донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.11.2010 р. справа №12/191пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алєєвої І.В.
суддів: Москальової І.В. , М'ясищева А.М.
при секретарі: Кобзар М.В.
За участю представників
сторін:
від прокурора: Кулікова Ю.В. - за посвідченням №3358
від позивачів: 1) Момотенко О.П. - за дов. від 02.11.2010р. №01/13-4417
2) не з'явились
від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 07.09.2010р. №637416
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
Заступника прокурора Донецької області, Донецької міської ради м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області:
від 28.09.2010р. (підписане 04.10.2010р.) у справі №12/191пн (суддя: Склярук О.І.)
за позовом: Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради м.Донецьк, Управління Держкомзему у м. Донецьку
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Донецьк про: зобов’зання фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану по вул. Рози Люксембург,10а в м. Донецьку; про приведення її у стан, придатний для використання шляхом зносу розташованих на ній будівель та споруд
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради м.Донецьк, Управління Держкомзему у м. Донецьку звернувся до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Донецьк про зобов’зання фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану по вул. Рози Люксембург,10а в м. Донецьку; про приведення її у стан, придатний для використання шляхом знесення розташованих на ній будівель та споруд.
Рішенням від 28.09.2010р. (підписаним 04.10.2010р.) у справі №12/191пн господарський суд Донецької області (суддя: Склярук О.І.) у задоволенні позовних вимог відмовив.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.120 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р. №963-ІV (зі змінами та доповненнями), ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-ІV (зі змінами та доповненнями), ч.1 ст.377 ЦК України; тим, що відповідач набув право власності на будівлю на підставі договору купівлі-продажу, укладеного та посвідченого 25.02.2010 р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Хмельницьким О.О. (запис у реєстрі № 2533); тим, що право власності на об’єкт нерухомого майна належним чином зареєстрований 02.03.2010р. в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом КП БТІ м.Донецьк; тим, що право власності на будівлю, яка належить відповідачу, зареєстровано у Державному реєстрі, тобто держава офіційно визнала за відповідачем його право власності на об’єкт нерухомості.
При прийнятті судового рішення місцевий господарський суд врахував, що в спірних правовідносинах відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки в розумінні приписів ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003р. №963-IV (зі змінами та доповненнями) з урахуванням положень ст. 120 Земельного кодексу України та факту існування договору купівлі-продажу будівлі.
При оцінці встановлених фактичних обставин господарський суд першої інстанції врахував, що будівля була придбана відповідачем у ОСОБА_5, який в свою чергу придбав її у ТОВ "Альфа-Спорт", яке здійснювало будівництво будівлі з правовстановлюючими документами на земельну ділянку на підставі рішення Донецької міської ради за №468/4 від 16.08.2006р. "Про надання ТОВ "Альфа-Спорт" земельної ділянки в оренду для будівництва магазину по вул. Рози Люксембург, 10 Ворошиловському районі м. Донецька" та договору оренди земельної ділянки, який був розірваний лише в 2009 році за рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2009р. по справі №20/97пд.
Заступник прокурора Донецької області з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції від 28.09.2010р. (підписаним 04.10.2010р.) у справі №12/191пн не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що Земельний кодекс України не передбачає автоматичного переходу права власності або користування на земельну ділянку при переході права власності на об’єкт нерухомості; на те, що при набутті позивачем права власності на будівлю магазину правила, встановлені ст.120 Земельного кодексу України не могли бути застосовані, оскільки у попереднього власника будівлі –ОСОБА_5 також були відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, що підтверджується інформацією Держкомзему у м.Донецьку.
Донецька міська рада з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції від 28.09.2010р. (підписаним 04.10.2010р.) у справі №12/191пн не погодилась та подала апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що місцевим господарським судом не в повному обсязі з’ясовані фактичні обставини щодо спірних правовідносин; на те, що господарським судом першої інстанції не були витребувані документи, які б підтверджували б право власності на будівлю у гр.ОСОБА_5 та ТОВ “Альфа-спорт”; на те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та ТОВ “Альфа-спорт” було розірвано на підставі рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2009р. у справі №20/97пд з огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Донецького національного університету; на те, що Донецькому національному університету видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою по вул.Рози Люксембург, 10 у Ворошиловському районі м.Донецька.
Заявник в апеляційній скарзі також зазначає, що право власності на будівлю ТОВ “Альфа-спорт” набуте на підставі рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 13.05.2009р. по справі №2-2246/09; що господарським судом першої інстанції не були застосовані правові норми ст.125, ст.126 Земельного кодексу України та невірно застосовано ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р. №963-ІV (зі змінами та доповненнями).
Прокурор підтримав правову позицію Донецької міської ради щодо спірних правовідносин.
Відповідач, фізична особа –підприємець ОСОБА_3 м.Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що правочини, що тягнуть перехід права власності на об’єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права власності на землю; на те, що в спірних правовідносинах відсутній факт самовільного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів; на те, що відповідно до довідки Управління Держкомзему у м.Донецьку №05-19-28950 від 18.03.2010р. землекористувачем земельної ділянки площею 0,0100га по вул.Рози Люксембург, 10 у Ворошиловському районі м.Донецька є фізична особа-підприємець ОСОБА_3; на те, що право власності відповідача на об’єкт нерухомого майна –будівлю магазину належним чином зареєстровано в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, зазначена реєстрація не скасована, правовстановлюючий документ про право власності –договір купівлі-продажу не розірвано та не визнано в судовому порядку недійсним.
Судове засідання апеляційної інстанції відкладалось в порядку ст.77, ст.99, ст.101 ГПК України.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши вимоги апеляційних скарг, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
За матеріалами справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 м.Донецьк набув право власності на будівлю –магазин за адресою: м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Р.Люксембрг, 10а на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25.02.2010р. та посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Хмельницьким О.О. ( запис у реєстрі № 2533).
До матеріалів справи не надані докази нечинності в розумінні ст. 204, ст. 328 ЦК України договору купівлі-продажу від 25.02.2010р. між ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
В ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено принципи презумпції правомірності правочину. В цій нормі прямо зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Право власності на об’єкт нерухомого майна належним чином зареєстровано 02.03.2010р. в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом КП БТІ м.Донецьк.
Згідно ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-ІV (зі змінами та доповненнями) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Придбаний об’єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці площею 0,01000га за адресою: м.Донецьк, вул.Р.Люксембург, 10а, яка мала кадастровий номер 1410136300:00:007:0191.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, спірна будівля була придбана відповідачем у ОСОБА_5, який, в свою чергу придбав її у ТОВ “Альфа-Спорт”. ТОВ “Альфа-Спорт” здійснювало будівництво спірної будівлі на підставі рішення Донецької міської ради за № 468/4 від 16.08.2006 р. “Про надання ТОВ “Альфа-Спорт” земельної ділянки в оренду для будівництва магазину по вул. Рози Люксембург, 10 у Ворошиловському районі м.Донецька та договору оренди земельної ділянки.
Зазначений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136300:00:007:0191), був укладений 15.09.2006р. та зареєстрований у книзі запису державної реєстрації договорів оренди землі, про що зроблений запис 11 жовтня 2006р. № 040614600127.1.
Лише в подальшому рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2009р. (підписаним 21.04.2009 р.) у справі №20/97пд (залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. у справі №20/97пд було розірвано договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Донецьк, вул. Рози Люксембург, 10, площею 0,0100 га від 15 вересня 2006р.).
Цим же рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2009р. (підписаним 21.04.2009 р.) у справі №20/97пд (залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. у справі №20/97пд) також було встановлено, що 06.08.2006р. за рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 468/4 Товариству з обмеженою відповідальністю „Альфа –Спорт” була надана земельна ділянка площею 0,0100га в оренду строком на 5 років для будівництва магазину по вул. Рози Люксембург, 10 у Ворошиловському районі м.Донецька.
Доводи заявників апеляційних скарг стосовно рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 13.05.2009р. у справі №2-2246/09 (набуло законної сили 25.05.2009р.), яким визнано за ТОВ „Альфа –Спорт” право власності на будівлю загальною площею 167,3кв.м., зокрема, підвалу площею 91,90кв.м. та першого поверху площею 75,4 кв.м., розташованого по вул.Р.Люксембург Ворошиловського району м.Донецька не суперечать суті прийнятого рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. (підписане 04.10.2010р.) у справі №12/191пн.
Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 13.05.2009р. у справі №2-2246/09 (набуло законної сили 25.05.2009р.) встановлено, що ТОВ „Альфа –Спорт” був розроблений робочий проект будівництва по вул. Р.Люксембург Ворошиловського району м.Донецька, відносно якого був одержаний позитивний комплексний експертний висновок від 11.11.2005р. №725/2 і який був затверджений Головним управлінням містобудування і архітектури.
Згідно Технічного висновку будівельних конструкцій і будівельної готовності магазина продовольчих товарів по вул.Р.Люксембург Ворошиловського району м.Донецька, 10, підготовленим АТЗТ “Проектно-виробниче підприємство “Донбасреконструкція” стан виконаних конструкцій відповідає вимогам чинних норм по несучій здатності, будівля відповідає санітарно-гігієнічним, пожежним і будівельним нормам, і може експлуатуватись за функціональним призначенням.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
Згідно зі ст.321, ст.328 ЦК України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов’язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. з протоколами до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Приписами частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі коли житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
За змістом частини 1 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю і свідчать про відсутність факту самовільного зайняття земельної ділянки.
Відповідно до положень ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р. №963-ІV (зі змінами та доповненнями) в спірних правовідносинах відсутній факт самовільного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Доводи заявника, викладені в апеляційних скаргах не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.
З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційних скарг Заступника прокурора Донецької області та Донецької міської ради м.Донецьк не підлягають задоволенню, оскільки рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. (підписане 04.10.2010р.) у справі №12/191пн відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.
З огляду на наявність у відповідача права власності на об'єкт нерухомості, яке набуте на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2010р. і на відсутність факту самовільного зайняття земельної ділянки в спірних правовідносинах, відповідно відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку, у тому числі шляхом знесення будівель та споруд, що на ній розташовані.
Результати апеляційного провадження у справі №12/191пн оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.811, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. (підписане 04.10.2010р.) у справі №12/191пн - залишити без зміни.
Апеляційні скарги Заступника прокурора Донецької області та Донецької міської ради м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. (підписане 04.10.2010р.) у справі №12/191пн - залишити без задоволення.
Головуючий І.В. Алєєва
Судді: І.В. Москальова
А.М. М'ясищев
Повний текст постанови складений 19.11.2010р.