РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопада 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі ЯНКОВИЧ К.І.
за участю позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу Справа № 22ц-3474/10 Номер рядка статистичного звіту: 46
Головуюча у І-й інстанції ДАРУДА І.А.
Доповідач КОНДОР Р.Ю. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл спільно нажитого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 12 квітня 2010 р., –
встановив:
ОСОБА_1О 29.05.2008 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл спільно нажитого майна. Мотивувала тим, що з 24.07.2001 р. перебуває в шлюбі з відповідачем, подружжя має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Подружнє життя не склалося з вини відповідача, зберегти шлюб неможливо. Перебуваючи в шлюбі сторони 16.01.2003 р. купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, тому вона належить сторонам на праві спільної сумісної власності, вони мають на неї рівні права. Позивачка бажає здійснити поділ квартири, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та виділити їй цю частку в натурі, присудивши одну житлову кімнату та Ѕ частину кімнат спільного користування. У подальшому змінила позовні вимоги, доповнивши їх вимогою про поділ рухомого майна, а також пред’явивши вимогу про компенсацію їй відповідачем у зв’язку з поділом майна половини вартості нерухомого майна в сумі 81640,00 грн. Остаточно просила шлюб, укладений з ОСОБА_2 24.07.2001 р. у Відділі РАЦСу Іршавського райуправління юстиції за актовим записом № 39 – розірвати, поділити майно, що є спільною сумісною власністю сторін, виділивши їй 81640,00 грн. від вартості квартири АДРЕСА_1, а також виділити їй речі: прийомну вартістю 1290,00 грн., комп’ютер в комплекті – 5600,00 грн., холодильник «Норд» – 1750,00 грн., газову колонку «Vailland» – 2400,00 грн., телевізор «Galaktik» – 1600,00 грн., рекаме – 4000,00 грн., ванну – 500,00 грн., усього на загальну суму 17140,00 грн.; відповідачеві виділити решту речей на загальну суму 17850,00 грн. Судові витрати просила покласти на відповідача.
Рішенням Іршавського районного суду від 12.04.2010 р. позов задоволено частково. Шлюб, укладений між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 24.07.2001 р. у Відділі РАЦСу Іршавського райуправління юстиції за актовим записом № 39, – розірвано, постановлено при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦСу стягнути з ОСОБА_2 8,50 грн. держмита на користь держави, звільнивши від сплати ОСОБА_1 У визнанні за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та виділення її в натурі відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Ухвалою Іршавського районного суду від 8 липня 2010 р. визнано мирову угоду, укладену сторонам в частині розподілу рухомого майна відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 25.03.2010 р., за якою ОСОБА_2 повертає ОСОБА_1 холодильник «Word», пилосос, люстру, дитячі коляску і велосипед, електронну гру «Олджі» та телефон.
Позивачка оскаржила рішення суду від 12.04.2010 р. у частині відмови у визнанні права власності на Ѕ частину спірної квартири. На її думку, суд безпідставно відмовив у задоволенні цієї вимоги, вважає, що оскільки майно було придбано під час шлюбу, із положень закону випливає наявність у неї права на Ѕ частину квартири. Питання щодо поділу рухомого майна сторони вирішили мировою угодою. Просить скасувати рішення суду в частині відмови у визнанні права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити і це право власності – визнати.
Відповідачем, а також в іншій частині рішення суду від 12.04.2010 р., ухвала суду про визнання мирової угоди від 08.07.2010 р. – не оскаржуються. Заперечення на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, яка апеляцію підтримала, але водночас зазначила, що наполягає саме на грошовій компенсації за частку в нерухомому майні, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших осіб, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
Під час розгляду справи апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, і не обмежений доводами скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення (ст. 303 ч.ч. 1, 3 ЦПК України).
У справі встановлено та стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, договором купівлі-продажу, іншими матеріалами, що: ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали шлюб 24.07.2001 р.; під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 уклав 16.01.2003 р. з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, за яким придбав квартиру АДРЕСА_1; право власності на квартиру зареєстровано за покупцем (а.с. 8-10). Відповідно до висновку № 548 судової будівельно-технічної експертизи від 13.11.2009 р., реальний розподіл двокімнатної квартири загальною площею 51,1 м2 і житловою площею 26,5 м2 відповідно до ідеальних часток сторін по Ѕ частці кожна – неможливий, оскільки Державні будівельні норми щодо параметрів окремих квартир, житлових приміщень не можуть бути дотримані, ринкову вартість квартири визначено в розмірі 163280,90 грн. (а.с. 43-57).
Ці факти не оспорюються.
З урахуванням висновку експерта, позивачка в порядку ст. 31 ЦПК України (в редакції станом на 25.03.2010 р.) подала заяву від 25.03.2010 р. про зміну позовних вимог (а.с. 71-72). Щодо нерухомого майна позивачка змінила предмет позову і пред’явила вимогу про стягнення компенсації за належну їй у разі поділу нерухомого майна Ѕ ідеальну частку в спірній квартирі, виділивши 81640,00 грн. від її вартості. Нова вимога виключає попередню вимогу про визнання права власності на Ѕ частину квартири та виділення її в натурі, позаяк остання була заявлена у контексті визнання права на частку в майні з метою його наступного поділу в натурі та володіння новою річчю (ст.ст. 179, 181, 182, 316 ЦК України). Здійснення позивачкою одночасно права власності на частину квартири та одержання грошової компенсації за неї від іншого співвласника квартири – неможливе. Суд ухвалою від 25.03.2010 р. прийняв до розгляду змінені позовні вимоги (а.с. 76).
Відповідно до ст. 11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог. Всупереч вимогам закону та вищенаведеним обставинам, суд першої інстанції вирішив позовну вимогу щодо права власності на Ѕ частину квартири та виділення її в натурі та водночас не вирішив вимогу, якою було змінено предмет позову. Апеляційному суду позивачка пояснила, що наполягає саме на грошовій компенсації за частку в квартирі розуміючи, що в натурі така частка не може бути виділена.
Спірні правовідносини з урахуванням часу їх виникнення регулюються відповідними нормами закону щодо права власності, майнових відносин подружжя. ЦК України (1963 р.) встановлював, що цивільні права і обов’язки виникають, з підстав, передбачених законодавством, в т.ч. з угод (ст. 4). Відповідно до ст. 86 ЦК України (1963 р.), ст.ст. 2, 22, 23, 28, 29 КШС України, ст.ст. 2-4, 12, 13, 16, 17 Закону України «Про власність», право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом і з незаборонених ним підстав, набуте з презумпцією рівності часток під час перебування у шлюбі у спільну сумісну власність сторонами майно може бути поділене між ними, в т.ч. майно може бути присуджене в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. Цьому за змістом відповідають положення ст.ст. 11, 316, 321, 328, 334, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, 69-71 СК України, що діють на час вирішення спору судом.
Відтак, квартира АДРЕСА_1 була придбана у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_2 незалежно від того, що договір купівлі-продажу було укладено, а право власності на квартиру – зареєстровано на ім’я ОСОБА_2 У разі поділу квартири ідеальні частки у праві власності на неї визначаються по Ѕ для кожної із сторін. Відповідне право власності виникло з підстав, передбачених законом. Правова позиція позивачки ОСОБА_1 свідчить про її згоду на присудження компенсації за належну частку, розмір якої вона не оспорює, у квартирі, що відповідає положенням ст. 71 ч. 4 СК України. Апеляційний суд виходить з того, що вимогу про стягнення грошової компенсації за належну їй у разі поділу нерухомого майна Ѕ ідеальну частку в спірній квартирі позивачка пред’явила, щодо неї подавалися докази, давалися пояснення, однак, цю вимогу не було вирішено судом. За встановлених обставин, цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Суд першої інстанції наведеного не врахував і прийшов до своїх висновків з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Доводи апеляції щодо незаконності рішення суду в оскарженій частині заслуговують на увагу як такі. Водночас зважаючи на межі позову, вимога про ухвалення нового рішення про визнання права власності на Ѕ частину квартири не може бути задоволена. Оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 212-214 ЦПК України, на підставі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення про відмову у визнанні за позивачкою права власності на Ѕ частину спірної квартири та виділення її в натурі скасувати, спір вирішити у межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, шляхом задоволення доведеної вимоги про присудження грошової компенсації.
Керуючись ст. 88, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд –
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Іршавського районного суду від 12 квітня 2010 р. у частині відмови в позові про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 – скасувати.
Позов ОСОБА_1 про стягнення на її користь з ОСОБА_2 вартості Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивачки 81640,00 грн. (вісімдесят одну тисячу шістсот сорок гривень 00 коп.) у рахунок компенсації вартості Ѕ ідеальної частки зазначеної квартири.
Стягнути: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування сплачених судового збору 982,18 грн., витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи – 127,50 грн., на користь держави – 328,10 грн. судового збору, 22,50 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи; з ОСОБА_1 – 34,72 грн. недоплаченого судового збору на користь держави.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді