УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2010 року                                 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                 судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                     ЧУЖІ Ю.Г., ЛЕСКА В.В.

при секретарі                 ЯНКОВИЧ К.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу Справа № 22ц-3347/10                     Номер рядка статистичного звіту: 34

Головуючий у І-й інстанції ДАНКО В.Й.

Доповідач КОНДОР Р.Ю. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 червня 2010 р., -

встановив :

Відповідачка ОСОБА_2 оскаржила рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.06.2010 р., яким зазначений позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої залиттям квартири майнової шкоди 1577,00 грн., у відшкодування моральної шкоди – 500,00 грн., стягнуто сплачені за виготовлення будівельно-технічного висновку 300,00 грн., а також 51,00 грн. витрат з оплати судового збору та 30,00 грн. витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Відповідачка в апеляції стверджує, що квартиру позивачки не заливала, 300,00 грн. оплати за виготовлення будівельно-технічного висновку включено до стягнутої суми двічі, цей висновок не є належним документом, а моральну шкоду завдала своїми діями навпаки позивачка, а не вона. Просить виключити із суми стягнутого згадані 300,00 грн., а також 500,00 грн. стягнутої моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки ОСОБА_2, яка апеляцію підтримала, представника позивачки ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3, який апеляцію не визнав, просить її відхилити, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведеності завданої позивачці майнової шкоди та часткової доведеності заподіяної моральної шкоди. Ці висновки вірні, відповідають обставинам справи та стверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і матеріалами справи.

У справі встановлено, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1, відповідачка – проживає у квартирі № 87 цього ж будинку безпосередньо над квартирою позивачки. 04.07.2009 р. квартира позивачки була заллята водою внаслідок протікання з квартири відповідачки через недбале ставлення останньої до системи холодного водопостачання. Апеляційному суду відповідачка пояснила, що вона є власницею квартири № 87, проживає в ній одна. Зазначені обставини, факт залиття і пошкодження приміщення позивачки (залиття стелі, деформація підшивки з гіпсокартону), пожежної сигналізації, необхідність ремонту квартири, загальний розмір завданої майнової шкоди у 1577,00 грн. встановлено актом КП «ЖРЕР № 4» м. Ужгорода № 1 від 27.07.2009 р., «Будівельно-технічним заключенням по визначенню суми збитків після заливу квартири по АДРЕСА_1 в м. Ужгороді», складеним фахівцями Закарпатського філіалу НДІпроектреконструкція» 22.09.2010 р. (а.с. 8, 12-30), іншими матеріалами справи.

Доводи відповідачки про неналежність наданих позивачкою доказів – безпідставні та ґрунтуються на припущеннях. Згаданий будівельно-технічний висновок відповідно до ст. 57 ч. 2, ст. 64 ЦПК України є письмовим доказом. Висновок складено кваліфікованим виконавцем у межах його компетенції, виконану роботу за замовленням № 60/09 належно оплачено в сумі 300,00 грн. за квитанцією Ощадбанку № 8 від 29.09.2009 р. (а.с. 12), сплата цих коштів є додатковими збитками позивачки, яких вона вимушена була зазнати для захисту свого порушеного права. Про призначення судової експертизи для підтвердження обставин, що мають значення в справі, відповідачка не клопотала. Кошторисна вартість проектних робіт в розмірі 250,00 грн. є складовою частиною загальної суми належних до сплати витрат на ремонт. Решта складових розміру майнової шкоди відповідачкою не оспорюється.

Відповідно до ст. 1166 ч. 2 ЦК України, обов’язок доказування відсутності вини у шкоді лежить на особі, яка її завдала, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, доказування обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 11, 57, 60 ЦПК України).

Суд правильно виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України щодо відшкодування шкоди. За змістом ст.ст. 11-16, 22-23, 1166, 1167 ЦК України, цивільно-правові зобов’язання виникають із заподіяння збитків (шкоди), реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням, пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, особа має право на відшкодування у повному обсязі завданої їй винними неправомірними діями чи бездіяльністю іншої особи майнової та моральної шкоди.

Вирішуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд вірно виходив з дійсних правовідносин, що склалися. Пошкодження майна позивачки, ускладнення користування ним, необхідність нести витрати для відновлення майна тощо, спричинили вимушені зміни та незручності в житті позивачки, порушили її звичний ритм життя, спокій, призвели до негативних наслідків і переживань, душевних страждань та змусили докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини сумнівів не викликають. Присуджений розмір компенсації моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості, суд, зменшивши заявлений розмір відшкодування, врахував обставини заподіяння шкоди, особи сторін, ступінь вини заподіювача шкоди, інші факти, що мають значення.

За таких обставин, справу вирішено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відсутність вини у заподіянні шкоди відповідачкою не доведено, доводи позову в задоволеній частині вимог – не спростовані, а доводи апеляції – не спростовують рішення суду. Відтак, з урахуванням вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України, на підставі ст. 308 цього Кодексу апеляцію слід відхилити, рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд –

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 червня 2010 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий                 Судді