Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2010 року Справа № 2а-7192/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання: Вівдюк М.,
за участю сторін:
представника позивача: Авраменко В.Д.
представника відповідача: Адамович І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЛМЦ» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
20 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ЛМЦ» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000552301/0 від 08 вересня 2010 року, яким було донараховано зобов’язання з податку на додану вартість та штрафні санкції.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої було складено Акт перевірки від 26.08.2010 р.
На підставі акту перевірки було прийнято три податкових повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 08 вересня 2010р., №0000562301/0 від 08 вересня 2010р., № 0000191701/0 від 08 вересня 2010р..
Позивач не згоден з висновками Відповідача викладеними у повідомленні-рішенні № 0000552301/0 від 08 вересня 2010р., у якому зазначено, згідно підпункту «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» за порушення п.1.4 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 601 460,00 грн., у тому числі 400 972,00 гри. основний платіж та 200 488,00 грн. - штрафні санкції.
Також позивач не згоден з висновками, які відображені у акті перевірки від 26.08.2010 р., а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 400 972,00 грн., оскільки позивачем були включені до податкового кредиту суми, що підтверджені податковими накладними виданими ПП «Стратос-Транзит», а саме: від 17.06.2009 р. № 170602 на суму 222 264,00 грн., в т.ч. ПДВ 37 044,00 грн.; від 19.06.2009 р. № 190602 на суму 827 934,49 грн., в т.ч. ПДВ 137 989,08 грн.; від 10.07.2009 р. № 100705 на суму 79 801,51 грн., в т.ч. ПДВ 13 300,25 грн.; від 16.07.2009 р. № 160701 на суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 000,00 грн.; від 20.07.2009 р. № 200705 на суму 237 377,41 грн., в т.ч. ПДВ 39 562,90 грн.; від 26.08.2009 р. № 260801 на суму 19 7568,00 грн., в т.ч. ПДВ 32 928,00 грн.; від 27.08.2009 р. № 270804 на суму 15 3910,48 грн., в т.ч. ПДВ 25 651,75 грн.; від 24.09.2009 р. № 240901 на суму 387 215,86 грн., в т.ч. ПДВ 64 535,98 грн.; від 11.11.2009 р. № 111103 на суму 6 994,4 гри., в т.ч. ПДВ 1 165,73 грн.; від 13.11.2009 р. № 131102 на суму 10 372,32 грн., в т.ч. ПДВ 1 728,72 грн.; від 30.11.2009 р. № 301102 на суму 225 023,71 грн., в т.ч. ПДВ 37 503,95 грн.; від 21.12.2009 р. № 211201 на суму 3 457,44 грн., в т.ч. ПДВ 576,24 грн.; від 11.01.2010р. № 110105 на суму 671,00 грн., в т.ч. ПДВ 111,83 грн.; від 18.01.2010 р. № 180106 на суму 6056,65 грн., в т.ч. ПДВ 1009,44 грн.; від 22.02.2010 р. № 220201 на суму 14365,46 грн., в т.ч. ПДВ 2394,24 грн.; від 23.02.2010 р. № 230201 на суму 2 822,40 грн., в т.ч. ПДВ 470,40 грн., оскільки відповідно до акту отриманого ДПІ у Артемівському районі мЛуганськ, діяльність ПП «Стратос-Транзит» неможливо перевірити, тому це свідчить про те, що правочин між ПрАТ «ЛМЦ» та ПП «Стратос-Транзит» здійснений без мети настання реальних наслідків, оскільки господарські відносини між ПрАТ «ЛМЦ» та ПП «Стратос-Транзит» відбувалися з чітким дотриманням до діючого законодавства України.
01 жовтня 2010 року представником позивача було надано уточнені пояснення до позову, в якому позивач зазначив, що визнання правочину нікчемним повинно відбуватися відповідно до діючого законодавства, а саме може бути визнано правочин нікчемним за рішенням суду на вимогу однієї із сторін або державного органу. Правовідносини не було визнано нікчемними у судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 08 вересня 2010 р.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позові вимоги, просив суд відмовити в їх задоволенні, надав суду заперечення, в яких зазначив, що 09.04.10 фахівцями відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську здійснено вихід за юридичною адресою ПП "Стратос-Транзит". В результаті проведених заходів не встановлено місцезнаходження ПП "Стратос-Транзит", про що складено акт про відсутність за місцезнаходженням від 09.04.10 №7.
Згідно акту від 30.09.2010р. остання податкова звітність надавалась підприємством у листопаді 2009р. Також проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Стратос-Транзит" з питання правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.08 по 31.03.10 р., якою встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПП "Стратос-Транзит" не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать декларацій з податку на прибуток за 2008 - 2009 роки. Згідно даних розрахунку комунального податку, та форми 1-ДФ чисельність працюючих на підприємстві на 01.09.08 складала 0 осіб, а на 31.03.10 - 2 особи.
Відповідно до вказаного Акту, по підприємству ПП "Стратос-Транзит" не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальників, (директор підприємства ухиляється від проведення позапланової перевірки, звітує поштою), що свідчить про те, що правочини між ПрАТ "ЛМЦ" та ПП "Стратос-Транзит" здійснені без мети настання реальних наслідків.
Перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином перевіркою встановлено проведення Транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно даних "Деталізованої інформації по платнику ПДВ, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлені розбіжності по підприємству ПрАТ "ЛМЦ" внаслідок включення до складу податкового кредиту червня - грудня 2009 року, січня - лютого 2010 року податкових накладних виписаних підприємством ПП "Стратос - Транзит" на загальну суму ПДВ 160827,21 грн.
Господарські операції між контрагентами на вказану суму не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
На підставі чого представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків.
Згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленими законами, зокрема мають право:
- здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;
- застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до п. 1.2. Наказу № 327 від 10.08.2005, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Судом встановлено, що Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ», код ЄДРПОУ 24048106, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої було складено Акт перевірки від 26.08.2010 р. № 742/23-24048106.
Перевіркою встановлені порушення п.1.4 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 400 972,00 грн. у наступних звітних періодах:
- Червень 2009 року - 175 033,00 грн.;
- Липень 2009 року - 57 863,00 грн.;
- Серпень 2009 року - 58 580,00 грн.;
- Вересень 2009 року - 64 536,00 грн.;
- Листопад 2009 року - 40 398,00 грн.;
- Грудень 2009 року - 576,00 грн.;
- Січень 2010 року - 1 121,00 грн.;
- Лютий 2010 року - 2 865,00 грн.
Заниження відбулося внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, щодо яких немає підтвердження факту реалізації продукції, сплаченої у складі вартості придбаних у ПП «Стратос-Транзит» за договором запчастин до локомотивів, при здійснені нікчемного правочину.
На підставі вищезазначеного акту перевірки від 26.08.2010 р. № 742/23-24048106 згідно підпункту «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» були прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0000552301/0 від 08 вересня 2010 р., №0000562301/0 від 08 вересня 2010 р., № 0000191701/0 від 08 вересня 2010 р. за порушення п.1.4 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 601 460,00 грн., у тому числі 400 972,00 грн. основний платіж та 200 488,00 грн. - штрафні санкції.
Спірне питання полягає в тому, що позивач не згодний з висновком відповідача, щодо донарахування податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Стратос-Транзит», який за перевіркою ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, де знаходиться на податковому обліку контрагент, ухиляється від здійснення перевірки, а як наслідок позивач вважає, що відповідач неправомірно дійшов з цих підстав до висновку про нікчемність угод, укладених між ПАТ «ЛМЦ» та ПП «Стратос-транзит».
Судом встановлено, що у період перевірки позивач - ПрАТ «ЛМЦ» здійснювало господарську діяльність з ПП «Стратос-Транзит» відповідно до укладеного Договору поставки №06/05/09 від 06.05.2009 р., за яким постачальник приймав на себе зобов'язання по поставці покупцю продукції за ціною, в кількості та номенклатурі, вказаними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його у порядку та на умовах передбачених у специфікаціях, а саме в період з 17.06.2009 р. по 23.02.2010 р. ПрАТ «ЛМЦ» здійснило операції із покупки у ПП «Стратос-Транзит» запчастин до локомотивів на загальну суму 2405835,00 грн., в т.ч. ПДВ - 400972,00 грн.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що розрахунки за договором здійснювалися в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями №11672 від 11.06.2009 р. на суму 1050000,00 грн., №1187 від 10.07.2009 р. на суму 80000,00 грн., №1200 від 16.07.2009 р. на суму 30000,00 грн., №1204 від 22.07.2009 р. на суму 15000,00 грн., №1287 від 08.12.2009 р. на суму 50000,00 грн., №1293 від 16.12.2009 р. на суму 200000,00 грн., №1312 від 25.12.2009 р. на суму 400000,00 грн., №1315 від 28.12.2009 р. на суму 250000,00 грн., №1347 від 19.02.2010 р. на суму 100000,00 грн., №1387 від 22.03.2010 р. на суму 231 406,81 грн.
Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними, що підписані сторонами та скріплені печатками обох підприємств, які приєднані до матеріалів справи.
Згідно наданих позивачем платіжних доручень сплачено контрагентам вартість отриманого товару з урахуванням ПДВ.
Згідно акту перевірки, в ході її проведення встановлено, що податкові накладні, отриманні позивачем від контрагентів, оформленні з дотриманням вимог чинного законодавства.
На запит суду ДПІ в Артемівському районі м. Луганська надало суду копію акту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Стратос-Транзит» №925 від 27.09.2010 на підставі пп. «є» п.9.8 ст. 9 Закону України «Про додану вартість», копії розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту ПП «Стратос-Транзит» в розрізі контрагентів за період червень 2009 року – березень 2010 року (наданих до ДПІ на електронних носіях).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Згідно п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).
Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
В судовому засіданні встановлено, що на час здійснення господарських операцій (укладення договорів поставки), за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у зв’язку з чим позивач не може нести відповідальність за несплату податків продавцями.
Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції, встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції на момент її здійснення, дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що у договорі поставки №06/05/09 від 06.05.2009 р. відсутні умови транспортування товару. Також було встановлено, що транспортування відбувалося відповідно до домовленостей ПрАТ «ЛМЦ» та ПП «Стратос-Транзит», перевізником, який був оплачений ПП «Стратос-Транзит». Постачання товару відбувалося на склади кінцевого споживача. Тобто товарно-транспортні накладні повинні знаходитися у ПП «Стратос-Транзит» у зв'язку з транзитною схемою транспортування товару за вище наведеним договором поставки.
Відповідно до ст.204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зазначений правочин є дійсним відповідно до закону та не був визнаний нікчемним в судовому порядку. Позивач надав суду належні докази в обґрунтування своїх вимог, довів обставини, на яких ґрунтувалися його позовні вимоги, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Згідно зі ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З урахуванням вищевикладеного, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, про які він просить, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомолення-рішення Стахановської ОДПІ Луганської області №0000552301/0 від 08 вересня 2010 року.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Приватного підприємства «ЛМЦ» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області №0000552301/0 від 08 вересня 2010 року.
Стягнути на користь Приватного підприємства «ЛМЦ» з Державного бюджету судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 03 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову cкладено та підписано у повному обсязі 23 листопада 2010 року.
СуддяО.В. Ірметова