники відповідача не з’явились. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Щодо заявленого відповідачем клопотання, колегія суддів, порадившись в нарадчій кімнаті, ухвалила його відхилити та здійснити розгляд справи за наявними у ній документами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).  Колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого клопотання, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості участі в розгляді даної справи.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, в тому числі,  договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

На підставі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст.180 Господарського кодексу України (далі – ГК України)  визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 15.04.08 № 7-3/533 (арк.11) Фондом комунального майна Чернігівської міської ради надано дозвіл позивачеві на передачу в оренду окремо розміщену будівлю загальною площею 87,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення складу.

16.05.08 між позивачем (за текстом договору “орендодавець”) та відповідачем (за текстом договору “орендар”) укладено договір оренди комунального майна, що належить територіальній громаді м. Чернігова (далі – договір оренди).

Згідно з п.1 ст.759 ЦК України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: окремо розташовану будівлю (за текстом договору “майно”) складу (літ. «1-1-1 згідно з інвентаризаційною справою), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 87,9 кв.м. Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п.1.2 договору).

Факт передачі складу в оренду підтверджується актом приймання – передачі від 16.05.08.

Пунктом 10.1 договору встановлено строк дії договору з 16.05.08 по 30.04.11.

Основними документами, які регулюють ефективність використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам  є Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та Закон України “Про оренду державного та комунального майна”.

Так, в п.3 ст.18  Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII “Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України, ст. 10 згаданого Закону орендна плата з урахуванням її індексації разом з іншими пунктами (об’єкт оренди;  строк,  на який укладається  договір  оренди;  порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення  орендованого  майна  та  умови  його  повернення  або викупу...) є істотними умовами договору оренди.

Статтею 193 ГК України та аналогічними нормами ст.ст.525, 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 та п.3 ст.762 ЦК України за  користування  майном  з  наймача  справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до п.5.1.2 договору на орендаря покладено обов’язок своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

В п.3.1 договору сторонами погоджено, що орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності і становить за результатами конкурсу без ПДВ за базовий місяць розрахунку (березень 2008р.) 1100,00 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (п.3.2 договору оренди). Установлену орендну плату орендар зобов’язаний перерахувати на рахунок орендодавця не пізніше останнього числа поточного місяця (п.3.3 договору).

Матеріали справи свідчать, що орендну плату відповідач сплачував не в повному обсязі та з порушенням строків, встановлених п.3.3 договору оренди. Так, відповідно до прибуткового касового ордеру  від 05.01.09 № 01 відповідачем сплачено 5309,04 грн. за серпень-листопад 2008 року (арк.22). Копії виписок з банку підтверджують сплату відповідачем 16.07.08 орендної плати за травень, червень 2008 року на суму 2017,62 грн. (арк.23), 21.08.08  - за липень 2008р.на суму 1330,56 грн. (арк.24), 09.11.09 - на суму 1950,00 грн. (арк.25), 15.05.09 – за січень-березень 2009р. на суму 3465,00 грн. (арк.26),  а всього оплату орендних платежів здійснено на суму 14072,12грн.

16.02.10 відповідач звернувся до позивача з заявою про розірвання укладеного між ними договору оренди в зв’язку із скрутним фінансовим становищем та неможливістю платити орендну плату (арк.31).

Зміст позовної заяви свідчить, що позивачем пропозицію відповідача прийнято, в зв’язку з чим позовні вимоги заявлені про стягнення орендної плати за період з 16.05.08 по 16.02.10 (дата звернення відповідача з листом).

Оскільки відповідачем не спростовано зазначену в позовній заяві суму заборгованості по орендній платі, а обов’язок по її оплаті встановлено і умовами договору, і положеннями чинного законодавства, то Господарським судом Чернігівської області обґрунтовано задоволено позов в сумі 14034,90 грн.

Основним доводом апеляційної скарги відповідач зазначає неповідомлення його належним чином про час і місце розгляду справи та прийняття рішення за його відсутності.

Колегією суддів встановлено, що, дійсно, оскаржуване судове рішення прийнято за відсутності відповідача або його повноважного представника. Однак, судова колегія не вбачає в діях місцевого господарського суду порушення норм процесуального законодавства в огляду на наступне.

Ухвалу про порушення провадження у справі № 20/110 працівниками суду першої інстанції надіслано сторонам в день її прийняття 13.09.10. Про даний факт свідчать відповідний штамп, порядковий номер в реєстрі відправки, зазначення кількості екземплярів та підпис працівника суду, здійснені на зворотній стороні у лівому нижньому куті примірника ухвали, який залишився в матеріалах справи. Тобто, надіслання копій ухвали сторонам відбулося з дотриманням вимог Інструкції в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду від 10.12.02 № 75.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08          № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” така відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На підставі п.2 зазначеної ухвали про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 28.09.10 на 12:00 год.

В зв’язку з неявкою в судове засідання 28.09.10 відповідача розгляд справи було відкладено на 07.10.10 та рекомендовано відповідачеві надати суду відзив на позов в порядку ст.59 ГПК України з поданням доказів, що підтверджують обставини, викладені у ньому, та докази направлення цих документів позивачу (ухвала Господарського суду Чернігівської області від 28.09.10). Дану ухвалу також надіслано з дотриманням вимог Інструкції з діловодства. Крім того, на даній ухвалі міститься відмітка, що її проведено в електронному реєстрі справ.

З огляду на викладене, доцільним є висновок, що Господарським судом Чернігівської області було вчинено необхідні дії для належного повідомлення сторін про  час та місце розгляду справи та виявлено повагу до їх прав.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що до матеріалів справи повернула копія ухвали про порушення провадження у справі, адресована відповідачеві з відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання”.

Колегією суддів встановлено, що копія даної ухвали надсилалася відповідачеві за адресою: АДРЕСА_2

На запит Господарського суду Чернігівської області від 13.09.10 Реєстраційною палатою Виконавчого комітету Чернігівської міської ради надіслано витяг з Єдиного державну реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.19). В даному витягу зазначено, що місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є АДРЕСА_2

Отже, адреса, зазначена на конверті працівником суду, співпадає  з адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців, регулюються положеннями Закону України від 15.05.03  № 755 “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (далі – Закон № 755).

Згідно зі ст. 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.05 № 499) Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами. Суб’єктами Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - Реєстр) є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що знаходяться на території України та провадять свою діяльність на підставі її законодавства. Реєстр ведеться, в тому числі, з метою забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб’єктів.

Серед інших даних інформаційний фонд Реєстру містить довідкові дані:  місцезнаходження, телефон, телефакс, прізвище керівника, засновників тощо (п.4 Положення).

Статтею 17 Закону № 755 передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються цими особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

На підставі п. 4 ст.17 Закону № 775 в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця: ім’я фізичної особи; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків або номер та серія паспорта; місце проживання; види діяльності; дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дати та номери записів про внесення змін до нього; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування...

В ст.18 “Статус відомостей Єдиного державного реєстру” Закону № 755 законодавець вказує, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, Господарським судом Чернігівської області було вчинено необхідні дії для належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Окремо колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (п.11  інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07                      № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”).

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області  від 07.10.10 у справі  № 20/110.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області  від 07.10.10 у справі № 20/110 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Матеріали справи № 20/110 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Дану постанову може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха В.І.

 25.11.10 (відправлено)