РІШЕННЯ
Іменем України
26 жовтня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі МОЛНАР Е.А.
за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу Справа № 22ц-3312/10 Номер рядка статистичного звіту: 43
Головуючий у І-й інстанції БОБРУШКО В.І.
Доповідач КОНДОР Р.Ю. за позовом Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 17 лютого 2010 р., -
встановив:
ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» 13.01.2010 р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, мотивуючи його тим, що за місцем проживання відповідача в АДРЕСА_1 Тячівського району було виявлено порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМ України № 1357 від 26.07.1999 р. (із змінами, далі - ПКЕЕН), яке було зафіксоване актом від 25.11.2009 р. № 82609: підключення фазного дроту схованої електропроводки поза електролічильником, відсутність пломби енергозбуту на щиті обліку. Позивачу завдано збитки в розмірі 3771,90 грн., які той просив стягнути з відповідача, а також просив покласти на останнього судові витрати.
Рішенням Тячівського районного суду від 25.06.2010 р. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 3771,90 грн. у відшкодування збитків, а також у відшкодування сплачених судового збору – 51,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30,00 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового – про відмову в позові. За твердженням апелянта, він ПКЕЕН не порушував, збитків – не завдавав, і, крім того, позивав не склав належним чином акт про порушення та позов не довів.
У письмових запереченнях на апеляцію позивач вказує на її необґрунтованість, просить апеляцію відхилити, рішення суду – залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, представника позивача ОСОБА_2, яка апеляцію не визнала, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності. Проте, з рішенням суду погодитись не можна.
Спірні правовідносини регулюються нормами законодавства щодо постачання електричної енергії. Відповідно до положень ст.ст. 11, 509, 714 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 24-27 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст. 16, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 3, 38, 42, 48 ПКЕЕН, споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, договір повинен містити істотні умови щодо постачання, оплати електроенергії, відповідальності за порушення умов договору, у договорі обов’язково зазначається величина потужності, яка визначається виходячи з потужності наявних у споживача струмоприймачів. Саме за порушення умов договору споживач несе відповідальність.
У справі встановлено, що споживання електроенергії за адресою АДРЕСА_1 Тячівського району здійснюється ОСОБА_1 і його дружиною ОСОБА_3, що стверджується оглянутими апеляційним судом паспортами цих осіб, поясненнями відповідача і ніким не заперечується. Ні в енергопостачальника, ні у відповідача договору на споживання електроенергії немає, що визнано сторонами, тому посилання на номер договору «04.10120» (без дати), яке міститься в акті від 25.11.2009 р. № 82609 (а.с. 4), не може бути узяте до уваги. Таким чином, споживання електроенергії здійснюється без договору і, окрім відповідача, також іншою особою. Відтак, даних про струмоприймачі за місцем споживання електроенергії та їх потужність немає, жодне електрообладнання, приєднане до електромережі (п. 2.1.), не зазначено і в акті № 82609.
Згідно із п. 53 ПКЕЕН у відповідній редакції у разі виявлення порушення споживачем правил складається акт, що розглядається комісією енегропостачальника з розгляду актів, рішення якої оформляється протоколом, його копія видається споживачу. У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення ПКЕЕН і у цьому випадку зазначаються відомості щодо обсягу і вартості необлікованої електроенергії, розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти ПКЕЕН та затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі – Методика). Комісія складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.
Вимоги законодавства щодо змісту акту, порядку його розгляду та здійснення нарахувань позивачем не були дотримані. З формулювання, зазначеного в акті, не можна зробити вичерпного висновку про спосіб, яким вчинено порушення ПКЕЕН: яким чином здійснено підключення, де і як сховано електропроводку, чому її не можна було виявити під час контрольного огляду, що мається на увазі як «щит обліку» і т.д., відповідної схеми до акту не додано, працездатність такої схеми порушення – не відображено. Факт подання суду під час розгляду справи недатованої «Схеми до акту № 82609» (а.с. 28), що в ньому не була зазначена, наведених упущень не усуває і тверджень відповідача про складення схеми вже під час розгляду справи судом – не спростовує. Тому доводи відповідача про те, що у такому вигляді дроти, два з яких підключено, а два – і раніше не було підключено, існують понад 30 років – не спростовані. У справі відсутній протокол засідання комісії енергопостачальника з розгляду актів, відповідно, немає і висновку про причетність ОСОБА_1 до порушення ПКЕЕН, а також відображеного в протоколі розрахунку обсягу і вартості необлікованої електроенергії. Складений окремим документом розрахунок збитків від 26.11.2009 р. за актом № 82609 (а.с. 3) не може бути враховано як доказ на ствердження доводів позивача, позаяк: такий розрахунок належало зробити в протоколі та видати його копію споживачу; розрахунок не містить посилання на пункти Методики, за якими його здійснено; розрахунок підписано чотирма членами комісії із прізвищами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, водночас членами цієї ж комісії зазначені в акті ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_6, причому підписи двох останніх відсутні, нарахування в розмірі 3771,90 грн. проведено особою на ім’я ОСОБА_7 Представник позивача пояснила, що суду надані усі докази на підтвердження позовних вимог.
З огляду на відсутність договору на постачання електроенергії, порушення порядку складення документів і здійснення розрахунків, наявні в документах упущення та суперечності, визначений позивачем розмір збитків не можна визнати обґрунтованим, причетність відповідача до порушення ПКЕЕН – не можна вважати встановленою, а його право на захист під час фіксації та розгляду матеріалів позивачем – не можна вважати дотриманим. Фіксація обставин, покладена в основу позову, здійснюється документально, тому за відсутності належно складених документів самі по собі показання свідків їх не замінюють і не є допустимими доказами щодо відповідних фактів.
Особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов’язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи відповідні наслідки (ст.ст. 12-14 ЦК України). Неправомірні дії не можуть породити правомірний результат і не можуть бути покладені в основу правомірної вимоги. Суд розглядає цивільну справу на підставі поданих доказів, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України).
Суд першої інстанції вищенаведені обставини, положення законодавства не врахував, тому прийшов до своїх висновків з порушенням норм матеріального та процесуального права і не мав належних підстав для задоволення позову до ОСОБА_1, що його не було доведено, а заперечення відповідача – не було спростовано. Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові – відмовити. За таких обставин, посилання позивача в обґрунтування вимог і суду – в обґрунтування рішення одночасно на норми закону, що регулюють договірні (ст.ст. 526, 611, 623 ЦК України), і деліктні (ст. 1166 ЦК України) зобов’язання значення не має.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд –
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Тячівського районного суду від 17 лютого 2010 р. – скасувати, у позові Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків – відмовити.
Стягнути з ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 у відшкодування сплачених судового збору – 25,50 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120,00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді